Правове регулювання міжнародних перевезень - Столярський О.В. - 3.5. Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

Залізничний транспорт України - найрозвинутіший порівняно з іншими видами вітчизняного транспорту. Так, Україна належить до 10 країн світу з найвищими показниками інтенсивності пасажирських перевезень та інтенсивності вантажоперевезень і до 20 країн - з найбільшою протяжністю залізниць. Виконання значних завдань зумовлює велику кількість різноманітних правовідносин у сфері залізничного транспорту. Для їхнього врегулювання діють закони та підзаконні акти.

До складу залізничного транспорту України входять: - підприємства залізничного транспорту, що перевозять пасажирів і вантажі;

- рухомий склад залізничного транспорту;

- залізничні шляхи сполучення;

- промислові, будівельні, торговельні й постачальницькі підприємства;

- навчальні заклади;

- технічні школи;

- дитячі дошкільні заклади;

- заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури;

- науково-дослідні, проектно-конструкторські організації;

- підприємства промислового залізничного транспорту;

- інші підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, які забезпечують діяльність і розвиток залізничного транспорту.

Основу техніки або технічного оснащення залізничного транспорту в Україні становлять: залізничний шлях зі штучними спорудами, станції та інші розмежувальні пункти з пасажирськими, вантажними й екіпірувальними пристроями, рухомий склад, депо, пристрої енергопостачання, спеціальні засоби для врегулювання руху та управління експлуатаційною роботою, засоби зв'язку.

Отже, залізничний транспорт має значну кількість суб'єктів і об'єктів. Тому діяльність суб'єктів господарювання та суб'єктів управління з питань використання відповідних об'єктів (засобів) залізничного транспорту регулюється нормативно-правовими актами. З-поміж них вирізняється Статут залізниць України 1998 р. На його підставі Міністерство транспорту та зв'язку затверджує:

1. Правила перевезення вантажів.

2. Технічні умови навантаження та кріплення вантажів.

3. Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу й пошти залізничним транспортом України.

4. Інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми й правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, крім загальних положень, містить розділи, котрі регулюють:

- вантажне господарство, пристрої для обслуговування пасажирів;

- планування й організацію перевезення вантажів;

- залізничні під'їзні колії;

- перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні за участю залізниць та інших видів транспорту;

- перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти;

- відповідальність залізниці, вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів; акти, претензії, позови.

До основних нормативно-правових актів, яким регулюється окреслена дільність, належить Закон України "Про залізничний транспорт" від 4 липня 1996 р. Виокремлено такі розділи:

- загальні положення;

- головні економічні й фінансові засади діяльності залізничного транспорту;

- безпека руху, охорона вантажів та об'єктів на залізничному транспорті, організація його роботи в умовах надзвичайних обставин;

- трудові відносини і дисципліна працівників залізничного транспорту;

- транспортне забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків України та взаємодія з іншими видами транспорту;

- права, обов'язки і відповідальність на залізничному транспорті;

- заключні положення.

Окрім вітчизняних нормативно-правових актів, які регулюють діяльність у сфері залізничних перевезень, основними актами законодавства є міжнародні конвенції, ратифіковані Верховною Радою України. Так, 5 червня 2003 р. Україна приєдналася до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 р.

Однак велику значущість з-поміж нормативно-правових актів, котрі регулюють господарську діяльність та цивільно-правові відносини на залізничному транспорті, мають підзаконні нормативно-правові акти, в тому числі постанови Кабінету Міністрів України. Основними є постанови:

- "Про забезпечення охорони вантажів, що перевозяться залізничним транспортом" від 22 лютого 1994 р.;

- "Про затвердження Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України" від 29 лютого 1996 р.;

- "Про посилення контролю за ввезенням і транзитом підакцизних товарів залізничним транспортом" від 4 березня 1997 р.;

- "Про порядок обслуговування громадян залізничним транспортом** від 19 березня 1997 р.;

- "Про перелік робіт (послуг), що належать до основної діяльності залізничного транспорту, та Порядок розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту" від 16 лютого 1998 р.;

- "Про заходи державної підтримки залізничного транспорту" від 2 червня 1998 р. та від 23 квітня 1999 р.;

- "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" від 18 січня 2001 р.;

- "Про встановлення пільгового тарифу на перевезення дітей залізничним транспортом** від 28 липня 2004 р. тощо.

Велике значення мають також накази Міністерства транспорту та зв'язку України:

- "Про затвердження Правил технічної експлуатації залізниць України" від 20 грудня 1996 р.;

- "Про затвердження Правил перевезення пошти та експлуатації поштових вагонів на залізницях України" від 20 березня 1997 р.;

- "Про затвердження Правил пожежної безпеки на залізничному транспорті" від 1 липня 1997 р.;

- "Про затвердження Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України" від 28 липня 1998 р.;

- "Про затвердження ставок плати за користування вагонами і контейнерами залізниць".від 2 лютого 1999 р.;

- "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника** від 15 листопада 1999 р.;

- "Про затвердження тарифів на перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні" від 16 вересня 2005 р.

Особливістю правового регулювання у сфері залізничного транспорту є те, що ця діяльність, окрім усього, регулюється Законом України "Про природні монополії".

Своєрідність господарської й іншої діяльності у сфері залізничного транспорту полягає в існуванні структури, яка водночас є і суб'єктом господарювання, і органом господарського керівництва, - Укрзалізниці. її правовий статус визначають положення

"Про Державну адміністрацію залізничного транспорту України", затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р.

Згідно із названим положенням Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) - це орган управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчий Міністерству транспорту і зв'язку. Укрзалізниця здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому та міжнародному сполученні й регулює виробничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу.

Укрзалізниця має статус юридичної особи, самостійний баланс, розрахункові рахунки в установах банків, печатку зі зображенням Державного герба України та своїм найменуванням. її очолює генеральний директор, який призначається відповідно до законодавства України. Він має заступників, котрі за поданням міністра транспорту призначає Кабінет Міністрів України. Генеральний директор розподіляє обов'язки між заступниками, визначає структуру та повноваження апарату Укрзалізниці, затверджує кошторис витрат на його утримання, а також персонально відповідає за виконання покладених на Укрзалізницю завдань і здійснення нею своїх функцій, установлює ступінь відповідальності заступників і керівників підрозділів Укрзалізниці.

Для розроблення основних напрямів розвитку залізничного транспорту, розв'язання найважливіших питань його господарської діяльності створена рада Укрзалізниці. Склад ради та положення про неї затверджує міністр транспорту. Рішення ради набувають чинності після видання наказів генерального директора Укрзалізниці.

До залізничного транспорту загального користування, яким керує Укрзалізниця, належать шість залізниць України: Донецька; Львівська; Одеська; Південна; Південно-Західна та Придніпровська. Укрзалізниця здійснює також управління іншими суб'єктами господарювання, некомерційними підприємствами та їхніми об'єднаннями у сфері залізничного транспорту. До таких суб'єктів Постановою Кабінету Міністрів України "Про передачу Укрзалізниці повноважень з управління державними корпоративними правами відкритих акціонерних товариств" від 31 березня 2003 р. і наказом Міністерства транспорту та зв'язку України "Про передачу в управління Укрзалізниці державних підприємств та державних корпоративних прав відкритих акціонерних товариств** від 16 травня 2003 р. зараховано Гніванський завод спецзалізобетону, Коростенський завод залізобетонних шпал, Дніпропетровський тепловозоремонтний завод, Запорізький електровозоремонтний завод, Львівський локомотиворемонтний завод, Київський елек-тровагоноремонтний завод, Київський електротехнічний завод "Транссигнал", Державне спеціальне конструкторське бюро "Нер-кон", Державне підприємство "Спеціальне конструкторсько-дослідне бюро "Електропривід".

Нормативно-правовими актами різних вищих органів виконавчої влади в підпорядкування Укрзалізниці передано й інші підприємства, установи, організації, їхні об'єднання, акції, частки у майні та корпоративні права.

Управління шістьма залізницями й іншими суб'єктами залізничного транспорту, які належать до сфери управління Укрзалізниці, здійснюється нею через видання в межах своєї компетенції наказів, обов'язкових для виконання залізницями та підприємствами, внаслідок організації та контролю за їхнім виконанням.

Основними завданнями Укрзалізниці Положення про Укрзалізницю визначає:

1. Організацію злагодженої роботи залізниць і підприємств з метою задоволення потреб суспільного виробництва та населення в перевезеннях.

2. Забезпечення ефективної експлуатації залізничного рухомого складу, його ремонту й оновлення.

3. Розроблення концепцій розвитку залізничного транспорту.

4. Вжиття заходів для гарантування безпеки функціонування залізничного транспорту, його інфраструктури та надійності роботи.

З метою виконання покладених на неї завдань Укрзалізниця має такі повноваження:

1. Здійснювати пов'язані з експлуатаційною діяльністю функції стосовно:

- спрямування рухомого складу відповідно до планів перевезень;

- розроблення узгодженого графіка руху поїздів і плану їхнього створення;

- формування та реалізації єдиної тарифної й цінової політики на залізничному транспорті;

- відкриття єдиного рахунка й організації розрахунків за перевезення вантажів і пасажирів залізницями та використання рухомого складу, а також розподілу між залізницями коштів (зокрема, валютних надходжень), отриманих від перевезень у прямому сполученні (з урахуванням конкретної участі кожної залізниці в цих перевезеннях);

- розроблення та впровадження нових маршрутів вантажних і пасажирських перевезень у внутрішньому й міжнародному залізничному сполученні;

- організації здійснення розрахунків із залізницями іноземних держав за міжнародні перевезення;

- формування технічних вимог до нових видів рухомого складу й обладнання залізничного транспорту, а також замовлень для промисловості й організація контролю за їхнім виготовленням;

- придбання рухомого складу і контейнерів, забезпечення їхнього капітального ремонту та модернізації на підприємствах, розташованих і на території України, і за її межами.

2. Сприяти;

- забезпеченню потреб залізничного транспорту в матеріально-технічних та паливно-енергетичних ресурсах;

- формуванню ринку транспортних і транспортно-експедиційних послуг, утворенню нових організаційних структур усіх форм власності на залізничному транспорті;

- наданню державної підтримки розвитку залізничного транспорту з метою забезпечення його злагодженої роботи.

3. Здійснювати функції з управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності й закріплене за підприємствами, в частині:

- затвердження статутів (положень) підприємств, контролю за дотриманням та прийняттям рішень у зв'язку з порушенням їхніх вимог;

- укладання і розірвання контрактів з керівниками підприємств (окрім начальників залізниць);

- здійснення контролю за ефективністю використання та збереженням державного майна, закріпленого за підприємствами;

- підготовки разом з місцевими органами державної виконавчої влади й органами місцевого самоврядування пропозицій Міністерству транспорту та зв'язку щодо розмежування державного майна між загальнодержавною, республіканською (АР Крим) і комунальною власністю;

- участі в підготовці міжнародних договорів України з питань загальнодержавної власності.

4. Розробляти та погоджувати в установленому порядку умови перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів.

5. Формувати плани перевезення вантажів залізничним транспортом у прямому, змішаному та міжнародному сполученні, репрезентувати інтереси залізниць під час погодження цих планів у відповідних органах.

6. Здійснювати реалізацію єдиної інвестиційної політики, координувати планування розвитку залізниць І підприємств.

7. Забезпечувати розвиток ремонтної бази залізничного транспорту, впровадження у практику сучасних засобів автоматики, телемеханіки, зв'язку, енергетики, обчислювальної техніки.

8. Вживати заходів для гарантування безпеки руху поїздів, розслідувати причини аварій, розробляти норми безпеки руху відповідно до вимог міжнародних стандартів і законодавства України.

9. Організовувати роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

10. Представляти інтереси залізничного транспорту України у міжнародних організаціях і спілках залізничників.

11. Брати участь у підготовці міжнародних угод щодо забезпечення потреб залізничного транспорту України у матеріально-технічних і паливно-енергетичних ресурсах, а також у підготовці й проведенні міжнародних нарад, конференцій, інших форумів з питань, пов'язаних з діяльністю залізниць.

12. Здійснювати заходи, спрямовані на створення безпечних умов праці, соціальний захист працівників залізничного транспорту, впровадження єдиної системи оплати їхньої праці, поліпшення житлових та культурно-побутових умов.

13. Формувати галузеві програми наукових, проектних і проектно-конструкторських розробок, координувати їхнє виконання, сприяти впровадженню в практику досягнень науки і техніки, нових технологій та передового досвіду.

14. Приймати у встановленому порядку рішення про закріплення транспортних засобів та їхнє передання однією залізницею або підприємством іншим залізницям і підприємствам, котрі належать до сфери управління Укрзалізниці.

15. Розробляти та здійснювати заходи зі зменшення шкідливого впливу залізничного транспорту на довкілля, контролювати дотримання вимог національних і міжнародних документів з цих питань.

16. Визначати категорії працівників залізничного транспорту, яким надано право носити формений одяг, установлювати формені знаки відмінності.

17. Розробляти і здійснювати заходи стосовно захисту державної, службової та комерційної таємниці.

18. Організовувати роботу, пов'язану зі забезпеченням мобілізаційної готовності й цивільної оборони підприємств залізничного транспорту, їхньою підготовкою до роботи в умовах особливого періоду, а також до дій у випадку виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їхніх наслідків.

З-поміж прав Укрзалізниці виокремлюють:

1. Безпосередню взаємодію з відповідними органами інших держав і укладання з ними договорів (угод) з питань, що належать до її компетенції.

2. Утворення цільового інвестиційного фонду розвитку залізничного транспорту згідно зі законодавством.

3. Отримання в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформації, документів і матеріалів, а від Міністерства статистики, залізниць та підприємств залізничного транспорту - безоплатно дані, необхідні для виконання завдань і функцій Укрзалізниці.

4. Укладання договорів у сфері господарської діяльності. Отже, управління залізничним транспортом здійснює вищий

орган виконавчої влади і спеціальні органи - Міністерство транспорту та зв'язку України і Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця).