Культурологія - Безвершук Ж.О. - Словник

Анакреонтична поезія (за ім'ям давньогрецького поста Анакреонта) — невеликі вірші, в яких у жартівливому і невимушеному тоні оспівують любовні втіхи, дружні бенкети і легковажність як життєву установку.

Аскетизм (з грец. — роблю вправи) — пригнічення почуттів, природних потреб, умертвіння плоті як засіб досягнення духовної досконалості.

Вавилонська вежа — священна вежа (зикурат), зведена на честь покровителя м. Вавилона бога Мардука. В. в. вважалася одним із семи чудес світу. За Біблією (Книгою Буття), люди вирішили спорудити вежу до неба, але розгніваний їх зухвалістю Бог "змішав їхні мови" так, що вони перестали розуміти один одного і розселилися по всій землі, утворивши згодом різномовні народи.

Веди (із санскр. — знання) — давні пам'ятки індійської літератури (кінець II — початок І тис. до н. е.), в яких викладено основи ведичної релігії. Це збірки гімнів і жертовних формул: Рігведа (гімни), Самаведа (пісні), Яджурведа (жертовні вирази), Атхарваведа (заклинання), а також теологічні трактати (брахмани і упанішади), відомості з історії Індії.

Ведизм — сукупність вірувань групи індо-арійських племен, яка заселила Східний Пенджаб та Уттар-Прадеш і стала творцем Рігведи та інших ведійських збірників.

Закони Хаммурапі — найвидатніша пам'ятка давньосхідної правової думки (XIX—ХVІІІ ст. до н. е.). Закони увічнені на чорному базальтовому стовпі, крім того, збереглася велика кількість копій цього своєрідного кодексу на глиняних табличках. У вступі наголошується, що боги передали Хаммурапі царську владу, щоб він захистив слабких, сиріт і вдів від образ та утисків з боку сильних. 282 статті законів, які охоплюють майже всі аспекти життя вавилонського суспільства того часу (громадянське, кримінальне й адміністративне право). Порівняно із законами, що були на той час, 3. X. є великим кроком уперед. У них береться до уваги принцип провини і злої волі.

Заупокійний культ — ушанування померлих предків у давньоєгипетській релігії та міфології. Згідно з давньоєгипетськими уявленнями, загробне життя с продовженням земного, а замогильна субстанція людини існує в двох формах — душі та життєвої сили. Остання, або "двійник", живе у гробниці, але може переселятися у потойбічний світ або навіть переходити у статую небіжчика. Уявлення про зв'язок замогильних субстанцій а місцем поховання привели до прагнення зберегти тіло померлого від руйнування, тому його бальзамували.

Зикурат (з аккад. — бути високим) — східчаста культова башта у Вавилонії та Ассирії, яка споруджувалася при храмах. Ймовірно, 3. були також обсерваторіями.

Ідеографічне письмо (з грец. — ідея та пишу) — один а основних типів письма, в якому графічні знаки позначають, як правило, цілі слова чи поняття. До найбільш відомих систем І. п. належать: давньоєгипетське, месопотамське клинописне і китайське. І. п. є одним а найдавніших типів письма. Воно виникло з малюнків,; призначених для передавання повідомлень, запису подій тощо.

Ієрогліфіка (з грец. — священний і те, що вирізблене) — найменування писемних знаків у деяких видах ідеографічного письма — в єгипетському, хетському, а також в китайському та ін.

Канон (з грец. — правило, норма, мірило) в образотворчому мистецтві — це сукупність чітко встановлених правил" які визначають норми композиції та колориту, пропорції чи іконографію цього типу зображення.

Карма (букв. — справа).— одне з головних понять індо-буддійської культури. У широкому розумінні — це сума вчинків, скоєних живою істотою, та їх наслідків, які визначають особливості нового народження, тобто наступного існування. К. — це і закон переселення душ, і закономірна відплата особистості за минулі справи.

Каста — певний суспільний прошарок. У Стародавній Індії все суспільство було поділене на касти: кшатрії — правителі, брахмани — священики, жерці, вчені, торговці, ремісники, землероби. Пізніше додалися професійні касти ковалів, мулярів, малярів. Вони жили відособлено. За межами цих каст — "недоторкані".

Клинопис — тип найдавнішого письма, в якому знаки мали клиноподібну форму. їх видавлювали на глиняній поверхні спеціальною паличкою. К. виник у Шумері. Його запозичили вавилоняни, ассирійці, хети, перси та ін. К. використовували з кінця IV до кінця І тис. до н. е.

Майя письмо — ієрогліфічне письмо індіанської народності майя. Майя — група споріднених за мовою племен і народностей, які створили давню розвинену культуру на території південномексиканських областей, Гватемали, заходу Сальвадоре і Гондураса. Найдавніше датування написів належить до перших століть нашої ери.

Махабхарата ("Сказання про велику битву бхаратів") — пам'ятник давньоіндійського героїчного епосу. Багато переказів та імен героїв М. згадуються у ведичній літературі. М. була створена народними мовами і лише пізніше перекладена на санскрит. М. приписують легендарному мудрецю Вьяса, однак перша редакція пам'ятки становить більш давнє ядро. З VI—V ст. до н. е. окремі частини М. були перероблені жерцями-брахманами.

Монументальне мистецтво — мистецтво, що вирізняється величчю і значущістю змісту, вираженого зазвичай у грандіозних, узагальнених формах. Твори М. м. (деякі архітектурні споруди, пам'ятники і монументи, настінні розписи) підпорядковані великим ідеям і певним ідеологічним завданням.

Оракул (з латин. — кажу, прошу) у стародавніх гра-сів, ратлли і народів Сходу — пророцтво, яке жрець одержував від божества і передавав з коментарями. О. називалося також місце, де давалися пророцтва — О. Апполона у Дельфах та О. Зевса в Долоні (Греція), О. єгипетського бога Амона в Оазі Лівійської пустелі.

Папірус Еберса — своєрідна медична енциклопедії стародавніх єгиптян. У ньому містяться понад 900 приписів ліків для лікування хвороб шлунково-кишкового тракту, дихальної та серцево-судинної систем, порушень слуху та зору, різних інфекційних процесів тощо.

Папіруси — давні рукописи на матеріалі зі стеблин папірусу (рослини завдовжки кілька метрів, що ростуть па берегах Єфрату і Нілу). Збереглися єгипетські, грецькі, арабські та інші папіруси. Переважну їх частину знайдено в Єгипті. Сувої П. досягали іноді у довжину до 45 М. Писали на П. чорною і червоною фарбами (пізніше — чорнилом) тонкою тростиновою паличкою чи тростиновим" пером — каламом.

Сутри (із санскр. — правило) — давньоіндійські священні настанови щодо жертовного ритуалу, громадських обов'язків. Надалі термія "С." застосовувався до різних трактатів і настанов (наприклад медичних). С. називалися також священні книги буддизму.

Сфінкс (грец.) у Стародавньому Єгипті — статуї духа-охоронця, втілення божої (Бога Сонця) або царської влади, символ Єгипту. С. мав голову людини (зазвичай це скульптурний портрет фараона або священної тварини).

Упанішади — один з розділів Вед, давньоіндійські релігійно-філософські коментарі до ведичних гімнів, які складалися протягом багатьох століть. Найдавніші У. належать до X—VI ст. до н. е. Ведичні боги та обряди наділяються в У. новим філософським змістом. Вони тлумачаться як алегоричні зображення людини і Всесвіту.