Логіка - Дуцяк І.3. -
8.3.3. Метод абдукції

Цей метод подібний до попередніх, однак є дещо складнішим. Насамперед доцільно порівняти конкретні приклади міркувань методом аналогії з прикладом міркувань методом абдукції. Нехай суб'єкт пізнання прагне сформувати припущення про Сонце. Коли він міркує методом аналогії, то міркування має такий вигляд: оскільки Сонце, подібно до вогню від багаття, є джерелом світла й тепла, то, можливо, Сонце також є вогнем. У разі міркувань методом абдукції міркування має такий вигляд: Сонце, подібно до вогню від багаття, є джерелом світла. Можливо, Сонце є вогнем. Однак вогонь є джерелом тепла, тому і Сонце повинно бути джерелом тепла. Відмінність між цими формами міркувань є більш наочна, якщо прийняти, що цю другу ознаку людина не сприймає безпосередньо, для цього треба виконати спеціальні пізнавальні дії. У такому разі схема формування припущень є такою: оскільки предмет 1 подібний до предмета 2 за одними ознаками (К, Ь)9 то він може бути подібним і за іншими ознаками (М); водночас ці ознаки (М) є умовою наявності ще інших ознак (гУ), про наявність яких у предмета 1 суб'єкт пізнання знає; тому у предмета 2, можливо, також є і ознака-умова (М), і ознака-наслідок (./V) - про це суб'єкт пізнання не знає, однак може дізнатися. Формально цей хід міркувань можна записати так:

Відповідне міркування методом аналогії матиме такий вигляд:

8.3.4. Методи індукції

8.3.4.1. Узагальнювальна (енумеративна) індукція

Узагальнювальна індукція - це метод формування припущень, який полягає в тому, що на підставі наявності певної ознаки в частини предметів певної множини припускають про наявність її в усіх предметів цієї множини.

Ті припущення, які формують методом узагальнювальної індукції, як і будь-які інші припущення, внаслідок перевірки можуть виявитися істинними або хибними. Наприклад, на тій підставі, що спостережувані в Європі лебеді є білі, було зроблене припущення, що всі лебеді є білі. Однак це припущення виявилося хибним, коли європейці прибули до Австралії. Факт хибності згаданого припущення засвідчує не те, що метод узагальнювальної індукції має вади, а лише те, що він є засобом формування саме припущень, а не достовірних знань. Ці припущення можуть стати достовірними знаннями, якщо їх дедукувати з якихось інших засновків або обґрунтувати емпірично.

Як приклад припущення, яке виявилося істинним, можна навести таке: оскільки мідь, срібло, золото мають високу (електричну чи теплову) провідність, то всі метали мають високу провідність.

Збільшення кількості об'єктів, які мають певну ознаку, дає підстави для припущення, що узагальнення наявності цієї ознаки в усіх предметів відповідного класу має більшу ймовірність. Водночас, оскільки це лише припущення, воно може виявитися хибним навіть на останньому кроці перевірки. Наприклад, на тій підставі, що декілька металів є важчими від води, можна припустити, що всі метали важчі від води. У процесі перевірки з дослідженням кожного нового металу це припущення може підтверджуватися, і в дослідника може зростати переконаність у тому, що це стосується всіх металів, водночас останнім металом для перевірки може виявитися калій, який насправді легший від води, що призведе до спростування припущення.

Хоча в багатьох випадках, збільшення кількості підтверджень приводить до зростання ймовірності істинності узагальнення, однак це не поширюється на припущення про тривалість існування предметів. Адже в іншому разі треба погодитись із тим, що чим довше існує людина чи Сонце, чи будь-який інший предмет, тим більша ймовірність, що він не перестане існувати завтра, що, очевидно, є хибне.

Метод узагальнювальної індукції, як і метод аналогії, люди застосовують з найдавніших часів, зокрема, спостерігаючи добове обертання зірок навколо полярної зірки в поєднанні з тим, що декілька космічних тіл виконують складніший рух (якісь додаткові рухи, окрім обертання навколо полярної зірки; ці тіла назвали планетами, тобто з давньогрецької - блукачами), Платон зробив узагальнення - всі космічні тіла рухаються по колу. Щодо планет він зазначив, що, хоча їхній спостережуваний рух не є коловим, однак він насправді є поєднанням колових рухів. Отже, з'явилось завдання розкласти спостережуваний рух планет на поєднання колових рухів. Коли Кеплер унаслідок восьмирічних спостережень і розрахунків з'ясував, що Марс рухається по еліптичній орбіті, виникли підстави для нового узагальнення, - що всі планети рухаються по еліптичній орбіті.

8.3.4.2. Вилучальна (еліміпативна) індукція

Методи вилучальної індукції можна використовувати в тому вигляді, в якому їх сформулював у XIX ст. Джон Стюарт Мілль (його формулюванню правил індуктивних міркувань передували дослідження Френсіса Бекона, Джона Гершеля та інших дослідників). Правила вилучальної індукції можна детально записати, застосовуючи формальний апарат неповністю визначених булевих функцій.

У Дж. Ст. Мілля є п'ять методів:

1. Метод єдиної подібності; формально його записують:

Це правило можна проаналізувати так: оскільки предмет з ознаками А, В і С має ознаку Н і водночас не має ознак Е і 2* то звідси можна зробити висновок, що ознаки Е й .Р необов'язкові для наявності ознаки А. Подібно до цього, оскільки предмет з ознаками А, ЕіЕ має ознаку Н і водночас не має ознак А і В, то звідси можна зробити висновок, що ознаки АЙВ також необов'язкові для наявності ознаки А. Водночас те спільне, що є в обох засновках, тобто та ознака, яка може визначати наявність ознаки Н, - це ознака А. Отже, ймовірно, наявність ознаки А зумовлює наявність ознаки Н.

Наприклад, один з пацієнтів інфекційного відділення їв прострочену консервовану рибу; пив солодку газовану воду, яка могла довго перебувати під сонячним промінням; їв не помиті фрукти. Інший пацієнт того самого відділення також їв прострочену консервовану рибу; їв салат з капусти, під час вирощування якої на експериментальній ділянці додавали різні хімікати; їв м'ясо, яке продавали в антисанітарних умовах. На підставі єдиної подібності лікар робить припущення, що захворювання цих пацієнтів може мати одну причину - уживання простроченої консервованої риби.

2. Метод єдиної відмінності; формально цей метод записують:

Це правило можна прочитати так. Згідно з першим засновком, у разі наявності ознаки А предмет мав також ознаку Н. Згідно з другим засновоком, якщо нема ознаки А, предмет не мав ознаки Н. Отже, ймовірно, наявність ознаки А зумовлює наявність ознаки Н.

Отримане припущення, як і будь-яке інше, може виявитися як істинним, так і хибним. Хибним воно (як і попереднє) може виявитися через те, що не всі ознаки взяли до уваги (не всі записали в засновках), і серед тих, які записали, може не виявитися тієї ознаки, яка насправді зумовлює ознаку, позначену в правилах символом і/.

Як приклад можна розглянути описані етнографами міркування людини, що перебуває на низькому щаблі соціального розвитку: повертаючись з невдалого полювання (яке раніше завжди було вдалим), мисливець шукає відповідь на питання - хто зачарував його зброю; під час повернення він зустрічає чоловіка з дружнього племені. У підсумку він його підстереже і вб'є, вважаючи винним у невдалому полюванні.

3. Третій метод, так званий об'єднаний, не є самостійним - це поєднання засновків перших двох методів, на підставі яких роблять таке саме припущення.

4. Четвертий метод (метод супровідних змін) полягає у з'ясуванні залежності однієї ознаки від іншої на тій підставі, що кількісна зміна однієї ознаки призводить до кількісних змін іншої. З'ясування подібних кількісних залежностей, які відтворюють зв'язок зумовлення між явищами чи ознаками, є стандартною пізнавальною процедурою в сучасній науці.

5. Метод залишку; формально цей метод записують:

Це правило можна прочитати так. У разі, коли предмет має три ознаки (А, Б, С), то він має й ознаки Н, К> Ь. За наявності в предмета лише ознаки В у нього є тільки ознака К. За наявності в предмета ознаки С в нього є тільки ознака Ь. Отже, серед ознак А, Б, С тільки ознака А може зумовлювати наявність ознаки Н.

8.3.5. Комбіновані методи формування припущень

Прикладом комбінованого використання методів формування припущень є поєднання методів узагальнювальної індукції з методом аналогії. За сучасних умов біологи не робили б узагальнення, що всі лебеді є білими, навіть якби досі не було виявлено лебедів іншого кольору. На підставі дослідження сталості кольору в інших птахів (а таку сталість спостерігають у менш ніж одного відсотка птахів) за аналогією міркували б, що, подібно, і в лебедів мала ймовірність сталості їхнього кольору, а отже, узагальнення щодо сталості кольору може виявитися малоймовірним.

ОЗНАЧЕННЯ

Гіпотеза - твердження, значення істинності якого невідоме, і яке формулюють з метою з'ясування його значення істинності.

Метод абдукції - метод формування припущень, який полягає: 1) у перенесенні знань про одні об'єкти на інші; 2) виявленні зв'язків зумовлення між перенесеними ознаками й ознаками-наслідками; 3) підтвердженні обґрунтованості виконаного перенесення шляхом виявлення наявності зв'язків зумовлення в пізнаваному об'єкті.

Метод аналогії (подібності) - метод формування припущень, який полягає в перенесенні знань про одні об'єкти па інші на підставі їхньої подібності.

Метод індукції - метод формування припущень, який полягає у формуванні загального твердження (це тотожне припущенню про зв'язок зумовлення між суб'єктом і предикатом твердження).

Метод перенесення - метод формування припущень, який полягає у перенесенні ознак одних об'єктів на інші без жодних на це обґрунтувань.

Метод узагальнювальної індукції - формування припущення про наявність певної ознаки в усіх об'єктів з певної їх множини на підставі знання про наявність цієї ознаки в частини об'єктів цієї множини.

Методи вилучальної індукції - формування припущення про наявність певної ознаки в усіх об'єктів з певної їх множини А на підставі: 1) формування знань про наявність цієї ознаки в частини об'єктів якоїсь множини предметів; 2) вилучення частини ознак із множини ознак, які мають аналізовані об'єкти, що призводить до виділення в аналізованій множині підмножини А, про яку й роблять припущення.

8.3.4. Методи індукції
8.3.5. Комбіновані методи формування припущень
Розділ 2. Логічний аналіз означень і спонукань
ЛЕКЦІЯ 9. Означення і спонукання як види завершеної думки
9.1. Логіка означень
9.2. Логічний аналіз спонукань
9.2.1. Логіка норм. Види і структура норм. Правила міркувань у логіці норм
9.2.2. Логіка питань