Логіка - Карамишева Н.В. -
Методи науки логіки

У сучасній логіці розрізняють логічні методи:

І. Методи пізнання

Спрямовані на дослідження об'єктів, з якими мають справу суб'єкти пізнання в різних видах пізнавальної діяльності. До таких методів пізнання належать аналіз, синтез, абстрагування, ідеалізація, узагальнення, дедукція, індукція, аналогія, гіпотеза, моделювання.

Визначимо сутність цих методів.

Аналіз (грец. analysis - розкладання, розбирання, розчленування) - уявне розділення досліджуваного об'єкта як певної цілісності на її складові частини з метою виявлення властивостей об'єкта і відношень між об'єктами. Це логічний метод дослідження, спрямований на розчленування певного цілого на складові частини, кожна з яких стає окремим предметом пізнання.

Аналіз нерозривно пов'язаний зі синтезом.

Синтез (грец. synthesis - з'єднання, складання) - уявне (мисленнєве) з'єднання частин певного цілого, розчленованого у процесі аналізу, встановлення взаємодії та необхідних зв'язків між частинами цілого, відповідно, синтез нерозривний із аналізом.

Абстракція, абстрагування (лат. abstradio - віддалення, відвертання) - процес уявного відокремлення певних властивостей, притаманних предметам і явищам, відношень між предметами та явищами з метою їх дослідження; відкидання випадкового, несуттєвого у процесі пізнання предметів та явищ об'єктивного світу і встановлення загального, суттєвого; результат пізнавального процесу - - абстрактне і загальне знання, виражене у формі понять, висловлювань, ідей, законів, принципів, теорій тощо; метод буденного, наукового, філософського й інших видів пізнання.

Ідеалізація (франц. idealisation - ідеал, образ, вид, форма) - метод пізнання, за допомогою якого створюються ідеалізовані об'єкти для пояснення властивостей реально існуючих об'єктів (предметів, явищ, процесів).

Узагальнення (лат. generalisata) - об'єднання множини предметів за схожими властивостями і закріплення їх у певному понятті; метод висновування загального знання на підставі спостереження одиничних фактів.

Дедукція (лат. deductio - відведення) - 1) рух міркувань від загального до одиничного; 2) різновид умовиводу, коли доходять висновку через виведення одного твердження з інших за певними правилами виведення (див. З-4).

Індукція (лат. inductio - виведення) - рух міркувань від одиничного до часткового, від часткового до загального; різновид умовиводу, в якому висновок робиться на підставі узагальнення спостережуваних фактів; імовірнісний, правдоподібний висновок (див. 3.4.3).

Аналогія (грец. analogia - відповідність) - 1) часткова схожість, подібність предметів, явищ, процесів, подій; 2) деяка схожість, подібність думок, ідей, що виявляється у процесі пізнання; 3) в логіці - умовивід, в якому висновок про належність певної ознаки в предмета А робиться на підставі встановлення його часткової схожості (подібності) з предметом В у певному відношенні (див. 3.4.3).

Гіпотеза (грец. hynothesis - основа, припущення) - припущення, яке висувається з метою: пояснення причин існування явищ, процесів, їх походження та подій, специфіки зв'язків і відношень між предметами, явищами, процесами, подіями; прогнозування подальшого розвитку різноманітних систем; здобуття нового знання (про наукову гіпотезу (див. 6.3).

Моделювання - метод побудови моделей. Модель (лат. modus - міра, образ, взірець, спосіб) - штучно створений об'єкт у вигляді схем, креслення, формул, фізичних конструкцій тощо для дослідження певного об'єкта, який реально існує.

Залежно від контексту термін "модель" має значення: метод, аналог, зразок, система, теорія, картина світу, інтерпретація, репрезентація, алгоритм, система порівняння та ін.

У логіці термін "модель" - це: формальна система; числення; логічна теорія; інтерпретація формальної системи (див. 4).

ІІ. Метод формалізації

Формалізація (лат. - складений за формою) - символічне зображення змісту знання, вираженого природною мовою, за допомогою штучно створених символів; метод побудови формальної системи з штучно створеної мови у логіці та математиці (див. 4).

III. Метод інтерпретації

Інтерпретація (лат. - роз'яснення, трактування, тлумачення):

- головний метод наук, що вивчають знаки і мову як знакову систему, перекладу однієї мови іншою, процеси кодування та декодування інформації. До цих наук належать семіотика, інформатика, лінгвістика, логіка, теорія комунікацій;

- особлива розумово-мовленнєва діяльність людини, спрямована на встановлення конкретного смислу та предметного значення символів і знаків певної мови з метою розуміння; процес встановлення смислу та предметного значення мовних знаків у контексті їх використання (один і той самий мовний знак може бути інтерпретований по-різному в різних контекстах);

- надання символічного значення предметам, явищам, процесам, діянням, подіям тощо;

- у символічній логіці - семантична модель, що будується з метою розкриття смислу символів формалізованої мови (див. 4).

1.3. Історичний розвиток науки логіки. Виникнення різних типів логіки
1.4. Сучасний етап розвитку науки логіки
Розділ 2. МИСЛЕННЯ ТА МОВА
2.1. Поняття "мислення", "розум", "інтелект"
Зміст і форма мислення
2.2. Мова як знакова система
Семіотична концепція мови
2.3. Мова як репрезентант мислення
2.4. Логіко-семантичний аналіз мови
2.5. Логіко-семантичні та формально-логічні концепції істини