Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. -
Будівництво соціалізму по-румунськи

Ліквідація приватної власності на основні засоби виробництва зруйнувала ринок, заклала основи командно-адміністративної системи, примусу на директивних засадах. Водночас відбулася зміна структури самого суспільства. Такі категорії населення, як підприємець, власник, господар, були витіснені з суспільного виробництва, тим самим в ослабленому суспільстві створювалися основи для будівництва соціалізму.

Тоталітарний режим у Румунії, попри відсутність історичної практики демократії, наштовхувався на серйозний опір навіть тоді, коли, здавалося б, комуністами все зроблено для забезпечення свого монопольного панування. Він проявився у формі націоналізму та антирадянщини, котрі були закладені ще в довоєнний період. У відсталій селянській країні було також чимало противників індустріалізації, які вважали вигідною для Румунії роль постачальника аграрної продукції на європейський ринок. Та й у керівних колах далеко не всі схилялися до виключної орієнтації на Радянський Союз. Були також прихильники тісного співробітництва із Заходом, а декотрі вбачали у такому співробітництві можливість уникнути радянізації.

У 1951—1955 pp. Румунія виконувала перший п'ятирічний план. Підсумки в реалізації програми економічного піднесення країни свідчили про значний ривок. Було збудовано 100 і реконструйовано 200 великих підприємств. Дві третини потреб країни в машинах і обладнанні почало покриватися за рахунок власного виробництва. Споруджено 20 електростанцій різної потужності, стали до ладу великі хімічні об'єкти, розроблялися нові родовища нафти. Обсяг промислової продукції у 2,9 раза перевищив рівень 1938 р. Румунія стала членом РЕВ, ОВД, а в грудні 1955 р. вступила до ООН.

Великих потрясінь зазнало сільське господарство. Валовий збір продукції аграрного сектора у 1950 р. був на 74 % нижчим, аніж у довоєнний період. Уже в 1949 р. селян-одноосібників почали насильно заганяти до колективних господарств. Як і в радянському досвіді колективізації, у Румунії відбувалися "перегини", особливо у 1950—1952 pp. Заарештовано і переведено на примусове поселення близько 80 тис. селян. Поселенці працювали безплатно, отримуючи лише їжу. На таких же умовах місцева влада охоче використовувала й дитячу працю. Кооперування села було завершене у 1962 p., коли вся галузь у цілому, виснажена поборами й наданими за "залишковим принципом" капіталовкладеннями, форсованою урбанізацією, що загрожувала цілком позбавити село робочих рук, стояла вже на порозі глибокої кризи. Водночас, учорашній селянин, поставлений до верстата, виробляв неякісну і ненадійну продукцію. Планова економіка виявилася затратною: поглинала ресурси і видавала продукцію, яка на європейському ринку не мала збуту. Люди чесно і сумлінно працювали, але їхня праця часто ставала заручником амбіційних і непродуманих планів.

XX з'їзд КПРС (1956) і виведення радянських військ із Румунії (1958) знаменували початок нового етапу в розвитку країни, пов'язаного з формуванням нової політичної доктрини "національного комунізму". Основою нового курсу були прискорена індустріалізація, кооперування села і диктатура однієї партії, а також прагнення РРП зайняти "особливу", незалежну (значною мірою — від СРСР) позицію у блоці "соціалістичних країн".

Наприкінці 50-х років завершилась зміна румунської політичної еліти новим поколінням, не пов'язаним з традиціями революційного робітничого руху і Комінтерну. Порівняно високі темпи промислового піднесення обнадіювали румунське керівництво в його прагненні до розвитку "власними силами". Внутрішня політика партії залишалася при цьому незмінною.

26 квітня 1964 р. оприлюднена декларація РРП з питань комуністичного і робітничого руху. Основні положення, продекларовані у цьому документі, були такі: рівні, без пріоритету СРСР, відносини з усіма соціалістичними країнами; розпуск усіх військових блоків і створення без'ядерних зон; рівноправне становище всіх держав у РЕВ; суворе дотримання у відносинах між соціалістичними країнами принципів суверенітету, незалежності, невтручання у внутрішні справи. Декларація РРП відхиляла принципи економічної інтеграції та координації народногосподарських планів у рамках РЕВ. Справедливі, по суті, положення даної декларації стали, можливо, першим наочним прикладом того, як в'януть, не розвинувшись, будь-які паростки нового покоління, кинуті на ґрунт адміністративно-партократичної системи. Проголошена РРП політика була насправді лише проявом національного егоїзму як засобу підтримки підвалин державно-партійних інститутів.

Для подальшого розвитку "національного комунізму" потрібен був гідний наступник. Представники старої гвардії румунських комуністів запустили механізм, управляти яким не вміли. Зі смертю керівника РРП Г. Георгіу-Дежа (1965) з політичної сцени зникло ціле покоління, яке круто повернуло історію країни, створило централізовану й підконтрольну спільноту на румунській землі. Покоління, що залишило за собою табори й тюрми, досягло економічного піднесення, вишикувало свою країну в єдину шеренгу і раптом згадало про її національні традиції та національну гідність.

"Епоха Чаушеску". Криза 80-х років
Демократична революція 1989 р.
Складний шлях до ринку й демократії
Курс на переміни і збагачення (1996—2000 pp.)
Зовнішня політика
Розділ 16. СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ
Післявоєнна реконверсія. Внутрішня політика
Формування зовнішнього курсу США
Післявоєнні соціальні проблеми і президентські вибори 1948 р.
Кінець ядерної монополії США. Успіхи та невдачі зовнішньої політики Г. Трумена