Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. -
Загострення політичної боротьби. Поворот у внутрішній політиці

Кабінет 3. Тілді розпочинав свою діяльність у важких економічних і політичних умовах. В інтересах стабілізації економіки він змушений був ужити непопулярних заходів. Цим скористалися комуністи, які вдалися до своєї улюбленої тактики. Декларуючи себе в ролі захисників народу, вони намагалися розколоти суспільство на ворогуючі табори, щоб в обстановці невпевненості й погіршення політичної та економічної ситуації реалізувати свої владні амбіції.

1 лютого 1946 р. парламент проголосив Угорщину республікою й заснував посаду президента. Ним став 3. Тілді, який поступився кріслом прем'єра Ф. Надю. Закон про республіку гарантував громадянам буржуазно-демократичні свободи й широкі політичні права.

Навесні того ж року, скориставшись напруженою ситуацією, що склалася в країні унаслідок інфляції і перебоїв у постачанні населення продуктами харчування, УКП, СДПУ і НСП зважилися на спільний виступ. Вони створили Лівий блок і висунули вимогу націоналізації великих підприємств і шахт, запровадження контролю над банками й проведення "чистки" адміністрації. Прагнучи зберегти коаліцію, керівництво ПДСГ поступилося, а уряд розпочав реалізацію цих


вимог. З 1 серпня 1946 р. запроваджено нову грошову одиницю — форинт — і встановлено нову систему оплати праці. Економічна стабілізація, здійснена власними силами, вдалася, і найбільшій в регіоні інфляції було покладено край. Однак нова система цін ліквідувала й регулюючі функції ринку* і ціни почали формуватися у відриві від світових, що призвело до ізоляції угорської економіки від світового господарства. В економіці посилився державний контроль. У грудні уряд прийняв декрет про перехід в державне управління 14 найбільших підприємств важкої промисловості. Наприкінці 1946 р. уже 43 % всіх працюючих було зайнято в державному секторі.

Курс угорських комуністів на тотальну націоналізацію, посилення ролі держави і планової економіки та перехід до соціалізму зустрів опір авторитетної в угорському суспільстві ПДСГ, і в коаліції відбувся розкол. Патову ситуацію на початку 1947 р. "розв'язали" органи внутрішньої безпеки, контрольовані УКП. Було штучно сфабриковано "справу" про анти республіканський заколот проти угорського суспільства. До слідства було притягнуто й керівників ПДСГ. Генерального секретаря партії Белу Ковача звинувачено в антирадянській діяльності, заарештовано й заслано до радянських таборів. Почалися переслідування демократично налаштованих політичних діячів. Керівництво ПДСГ розгубилося. Упродовж весни 1947 р. її структура була остаточно розхитана, процес розпаду партії завершила вимушена еміграція одного з її лідерів, прем'єр-міністра Ф. Надя.

З початку 1947 р. єдиним диригентом у політичному житті Угорщини стала КПУ. Напередодні парламентських виборів, призначених на серпень, комуністи ініціювали новий виборчий союз (УКП, СДПУ, НСП, ПДСГ). Удавшись до суттєвих порушень чинного законодавства і всіляких зловживань, вони здобули 60 % голосів виборців. Однак така коаліція не могла бути довговічною, оскільки представляла надто різні сили. Тяжіння крайніх лівих, комуністів, до тоталітаризму не могло не призвести до внутрішньої боротьби й розпаду цього блоку.

Після перемоги на виборах комуністи, як найбільша парламентська партія, взяли курс на фактичну ліквідацію багатопартійної парламентської системи і формування однопартійної держави за радянським зразком. Цим замірам перешкоджала СДПУ, що мала великі традиції й міцну соціальну базу. її ліквідація була можливою лише шляхом об'єднання з компартією під приводом відновлення єдності робітничого руху. З цією метою в лавах СДПУ заздалегідь розпочато організацію лівого крила з числа симпатизуючих комуністам. У лютому 1948 р. усунуто 29 найавторитетніших лідерів партії, інших функціонерів соціал-демократії змусили розпочати переговори з комуністами, багатьох активних діячів виключили з партії. У червні 1948 р. на об'єднавчому з'їзді проголошено створення "єдиної пролетарської партії", що дістала назву Угорської партії трудящих (УПТ). її генсеком став М. Ракоші, а колишній лідер соціал-демократів А. Сакашич обійняв посаду голови УПТ із надто обмеженими функціями.

Наприкінці 1947 р. Державні збори, контрольовані комуністами, прийняли закон про націоналізацію банків. У квітні 1948 р. націоналізовано всі підприємства, на яких працювало більш як 100 робітників. Відтак в Угорщині було відкрито шлях для насадження тоталітарної системи і встановлення диктатури від імені пролетаріату.

Становище угорців у сусідніх країнах. Паризька мирна конференція
Становлення однопартійної тоталітарної держави
Реформаторські потуги імре Надя
Народне повстання й перервана революція 1956 р.
Придушення народного повстання радянськими військами
Угорщина за "ери Кадара"
Тиха революція"
На шляху до ринкової економіки й західної демократії
На порозі XXI ст.
Зовнішня політика