Логістика туризму - Смирнов І.Г. - 12.1. Інтеграція в Європейську транспортно-логістичну систему як стратегічний вибір України

12.1. Інтеграція в Європейську транспортно-логістичну систему як стратегічний вибір України

Проблема інтеграції в європейську та світову транспортно-логістичні системи - одне зі стратегічних завдань розвитку України як незалежної держави.

Мета цього розділу полягає в розкритті сутності Європейської транспортно-логістичної інтеграції (єврологістики) та Європейської конференції міністрів транспорту як головного фактора розвитку цих процесів, а також у з'ясуванні шляхів інтеграції України в європейську та світову транспортно-логістичні системи, враховуючи стратегічний курс держави на інтеграцію в євроструктуру.

Логістика набуває виключно важливого значення в сучасних умовах глобалізації світового господарства. Недарма представники XII Світового конгресу з логістики (Гельсінкі, 1997) обрали своїм гаслом вислів "Логістика з'єднує людей, країни, ринки та материки". Транспортно-логістичні операції з доставки товарів завжди відігравали дуже велику роль у міжнародних господарських зв'язках, але у зв'язку з обмеженістю у розвитку засобів транспорту і зв'язку просторові масштаби таких основних операцій були невеликими (тобто локальними) і іноді виходили на трансконтинентальний або міжконтинентальний рівень (хоча відомі такі трансконтинентальні торговельно-транспортні маршрути як "Шлях з варяг у греки", "Бурштиновий шлях", "Великий шовковий шлях" та ін. До речі, перший і третій з них перехрещувались на території України, утворюючи так званий "Великий транспортний хрест", що нині перебуває на етапі відродження). Становище змінилося з розвитком залізниць і засобів зв'язку (телефон, телеграф, радіо) в кінці XIX - на початку XX ст., коли діяльність, пов'язану з міжнародною доставкою товарів, можна було здійснювати на регулярній та контрольованій підставі. Поєднання цих науково-технічних досягнень у галузях транспорту і зв'язку із застосуванням високопродуктивного устаткування в промисловості призвело до першої "революції" в ланцюгах постачання, коли така діяльність набула масового, регулярного характеру на трансконтинентальному і міжконтинентальному рівнях. Друга "революція" в ланцюгах постачання, відбулася в останній третині XX ст., вона сприяла виникненню логістики, яка у XXI ст. набула глобального значення. Отже, вивчати міжнародні, глобальні аспекти логістики - важливе завдання у сучасних умовах економічної глобалізації.

Для світового ринку логістичних послуг, за результатами досліджень і розрахунків автора, нині характерні не тільки великі обсяги (12 % валового світового продукту) та динаміка (5 % зростання за рік), але й просторова структура, в якій перевага належить країнам Західної Європи (зокрема ЄС) - 27,5 %, Північної Америки (США) - 26,7, Азійсько-Тихо-океанського регіону (Японії) - 19 %. Особливо значних успіхів у координації транспортно-логістичної стратегії досягли країни ЄС. Ця стратегія отримала назву єврологістика, її розглядають як інфраструктурну основу та важливу складову процесу євроінтеграції. Курс на створення єдиної транспортно-логістичної системи простежується в усіх головних документах ЄС, починаючи з Римського договору (1957), але, як одна з базових стратегій євроінтеграції, Єврологістика особливо розвинулась наприкінці XX - на початку XXI ст. Концептуальний базис Пан'європейської транспортно-логістичної інтеграції формувався поступово (його представлено в табл. 12.1). Зокрема, концепція європейських транспортних осей (1983) передбачала створення швидкісних залізниць та внутрішніх водних шляхів. Перші включали 23 тис. км залізничних шляхів, з яких 10 тис. км становили нові лінії для поїздів зі швидкістю руху до 250 км/год, а 18 тис. км - для нових вантажних поїздів зі швидкістю руху до 200 км/год. Нині швидкісні залізничні перевезення широко практикують у "старих" країнах - членах ЄС, а в найближчому майбутньому їх планують впровадити і в нових країнах ЄС - Центральній Європі та Балтії. Найбільш відомою магістраллю швидкісних поїздів у ЄС є лінія "PBKAL-HST" (High Speed Train), що з'єднує міста Париж - Брюссель - Кельн - Амстердам - Лондон. Осі внутрішніх водних шляхів (або Trans European Inland Waterway Network, TEIWN ) мають велике значення в ЄС, оскільки перевезення ними є дешевшими, безпечними, не забруднюють навколишнє середовище. Такі осі ґрунтуються в основному на каналах і ріках Бельгії, Німеччини, Франції, Голландії, Люксембурга. Програма модернізації передбачала розширення та поглиблення водних шляхів, оснащення їх новими шлюзами та греблями, модернізацію річкових портів і перетворення їх на транспортно-логістичні центри інтермодальних перевезень. До головних осей внутрішніх вод ЄС належать:

- Рейнська (з'єднує морські порти Голландії, Бельгії з промисловими центрами Німеччини, Східної Франції та Північної Швейцарії);

- Північно-Південна (її формують річки Маас та Шельда, Рона та Сона, які пов'язують Голландію, Бельгію та Францію);

- Східно-Західна (її основу становить мережа внутрішніх вод Німеччини, що з'єднує німецькі морські порти Гамбург, Бремен на півночі, порти Голландії, Бельгії на заході з річками Одра (Польща) та Ельба (на кордоні з Чехією);

- Південно-Східна (її основа - Дунай, пов'язаний із Рейном через канал "Майн-Дунай").

Концепцію європейських інтермодальних транспортних мостів (1991) реалізували у схемі дев'яти європейських транспортних коридорів, до яких на Критський конференції (1994) був доданий десятий коридор, а також прийнята кон

Таблиця 12.1. Концептуальний базис єврологістики

№ з/п

Назва концепції

Документальне вираження (впровадження)

Дата прийняття документа

1

Концепція європейських транспортних осей

Декларація комітету міністрів транспорту Європейської спільноти

1983 р.

2

Концепція європейських інтермодальних транспортних мостів

Декларація І Загальноєвропейської конференції з транспорту, м. Прага (Чехія)

1991 р.

3

Концепція Пан'європейських ' (Критських) транспортних коридорів

Декларація II Загальноєвропейської конференції з транспорту, острів Крит (Греція)

1994 р.

4

Концепція

Пан'європейських

транспортних зон

Декларація НІ Загальноєвропейської конференції з транспорту, м. Гельсінкі (Фінляндія)

1997 р.

5

Концепція транспортно-логістичної системи "Wider Europe" ("Ширша Європа")

Біла книга ЄС - Європейська транспортна політика до 2010 р.: час вирішувати

2001 р.

цепція Пан'європейських транспортних зон (Pan European Transport Areas, PETrA), до яких віднесені Чорноморська, Середземноморська, Адріатично-Іонічна, Баренцова євроарктична. Концепція інтегральної транспортно-логістичної системи всієї Європи (Wider Europe) відображена у програмному документі ЄС з розвитку транспортно-логістичної інфраструктури - Білій книзі з європейської транспортної політики (грудень 2001 p.).

Як видно з табл. 12.1, у розробці Європейської транспортно-логістичної стратегії активну участь брала Європейська конференція міністрів транспорту (ЄКМТ), під егідою якої відбувалися І, ІІ та Ш Загальноєвропейські конференції з транспорту.

ЄКМТ - міжурядова організація з розвитку транспорту в Європі, заснована в 1953 p. у Брюсселі. Метою її створення була співпраця державних органів європейських країн, що відповідають за транспорт (переважно внутрішньоконтинентальний), зокрема, у сфері формування європейської транспортної системи міжнародного значення. Нині до складу Ради конференції входять міністри транспорту 43 країн Європи, які мають повне членство (в тому числі Україна), шість країн - асоційованих членів (Австралія, Нова Зеландія, Канада, Республіка Корея, США, Японія) та одна країна-спостерігач (Марокко) (рис. 12.1). На сьогодні ЄКМТ має два головних завдання:

1) сприяти створенню інтегрованої транспортної системи всієї Європи, яка буде економічно та технічно ефективною, з найвищими показниками безпеки й екологічних стандартів, а також враховуватиме соціальні критерії;

2) сприяти формуванню політичних і транспортних "мостів" між ЄС та іншими країнами Європи.

Окрім ради, ЄКМТ має у своєму складі комітет депутатів, до якого входять вищі чиновники міністерств транспорту країн-учасниць, котрі відповідають за підготовку матеріалів, пропозицій, резолюцій для розгляду Радою ЄКМТ та урядів відповідних країн. Комітет депутатів має у своїй підлеглості робочі групи, у кожної з яких є спеціальний мандат (проблема). До ЄКМТ належить також секретаріат, котрий адміністративно підлягає (як і ЄКМТ) Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Генеральним секретарем ЄКМТ нині є Джек Шорт (Велика Британія). ЄКМТ регулярно публікує результати статистичних аналізів з розвитку транспортної галузі та відповідних інвестицій (щоквартально та щорічно) в Європі, у тому числі за окремими країнами. До святкування півстолітнього ювілею ЄКМТ видали збірники статей "50 років транспортної політики у Європі", основних документів ЄКМТ (у тому числі на CD-Rom), провели науково-практичний семінар "Розвиток транспортної інфраструктури для всієї Європи" (Париж, 27-28 листопада 2003 p.). Науково-дослідна діяльність ЄКМТ реалізується в організації регулярних наукових симпозіумів (у тому числі загальноєвропейських конференцій з транспорту), семінарів та круглих столів

Структурно-організаційна схема Європейської конференції міністрів транспорту (2007 р.)

Рис. 12.1. Структурно-організаційна схема Європейської конференції міністрів транспорту (2007 р.)

з проблем розвитку транспорту в Європі. їх висновки та пропозиції становлять основу для розробки рекомендацій із транспортних рішень для міністрів транспорту країн-учасниць.

До основних поточних проблем, що перебувають нині на порядку денному ЄКМТ, належать:

- розвиток і впровадження Пан'європейської транспортної політики;

- інтеграція країн Центральної та Східної Європи в Європейський транспортний ринок;

- спеціальні питання стосовно розвитку залізничного, автомобільного та внутрішньоводного видів транспорту, а також комбінованого транспорту;

- екологічні проблеми розвитку транспорту;

- соціальна "вартість" транспорту;

- тенденції розвитку міжнародного транспорту та потреби інфраструктури;

- управління дорожнім рухом і проблеми безпеки на шляхах;

- інформаційні системи й нові комунікаційні технології в транспорті;

- збалансований розвиток транспорту в містах та забезпечення транспортних потреб інвалідів.

На загальноєвропейських транспортних конференціях у Празі, на острові Крит та у Гельсінкі концепцію єврологістики поширили на всю Європу та визначили її регіональні складові (рис. 12.2):

- TEN (Trans European Network) - Транс'європейська транспортна мережа на території ЄС та ЄАВТ;

- TINA (Transport Infrastructure Needs Assessment) - оцінювання потреб розвитку транспортної інфраструктури країн-кандидатів на вступ до ЄС першої черги (нині - нових членів ЄС);

- TIRS (Transport Infrastructure Research Study in South-East Europe) - вивчення потреб розвитку транспортної інфраструктури в країнах Південно-Східної Європи (тобто країн, які вступили до ЄС у 2007 p.);

- PEC (Pan European Corridor) - 10 Пан'європейських транспортних коридорів;

- PETrA (Pan European Transport Area) - чотири Пан'європейські транспортні зони.

Коротко охарактеризуємо ці програми. Програму TEN прийняли у 1991 p., до її складу входять п'ять частин:

1) створення мережі швидкісних залізничних магістралей (табл. 12.2);

2) формування єдиної європейської мережі швидкісних автомагістралей EUROVIA;

3) програма розвитку комбінованого транспорту до 2010 р. PACT (передбачає виконання 65 проектів на 22 транспортних маршрутах, 17 з яких стосується "старих" членів ЄС, інші - Швейцарії, Норвегії, Польщі, Чехії, Словенії: ці маршрути (залізничні, автомобільні, водні) проходять через усю Європу. Наприклад, Скандинавія - Бельгія - Австрія - Словенія; Велика Британія - Бельгія - Німеччина - Італія та ін.);

4) спорудження 38 європлатформ, тобто сучасних потужних логістичних центрів, котрі швидко перероблятимуть тисячі тонн різноманітних вантажів (у тому числі у Неаполі, Ліворно, Турині - в Італії; Марселі, Бордо, Страсбурі - у Франції; Гамбурзі, Бремені - в Німеччині; Манчестері, Глазго - у Великій Британії; Барселоні, Мадриді, Севільї, Бургосі - в Іспанії та ін.);

5) реалізація регіональних проектів L0CEU та TEDIM1.

Таблиця 12.2. Швидкісні залізничні лінії, що будуються в ЄС

Залізнична лінія

Країна

Довжина, км

Брюссель - Льєж

Бельгія

62

Льєж - німецький кордон

Бельгія

33

Антверпен - кордон із Данією

Нідерланди

38

Кельн - Франкфурт

Німеччина

219

Нюрнберг - Інгольштадт

Німеччина

88

Мадрид - Барселона

Іспанія

600

Барселона - французький кордон

Іспанія

145

Мадрид - Вальядолід

Іспанія

194

Кордова - Малага

Іспанія

155

Перпіньян - іспанський кордон

Франція

25

Мілан - Болонья

Італія

196

Мілан - Турин

Італія

143

Верона - Венеція

Італія

24

Рим - Неаполь

Італія

220

Флоренція - Болонья

Італія

77

Амстердам/Шіпхол - бельгійський кордон

Нідерланди

120

Ніланд - Умео

Швеція

190

Програма TINA прийнята у 1995 р. Вона передбачає участь країн-учасниць у будівництві Пан'європейських (Критських) транспортних коридорів; створення мережі євротерміналів (на зразок європлатформ) у цих країнах. Нині євротермінали активно споруджуються у Польщі (біля Варшави, Катовіце, Вроцлава тощо), Чехії ("відкриті логістичні центри" біля Праги, Брно, Градец-Кралове, Пардубіце, Зліну, Ліберця), в Литві (евротермінал - у Каунасі, логістичний центр - у Клайпеді) тощо.

Програма TIRS (прийнята 1999 р.) була орієнтована на розвиток транспортно-логістичної інфраструктури країн Південно-східної Європи - кандидатів на вступ до ЄС у у 2007 р. (Болгарія, Румунія, Хорватія, Македонія, можливо Туреччина). За цією програмою також передбачався розвиток відповідних Пан'європейських коридорів і спорудження євротерміналів (біля Софії, Варни, Бухареста, Констанци, Загреба, Рієки тощо).

Згідно з програмою РЕС (ПЄК) визначено 10 "критських коридорів" (табл. 12.3), а також трансконтинентальні транспортні коридори - Євроазійський транспортний коридор (TRACERA), "Балтика - Чорне море", "Європа - Азія" та Чорноморське транспортне кільце (ЧТК). До програми створення Пан'європейських транспортних зон (РЕТгА) належать чотири проекти: Чорноморської, Середземноморської, Адріатично-Іонічної та Баренцевої євроарктичної зон. При цьому Чорноморській транспортній зоні (або Black Sea РЕТгА ), в якій перебуває Україна, належить особливе значення в системі Єврологістики, як важливій сполучній ланці: 1) між самими чорноморськими країнами (через ЧТК); 2) через ЄС і країни Східної Європи (через систему ПЄК); 3) між країнами Середземномор'я та Кавказу (через ТКТК "TRACECA"); 4) між Європою та Азією (через ТКТК "Європа-Азія" та 'TRACECA").

Курс на розвиток євроазійських транспортних коридорів (EAL-Euro-Asian Links), прийнятий на III Загальноєвропейській транспортній конференції у Гельсінкі, підтримали на Азійській транспортній конференції в японському місті Ніїгата (2002 р.), на якій ухвалили концепцію створення дев'яти мультимодальних транспортних коридорів у Центральній та Східній Азії. Така увага до розвитку BAL не випадкова і пояснюється тим, що нині цим напрямом проходять величезні обсяги міжнародної торгівлі (400 млрд дол. США в рік), причому за прогнозами експертів вони збільшаться на 40 % до 2010 р. Активізація участі України в процесах Єврологістики має спрямовуватися на те, щоб значна частина цього транзитного потоку товарів пройшла через транспортну систему нашої країни, що може принести додатково до бюджету України 7 млрд дол. СІЛА (7 % ВВП).

Запропонована автором регіональна формула Єврологістики, має такий вигляд:

де PEN - Pan European Network, Загальноєвропейська транспортно-логістична мережа, а також просторова "формула" Єв-

Таблиця 12.3. Характеристика Пан'європейських транспортних коридорів (ПЄК)

№ пек

Основна траса

Відгалуження

Склад

Довжина, км

1

Гельсінкі - Таллінн - Рига - Каунас - Варшава

А. Рига - Калінінград - Гданськ

Залізниці, автошляхи

540-445

2

Берлін - Познань - Варшава - Брест - Мінськ - Смоленськ - Москва - Нижній Новгород

Залізниці, автошляхи

Загальна 1830

3

Берлін/Дрезден - Вроцлав - Катовіце - Краків - Львів - Київ

А. Берлін - Котбус - Форст/ Ольшина - Легниця

Залізниці, автошляхи

1650-1700

4

Берлін - Дрезден/Нюрнберг - Прага - Брно - Відень - Братислава - Будапешт - Арад - Бухарест - Констанца/Крайова - Софія - Пловдів - Салоніки/Стамбул

Залізниці, автошляхи

Загальна 3528

5

Венеція - Трієст/Копер - Любляна

- Марібор - Будапешт - Ужгород

- Львів - Київ

А. Братислава - Жиліна -

Кошице - Ужгород.

Б. Плоче - Сараєво - Осієк -

Будапешт

Залізниці, автошляхи

Загальна 1600

6

Гданськ - Торунь - Познань - Ґрудзьондз / Варшава - Катовіце - Жиліна

А. Катовіце - Острава - (вихід на ЄТК № 4)

Залізниці, автошляхи, комбінований транспорт

Загальна 1800

7

Дунайський водний, що проходить від Німеччини до Чорного моря, з'єднується з Північним морем через Рейн і Майн. Проходить через такі країни: Австрія, Словаччина, Угорщина, Хорватія, Сербія, Болгарія, Молдова, Україна, Румунія

Водний, комбінований транспорт

Загальна 1600

8

Дуррес - Тірана - Скоп'е/Бітола - Софія - Димитровград - Бургос - Варна

Залізниці, автошляхи, морський порт Дуррес, комбінований транспорт у Бітолі (Македонія)

Загальна 1300

9

Гельсінкі - Виборг - Санкт-Петербург - Москва/Псков - Київ - Любашівка - Кишинів - Бухарест - Димитровград - Александруполіс

А. Любашівка - Одеса. Б. Київ - Мінськ - Вільнюс - Каунас - Клайпеда/ Калінінград

Залізниці, автошляхи

Загальна 6500

10

Зальцбург - Любляна - Загреб - Белград - Ниш - Скоп'є - Велес - Салоніки

A. Грац - Марібор - Загреб. Б. Будапешт - Нові-Сад - Белград.

B. Нищ - Софія (сполучається з ЄТК № 4 і прямує до Стамбула).

Г. Велес - Бітола - Флоріна

Залізниці, автошляхи

Загальна 2360

роазійської транспортно-логістичної системи (EATN), що формується:

У проектах єврологістики, як і в діяльності ЄКМТ, важливе місце належить Україні, що пов'язано з її надзвичайно вигідним транзитним положенням. Про це свідчить найвищий серед країн Європи транзитний рейтинг (3,75 балів - розрахунки британського інституту Rendell). Визначають такі напрями участі України в Європейській транспортно-логістичній інтеграції (рис. 12.3):

1) пан'європейські транспортні коридори ПЄК (англ. - РВС);

2) трансконтинентальні транспортні коридори (ТКТК) (англ. - TCTC);

3) пан'європейські транспортні зони;

4) міжнародні логістичні термінали (або центри) (МЛТ) (англ. - ILT).

Отже, можна запропонувати "формулу" участі України в європейській транспортно-логістичній інтеграції:

Розшифровка її така: через територію України проходять чотири ПЄК (№ 3, 5, 7, 9); чотири TKKT (ЕАТК "TRACEKA", "Європа - Азія", "Балтика - Чорне море", Чорноморське транспортне кільце); Україна належить до Чорноморської пан'європейської транспортної зони (Black Sea РЕТгА ), що виокремлена як пріоритетна в ЄС. На інтеграцію України в Європейську транспортно-логістичну систему, визначену як стратегічний напрям розвитку держави, зорієнтовані такі державні документи: "Програма створення і функціонування національної мережі МТК в Україні" (1998), "Комплексна програма утвердження України як транзитної держави у 2001- 2010 роках" (2001), "Концепція розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий період і до 2020 року" (2001) "План дій Україна - Європейський Союз, Політика сусідства" (2005), а також "Програма формування

мережі логістичних центрів у системі міжнародних транспортних коридорів України", що нині розробляється. Згідно з цими документами визначили мету створення мережі ПЄК і ТКТК в Україні, що передбачає розробку територіальної схеми ПЄК та ТКТК в Україні та пропозиції стосовно мережі логістичних центрів (ЛЦ) у системі міжнародних транспортних коридорів України. За схемами пропонують збудувати 45 ЛЦ, але оскільки одразу всі центри спорудити неможливо, адже це пов'язано зі значними коштами й часом (наприклад, для створення ЛЦ "Ковель" за проектом потрібно 50 млн дол. США; ЛЦ "Рава-Руська" - 40,5 млн дол. США), то автор пропонує перелік першої черги ЛЦ в Україні - у восьми містах (або скоріше біля них): Києві, Ковелі, Львові, Одесі/Іллічівську, Донецьку, Сімферополі, Харкові, Рені (див. рис. 12.3). Раціональність цього підтверджується, наприклад, проектом логістичного вузла "Явір-центр" біля Львова, розробленого фірмою "Каменяр". Під час реалізації проектів єврологістики в Україні, насамперед, слід розвивати співробітництво з Польщею, Литвою, Туреччиною, Росією, Китаєм та іншими країнами.

Отже, концепція "Широкої Європи", тобто розширення єдиного європейського простору на схід, включаючи передусім Україну, передбачає невід'ємною частиною єврологістику, тобто створення єдиної Європейської транспортно-логістичної системи, яка через мережу міжнародних транспортних коридорів і логістичних центрів пов'язуватиметься з транспортно-логістичними системами Азії та інших континентів і частин світу, що нині формуються. Україна, маючи надзвичайно вигідне транзитне становище та розвинуту транспортно-логістичну інфраструктуру, повинна зайняти в цій системі чільне місце.

12.2. Розвиток туризму в Україні в контексті розбудови міжнародних транспортних коридорів
12.3. Єврологістика та Україна: напрями співпраці в XXI ст.
Розділ 13. ЄВРОЛОГІСТИКА В ІСТОРИЧНОМУ АСПЕКТІ: УКРАЇНСЬКО-ДАВНЬОРИМСЬКИЙ КОНТЕКСТ
13.1. Розвиток і дислокація дорожньої мережі Давнього Риму
13.2. Проектування та будівництво доріг
13.3. Інфраструктура та управління дорогами
Розділ 14. ЛОГІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ТУРИСТИЧНИХ "ЧУДЕС СВІТУ" ТА УКРАЇНИ
14.1. Логістична оцінка класичних "чудес світу"
Єгипетські піраміди: стародавня будівельна логістика
"Висячі сади" Семіраміди у Вавилоні
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru