Логіка - Жеребкін В.Є. -
5.2. Єднальні (кон'юнктивні) судження

Єднальним (кон'юнктивним) судженням називається судження, суб'єкту якого належать усі перелічені предикати.

Єднальні судження утворюються із простих за допомогою сполучника "і". Позначається цей сполучник знаком л. Приклади кон'юнктивних суджень: "Ухвала суду має бути законною і обґрунтованою", "Об'єктом розбою є як особиста власність, так і життя, і здоров'я громадян" і т. д.

Структуру кон'юнктивного судження записують у вигляді формули S є Р, і Р2 і Р3, або А л В.

Єднальне (кон'юнктивне) судження виражає знання про те, що предмету думки належить не якась одна, а група ознак, перелічених предикатами, до того ж названі ознаки належать предмету думки одночасно. Так, об'єктом розбою є не тільки особиста власність, а й життя і здоров'я потерпілого у той же самий час.

Кон'юнктивне судження, як судження складне, є істинним лише у тому випадку, коли істинні всі судження, що його складають, і хибне тоді, коли є хибним бодай одне із похідних суджень.

Запишемо це у вигляді таблиці

У юридичному законодавстві і правовій науці кон'юнктивні судження досить часто виражаються не тільки сполучником "і", а й іншими сполучниками і сполучними словами, такими як "але", "а", "а також", через кому тощо.

5.3. Розподільні (диз'юнктивні) судження

Розподільними (диз'юнктивними) судженнями називаються судження, утворені із простих, за допомогою поєднання їх логічним сполучником "або".

Розрізняють два види розподільних суджень: розподільно-виключаючі (судження строгої диз'юнкції) та єднально-розподільні (судження слабкої диз'юнкції).

Розподільно-виключаючим називається таке судження, в якому ознаки, виражені предикатами, виключають один одного. Ці судження виражаються сполучником "або". Позначають цей сполучник знаком V. Наприклад: "Попереднє розслідування закінчується або припиненням справи, або відданням звинувачуваного під суд".

Розподільно-виключаючі судження виражають знання про те, що предмету думки може належати тільки якась із ознак, виражена предикатами, і не можуть належати усі можливі ознаки одночасно.

Розподільно-виключаючі судження будуть істинними тільки тоді, коли одне із суджень, що до нього входить, буде істинне, а решта — хибними. Якщо ж усі вихідні судження істинні або всі хибні, то й розподільно-виключаюче судження хибне.

У вигляді таблиць це записується так:

Тут А і В — вихідні судження, а А v В — складне розподільно-виключаюче судження.

Отже, у двох випадках (у 2 і 3-му), складне судження строгої диз'юнкції (А v В) е істинним, коли одне просте судження істинне, а друге хибне, коли обидва вихідні судження істинні, або обидва прості судження хибні.

Єднально розподільним судженням називається такс розподільне судження, в якому суб'єкту може належати не тільки один, а й усі перелічені предикати. Ці судження виражаються сполучником "або". Позначають цей сполучник знаком V. Наприклад: "Переховування може виражатися у прихованні злочину, а також засобів та знарядь скоєння злочину, або слідів злочину або предметів, здобутих злочинним шляхом". Сполучник послабленої диз'юнкції "або", за допомогою якого у цьому судженні предикати ("переховування злочинця", "знаряддя та засобів скоєння злочину", "слідів злочину", "предметів, здобутих злочинним шляхом"), означають, що суб'єкту судження ("переховування") може належати тільки якийсь один із цих предикатів, але можуть належати одночасно і всі названі предикати. Переховування може виразитися, наприклад, тільки у переховуванні злочинця, а може полягати у переховуванні злочинця, знаряддя і засобів здійснення злочину, слідів злочину та предметів, здобутих злочинним шляхом, одночасно.

Сполучник "або" і розділяє ознаки предмета, відділяє їх один від одного і допускає можливість поєднання ознак, їх суміщення. Цим єднально-розподільні судження відрізняються від розподільно-виключаючих суджень строгої диз'юнкції.

Формула єднально-розподільного судження така: S є Р1, або Р2, ... або Рп, або А V В.

Єднально-розподільне судження буде істинним, коли хоча б одне із простих суджень, які його утворюють, є істинним, а хибним тоді, як усі прості судження, котрі його утворюють, хибні.

Таблиця істинності для цих суджень така:

Із цієї таблиці видно, що єднально-розподільне судження "А v В" істинне у перших трьох випадках, а саме: 1) коли А і В істинні; 2) коли А істинне, а В хибне; 3) коли А хибне, а В істинне, і є хибним тільки тоді, коли обидва судження, що його утворюють (і А, і В), хибні.

Слід мати на увазі, що граматично єднально-розподільні судження у юридичному законодавстві і правовій науці виражаються не тільки сполучником "або", а й іншими сполучниками і словами — "оскільки", "також", "так", а також за допомогою коми.

5.4. Логічна структура суджень і тлумачення норм права

Норми права мають накази державної влади, обов'язкові до виконання. У логічному відношенні норми права виражаються завжди у формі суджень. Одні норми права виражені законодавцем у формі атрибутивних суджень, другі — у формі умовних, треті — у вигляді кон'юнктивних або диз'юнктивних суджень.

Знання логічної структури суджень, їхньої особливості мають важливе значення для з'ясування змісту правової норми "тлумачення закону" та його застосування. Так, якщо кримінально-правова норма виражена у формі єднально-розподільного судження, то для обґрунтування кримінальної відповідальності необхідна наявність у діях особи не всіх перелічених у диспозиції статті ознак, а тільки однієї з них, причому будь-якої. Якщо ж стаття закону (норма права) виражена у формі єднального (кон'юнктивного) судження, то склад злочину у діях особи буде мати місце лише тоді, коли в її діях наявні усі ознаки, зазначені в законі.

Покажемо це на прикладах. Стаття 140 КК України, частина друга, описуючи кваліфіковану крадіжку, наголошує: "Крадіжка, яка спричинила значну шкоду потерпілому, і вчинена за попередньою змовою групою осіб або повторно, — карається..."

Тут склад злочину виражений у формі єднально-розподільного судження (S є Р1, або Р2, або Р3). Отже, у діях особи буде склад крадіжки як у тому випадку, коли в її діях будуть наявні усі названі ознаки (Р1 , Р2 і Р3), так і в тому, коли в діях обвинувачуваного наявна лише одна, причому будь-яка із перелічених ознак.

Інакше розв'язується питання про наявність чи відсутність у діях обвинувачуваного складу злочину, коли стаття кодексу, що передбачає той чи інший склад злочину, виражена у формі кон'юнктивного (єднального) судження.

Так, стаття кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за спекуляцію, визначає останню так: "Спекуляція, тобто скуповування і перепродаж із метою наживи товарів чи інших предметів". Перша частина цієї статті виражена у формі єднального (кон'юнктивного) судження: "Спекуляцією називається скуповування і перепродаж і т. д (S є Р1 і Р2)". Отже, склад спекуляції буде мати місце лише у тому випадку, коли у діях особи наявні обидві ознаки, зазначені в предикаті: і скуповування (Р1), і перепродаж (Р2). Якщо ж предмет думки (дії особи) має одну ознаку, а саме, мало місце тільки скуповування товарів з метою перепродажу, але перепродаж з якоїсь причини не відбувся, то така дія не є спекуляцією (вона буде кваліфікуватися як спроба спекуляції).

Другий приклад. Стаття кодексу, яка перелічує ознаки юридичної особи, виражена у формі кон'юнктивного судження: юридичні особи, які "...мають відособлене майно, можуть від свого імені придбавати майнові і особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або у третійськім суді" (S є Р1, і Р2, і Р3). Отже, перелічені ознаки належать юридичній особі одночасно.

5.3. Розподільні (диз'юнктивні) судження
5.4. Логічна структура суджень і тлумачення норм права
Розділ 6 ОСНОВНІ ЗАКОНИ ЛОГІКИ
6.1. Загальна характеристика основних законів логіки
6.2. Закон тотожності
6.3. Закон суперечності
6.4. Закон виключеного третього
6.5. Закон достатньої підстави
6.6. Значення законів логіки для судового дослідження
Розділ 7 УМОВИВІД. БЕЗПОСЕРЕДНІ УМОВИВОДИ