Культурологія - Безвершук Ж.О. - Словник

Ампір (з фр. — імперія) — назва пізнього класицизму (перша чверть XIX ст.) у західноєвропейському та російському мистецтвах. А. застосовувався в архітектурі та декоративно-прикладному мистецтві. Термін "А." спочатку означав мистецтво Франції періоду імперії Наполеона І. А. наслідував художні зразки Риму часів імперії, а також мотиви давньоєгипетського мистецтва.

Анфілада (з фр.) — низка кімнат, розташованих на одній осі, що створює при відкритих дверях єдину перспективу.

"Барбізонці" — група французьких художників, які започаткували реалізм у живописі, а назву одержали від села Барбізон, розташованого недалеко від Парижа, куди вони приїхали писати етюди з натури (пленер). Цих художників (Т. Руссо, Ж. Дюпре, К. Тройона, Ш.-Ф. Добіньї та ін.) об'єднало бажання уважно вивчати природу і правдиво її зображати. Картини вони завершували в майстерні на основі етюдів, але живе відчуття природи у них залишалося завжди, так само і безпосереднє враження та щирість.

"Буря та натиск" ("Sturn und Drang") — літературний рух у Німеччині 70—80-х років XVIII ст., який одержав назву від твору Ф. Клінгера "Буря та натиск". Його діячі, ґрунтуючись на позиціях романтичного розуміння свободи творчості, необмеженої духовної свободи, культу "генія" і почуття, заперечували догматичну, па їх погляд, поетику класицизму, що здавалася їм кайданами для мистецтва. Вони ввели у мистецтво такі поняття, як "суспільне тло" та "національний колорит", відкрили дорогу живій народній мові і намагалися "шекспіризувати" (надати пристрасності) Німецьку драму.

Ведута — жанр документально точного міського пейзажу. Великий майстер В. — венеціанський художник Каналетто.

Віденська класична школа — напрям у музиці, який сформувався у Відні у другій половині XVIII ст. — першій чверті XIX ст. Його фундатори — Й. Гайдн і Л.В. Моцарт, а також Х.В. Глюк, який розпочав у Відні свою оперну реформу. Останній етап школи ‑ Л- ван Бетховен. У їх творчості кристалізуються жанри стилю класицизм — класичної симфонії, сонати, концерту, квартету, визначається новий тип оперного і симфонічного оркестру, реформуються оперні жанри. В. к. ш. належить і впорядкування такої сфери музичної творчості, як камерна музика.

"Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел" — французька енциклопедія, що видавалася з 1751 р. Д. Дідро і Ж.Л. Д'Аламбером у 35 томах (1751—1780 pp.). У підготовці "Е." брали участь Ш.Л. Монтеск'є, Вольтер, Ж.-Ж. Руссо. Основне видання містить 17 томів тексту і 11 томів "гравюр" (ілюстрацій до тексту). Воно було завершене у 1772 р. Після цього видавці "Б." приступили без участі Д. Дідро та Ж.Л. Д'Аламбера до видання доповнень. Вийшло ще 4 томи доповнень текстових і 1 том доповнень до "гравюр".

"Індекс заборонених книжок" — список книжок, які католицька церква забороняла читати, видавати, продавати під загрозою анафеми. Вперше "І." був виданий у 1559 р., перевидавався понад 40 разів, з 1966 р. офіційно скасований.

Кавалер (з італ. — вершник, лицар, з латин. — кінь) — 1) лицарський титул; 2) особа, нагороджена орденом; 3) чоловік, який танцює в парі з дамою.

Ландшафтний парк (пейзажний, "англійський") — парк у стилі класицизму, який був частиною комплексу палацової архітектури. Л. п. найповніше відповідав ідеалам класицизму з його прагненням до органічного зв'язку архітектури з природою. Видатні парки були створені в Правобережній Україні у кінці ХVШ — на початку XIX ст.: парк "Софіївка" в Умані (у ньому є ще барокові риси) та парк "Олександрія" у Білій Церкві.

Лувр (У Парижі) — видатна пам'ятка французької архітектури. Л. — спершу королівський палац, потім — центральний французький музей мистецтва, одне з найбільших сховищ художніх скарбів у світі. У 1793 р. декретом Конвенту Л. був перетворений на національний художній музей.

Нігілізм (з латин. — ніщо, нічого) у широкому розумінні слова — заперечення загальноприйнятих цінностей: ідеалів, моральних норм, культури, форм громадського життя; у філософії — усвідомлення соціальної і духовної кризи як кризи ідеалів, що виливається у заперечення змісту людської діяльності. Те саме духовне явище, яке Ф. Ніцше позначив як Н., відмітив і С- К'єркегор, назвавши його "відчаєм", який паралізує людину, оскільки вона втрачає сенс своєї діяльності.

Опера (з італ. — твір) — художній твір, зміст якого втілюється у сценічних музично-поетичних образах. О. поєднує в єдиному театральному дійстві вокальну (соло, ансамбль, хор) та інструментальну (симфонічну) музику, драматургію, образотворчі мистецтва (декорації, костюми тощо), а також хореографію. Формами оперної музики є номери сольних співів (арія, аріозо, пісня, монолог), речитативи, ансамблі (дуети, терцети, квартети тощо, у тому числі великі фінали, часто з хором), хорові сцени, танки, оркестрові номери (увертюри, антракти). Сформувалися різні оперні жанри: героїко-епічна, історико-героїчна, історико-романтична, лірико-побутова, казкова, комедійна та ін.

Острозька Біблія — визначна пам'ятка друкарства в Україні, надрукована І. Федоровим у м. Острозі (XVI ст.). О. Б. — перше повне видання Біблії у перекладі церковнослов'янською мовою в її східнослов'янському, точніше староукраїнському, варіанті. В основу видання покладено рукопис "Геннадієвої Біблії", складеної в Новгороді у 1489—1499 рр. У книзі вміщено передмову К. Острозького, другу, віршовану, передмову Г. Смотрицького і післямову І. Федорова.

Парсуна (з латин. — особа, особистість) — назва станкових портретів кінця XVI—XVII ст., що ознаменувало початок світського портретного живопису. Л. характерні для українського мистецтва барокової доби.

Пленер (з фр. — відкрите повітря) — писання етюдів і картин з натури, на повітрі, що стало переворотом у техніці живопису. Першими вийшли на П. фундатори реалізму в живописі — французькі художники Т. Руссо, Ж. Дюпре, К. Тройон, Ш.-Ф. Добіньї.

Прерафаеліти (з латин. — перед і Рафаель) — група англійських художників і письменників, які у 1848 р. об'єдналися у "Братство прерафаелітів" (поет і живописець Д. Росетті, живописці X. Хант, Дж.Е. Міллес), до яких приєдналися письменники У. Патер, А. Суїнбйорн, Р. Браунінг та ін. Ідеологом П. був Дж. Рескін. Вони з романтичних позицій критикували сучасне їм суспільство і його культуру, захоплювалися середньовічними реаліями, прагнули відродити ручне ремесло і "наївне" мистецтво раннього Відродження (до Рафаеля). Для П. характерні символізм і стилізаторство.

Примітивізм (з латин. — первісний, початковий) — течія в живописі на межі XIX і XX ст., виражальним засобом якої є навмисне спрощування художньої форми, звертання до так званого примітивного мистецтва — первісного, народного, дитячої творчості та ін.

"Природне виховання" — педагогічна теорія, висунута у XVIII ст. Ж.-Ж. Руссо. В основу теорії "П. в." покладені "природний розвиток дитини" і врахування її "природних прав". Теорія "П. в." є своєрідним протестом проти наявної ще у XVIII ст. системи виховання з його муштрою і фізичним мордуванням дітей, проти догматизму і схоластики у навчанні.

Пуантилізм (з фр. — відмічати крапками) у живописі — писання картини дрібними мазками правильної форми, характерне для останнього етапу імпресіонізму — неоімпресіонізму, або дивізіонізму (з фр. — поділ). Художники Ж. Серак та П. Синьяк прагнули створити наукову теорію кольору, використати наукові відкриття в галузі оптики. Картини вони писали вкороченими окремими мазками чистих кольорів спектра для того, щоб передати складне світло-повітряне середовище.

Регулярний парк — парк, в якому все вивірено, який розкреслений на алеї і де точно визначені місця для фонтанів і скульптур, де у всьому виявляється воля і розум людини.

Романс (з пізньолатин.) — музично-поетичний твір для голосу із супроводом фортепіано, гітари, арфи тощо. Спершу Р. — побутова пісня рідною "романською" мовою.