Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - АЛЬОШИН Петро Федотович

Український архітектор і педагог

Народився 28 лютого 1899 р. у Києві. Здобув середню освіту. Вже в цей період виявив хист до малювання, деякий час відвідував Київську малювальну школу відомого українського художника М. Мурашка. Закінчив Петербурзький інститут цивільних інженерів (1904). У роки навчання його як одного з найкращих студентів двічі відряджали (1900—1902) для вивчення досвіду до Австрії, Франції, Німеччини, Англії та ін.

Особливо сильне враження на П. Альошина справила подорож до Греції та Італії, зокрема ознайомлення з музеями класичної старовини та античних еталонів.

У 1903—1917 рр. брав участь у створенні конкурсних проектів для різних споруд у Києві та розробці проектів Ольгинської гімназії, бібліотеки Купецького зібрання, губернської управи, приватного будинку Ковалевського в Липках. 5 жовтня 1912 р. відбулося відкриття спроектованого П. Альошиним Педагогічного музею (реконструйованого 1937 р., нині Будинок учителя). Цей будинок є найкращим зразком у творчій спадщині архітектора. У 1909— 1914 рр. було розроблено проект київської Другої жіночої гімназії.

Закінчив Петербурзьку Академію мистецтв (1917).

З 1918 р. — головний архітектор з будівництва міста Мурманська. У1918 р. його призначають першим головним архітектором Києва. Працюючи в 1920—1922 рр. завідувачем відділу міського та сільського будівництва Комітету державних споруд, П. Альошин створив 15 проектів єдиної трудової школи для сіл Київської губернії. Пізніше у 1922—1924 рр. працював київським губернським архітектором, головним архітектором з будівництв робітничих будинків відпочинку на Кавказі, консультантом з будівництва цукрових заводів.

У 1925—1927 рр. було розроблено два проекти робітничих будинків відпочинку для шахтарів Донбасу, побудовано санаторії в Грозному та електролікарню в Геленджику. Разом з архітектором О. Вербицьким проектував Київський залізничний вокзал.

У 1923—1930 рр. викладав у Київському художньому інституті, де керував творчою майстернею.

У1928 р. отримав премію на конкурсі проектів Палацу уряду в Харкові разом з учнями-архітекторами В. Заболотним і П. Юрченком.

У 1929 р. — головний архітектор Діпроміста в Харкові — столиці індустріальної України, де в 1930 р. розпочалося будівництво Харківського тракторобудівного заводу та селища ХТЗ.

У1933 р. розробляв проект будинку Інституту ботаніки АН УРСР, брав участь у реконструкції Києва. В 1953 р. — член ради з реконструкції Києва. Ще в 1909—1913 рр. продовжив забудову кварталу, розпочату В. Беретті. Проект П. Альошина, який він удосконалював майже 50 років, є неповторним зразком реконструкції та забудови одного з центральних кварталів міста. Розробляв проект реконструкції і відбудови двох визначних споруд, гордості Києва — будинку університету і Марийського палацу, що стали зразком наукового вирішення реконструкції будинків старовинної архітектури. У той час в Україні було зруйновано 347 пам’ятників саме такої архітектури.

Коли у 1946 р. в Україні було створено Академію архітектури, П. Альошина обрали її віце-президентом. Професор, доктор архітектури з 1946, дійсний член Академії архітектури УРСР з 1945, почесний член Академії будівництва і архітектури з 1958. Один із засновників київських інститутів — архітектурного і художнього.

Один з авторів проекту планування та забудови Хрещатика »Хрещата долина», який виборов другу премію. Помер 7 жовтня 1961 р. у Києві.

АРКАС Микола Миколайович (другий)
БАЖАНСЬКИЙ Порфирій Іванович
БАРВІНСЬКИЙ Василь Олександрович
БЕРЕЗОВСЬКИЙ Максим Созонтович
БЕРЕТТІ Вікентій Іванович
БЕРЕТТІ Олександр Вікентійович
БІЛОКУР Катерина Василівна
БОЙЧУК Михайло Львович
БОЙЧУК Тимофій Львович
БОРТНЯНСЬКИЙ Дмитро Степанович
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru