Логіка - Карамишева Н.В. -
Епістемічна логіка

Я знаю, що я нічого не знаю, а Інші й цього не знають,

Сократ

Епістемічна логіка (грец. - знання) - розділ модальної логіки, який досліджує міркування, в структурі котрих відокремлюються висловлювання з епістемічними модальностями "знає", "вважає", "вірує", "думає", "відомо", "доведено", "підтверджується", "сумнівається", "переконаний" і под. Наприклад: "Олег знає, що таке віртуальна реальність", "Ірина переконана, що все у неї буде добре", "Я. сумнівається, що особа Р. каже правду", "Я сумніваюся, що виконаю це завдання", "Відомо, що світ не без добрих людей" - модальна система, яка створюється на підставі логічної експлікації епістемічних модальностей, виражених у природній мові в певній особистісній або безособистісній формі, засобами формалізованої мови.

Виникнення та розвиток епістемічної логіки пов'язані з теорією пізнання, виокремленням "світу знання", носієм якого є людина, що засвоїла певну суму знань, множина людей, носіїв певного виду та типу знання, перетворення знання на рушійну силу суспільства.

Вихідними термінами, котрі визначають специфіку епістемічної логіки як модальної системи, є такі: "інтелектуальний суб'єкт"; "об'єкт знання"; епістемічна модальність ("знає", "вірує", "доведено", "сумнівається" та ін.); часовий вимір знання.

Інтелектуальний суб'єкт - окрема людина, множина людей, котрі є носіями знання, віри, сумніву, переконання і под.

Об'єкт знання - те, про що знає інтелектуальний суб'єкт; у що він вірує; в чому сумнівається та ін.

Часовий вимір знання визначає, що знає або не знає про певний об'єкт інтелектуальний суб'єкт у час f.

Епістемічні модальності "знає", "вважає", "вірує", "сумнівається", "переконаний" та інші виражають певний вид і тип знання, повноту або неповноту знання, рівні знання, носієм якого є певний інтелектуальний суб'єкт.

Залежно від відокремлення тієї або іншої епістемічної модальності, створюється окремий різновид епістемічної логіки як модальної системи - "логіка знання", "логіка віри", "логіка переконання", "логіка сумніву".

Перша система епістемічної логіки створена на підставі модальностей "знає" і "вірує (вважає)". Вона отримала назву "логіка об'єктивного і суб'єктивного знання" (Я. Хінтікка, Г. X. фон Врігт, Е. Лемон та ін.).

Поділ знання на об'єктивне й суб'єктивне вперше здійснили давньогрецькі філософи. Об'єктивне знання вони називали "episteme", а суб'єктивне - "doxa" (погляд, особиста думка, власний погляд).

Аналізуючи знання (episteme), Арістотель визначив: а) різні значення терміна "знання": стан розуму (душі), переконаність та ін.; б) передумови знання (чуттєве сприйняття); в) види знання - доказове і недоказове, знання про необхідне і не необхідне або випадкове, знання про загальне й одиничне, знання про першопричину всього існуючого і знання про причини окремих випадків тощо; г) способи обґрунтування істинності знання, а саме: доведення, побудова силогізму, визначення понять і под.

Аналізуючи термін "doxa" (погляд, опінія), Арістотель визначив, що "doxa" є сферою суб'єктивного мислення людей і є підставою для міркувань, коли висловлюють щось протилежне і непостійне про предмет думки. Наприклад, суб'єктивні думки людей про благо, добро, зло, красу можуть бути різними і за логічною оцінкою як істинними, так і хибними.

Різницю між знаннями і поглядами, Арістотель визначив у другій "Аналітиці". "Знання спрямоване на загальне і ґрунтується на необхідних положеннях: необхідним же є те, яке не може бути іншим... Погляд (опінія) буває про те, що хоча й істинне або хибне, але може бути й інакше... погляд є дещо непостійне, і така його природа..."

Знання про необхідне і загальне дає наука, а погляд відповідає тому, що спостерігається і залежить від точки зору суб'єкта, який спостерігає.

Логічний аналіз термінів "знання" і "віра"

Термін "знання" має багато значень. У широкому значенні знання - це інформація (відомості), яку здобуває людина про об'єктивний світ і про саму себе у процесі пізнання та самопізнання.

У логіко-філософському значенні знання:

1) продукт пізнавальної діяльності людей, виражений у певній знаково-символічній формі;

2) ідеальний продукт діяльності людини та людства;

3) продукт особистого або суб'єктивного досвіду, індивідуальної пізнавальної діяльності.

Структура знання: об'єктивний зміст, тобто інформація, яка виражена, зображена певним способом, знаково-символічний спосіб вираження. Матеріальним носієм знання є текст, у формі якого знання репрезентоване, оформлене.

Логічною формою вираження знання є висловлювання. Множина висловлювань, пов'язаних між собою логічними відношеннями, створює сукупність знання. Знання в логіко-семантичному аспекті має:

1) певний смисл (науковий, філософський, юридичний, політичний і под.);

2) предметне значення істинності, яке пов'язане зі специфікою відображення дійсності у множині висловлювань;

3) предметна сфера інтерпретації знання залежно від мети його використання.

Знання як ідеальний продукт діяльності людини та людства має онтологічні й гносеологічні підстави. Онтологічною підставою є об'єктивний світ речей, явищ, процесів, з яким взаємодіє людина безпосередньо або опосередковано і яке впливає на людину і дається їй у відчуттях, уявленнях, в опосередкованих формах пізнання - поняттях, висловлюваннях, умовиводах. Основою знання є відчуття. Гносеологічною підставою виникнення та розвитку знання є взаємодія суб'єкта, що пізнає світ з об'єктом, на який спрямована його активність, за допомогою певних методів пізнання.

Термін "віра" також має багато значень у різних контекстах: релігійному, психологічному, філософському, логічному та ін. Визначимо його значення лише в логічному контексті. Термін "віра" означає:

1) особисту суб'єктивну думку (погляд), яка може бути істинною і хибною;

2) суб'єктивну впевненість в існування того, що нам ще точно невідомо;

3) суб'єктивну впевненість у правоті (істинності) певних ідей, гіпотез, версій, котрі ще не мають суворого логічного доведення в певний момент часу.

Наявність віри (вірувань) в інтелектуальних суб'єктів іноді перебуває у суперечності з логічно обґрунтованим знанням (логосом), яке випливає з логічно обґрунтованих підстав - законів, принципів, аксіом. Це зазначав ще середньовічний філософ-схоласт Тертуліан. На його думку, висловлювання дещо пов'язане з віруванням особистостей, не обов'язково відповідає законам логіки. Ця теза відображена у таких його відомих висловлюваннях: "Вірую, оскільки це абсурдно"; Це істинно, оскільки це абсурдно".

У епістемічній логіці смисл мовного виразу "Я вірю, що...", можна інтерпретувати в значеннях: "Я впевнений, що..."; "Я вважаю, що..."; "Я думаю, що..."

Протилежними термінами "знання" і "віра" будуть терміни "незнання" і "невіра". Незнання - це відсутність у людини або людства відомостей, інформації (уявлень, понять, системи понять) про певні предмети, явища, процеси об'єктивного світу в певний момент часу. Невіра в логічному значенні буде означати відсутність власних думок, переконань, впевненості у особи х, яка зумовлена її суб'єктивною установкою. Наприклад: "Я не вірю, що є життя після смерті".

На підставі логічної експлікації термінів "знання" і "віра" визначимо значення термінів "об'єктивне знання" і "суб'єктивне знання".

Термін "об'єктивне знання" має значення:

- такий зміст нашого мислення, який є адекватним відображенням дійсності;

- такий продукт пізнавальної діяльності людства, який опредмечується в наукових і філософських теоріях, а також гіпотезах, концепціях, картинах світу; в інших поза-наукових формах і видах знання і який об'єктивно існує у матеріалізованих формах - книгах, статтях, газетних і журнальних публікаціях, на комп'ютерних дискетах і под.

Термін "суб'єктивне знання" має такі значення:

- світ суб'єктивних думок, вірувань, поглядів, переконань, тобто світ перцепцій конкретних індивідів, особистостей;

- продукт індивідуальної пізнавальної діяльності суб'єкта х, який виражений в певних висловлюваннях.

Відповідно до такого поділу, логіку знання називають логікою об'єктивного знання, а логіку віри - логікою суб'єктивного знання.

У епістемічній логіці для характеристики висловлювань, котрі дещо стверджують про пізнавальну діяльність інтелектуальних суб'єктів і що в семантичному аспекті мають об'єктивні та суб'єктивні компоненти, був уведений термін "пропозиційна установка" (В. Рассел). Пропозиційна установка (англ. propositional attitude) означає відношення між суб'єктом, який пізнає світ і себе самого, і змістом висловлювання, що виражає знання, віру, погляди, власні думки, переконання, уявлення та ін. Пропозиційна установка має вигляд їх знає, що..."; "у вірує, що... "; "х вважає, що..."; "де х та у - інтелектуальні суб'єкти, за якими слідує певний стверджувальний вислів про те, що вони знають. Наприклад: "Петро знає, що Земля має форму кулі"; "Ігор вважає, що телепатія існує".

Побудова системи епістемічної логіки (логіки знання та віри)

Її побудова ґрунтується на загальних принципах побудови модальних логік і має семантичний і синтаксичний аспекти.

Семантика містить категорії:

- "клас"; "висловлювання"; "властивість"; "відношення";

- терміни, які виражають епістемічні модальності - "знає"; "вірує (вважає)";

- терміни, що позначають істиннісне значення висловлювання - "істинне (і), "хибне" (jc), "невизначене" (l/2)î

- термін "інтелектуальний суб'єкт", який позначає суб'єкта, носія знання та віри ( вірувань);

- термін "пропозиційна настанова" (англ, propositional attitude), що означає відношення між інтелектуальним суб'єктом, носієм знання або віри та змістом висловлювання, яке виражає знання, вірування, погляди і под.

- термін "когнітивний дисонанс", який означає суперечність між об'єктивним і суб'єктивним знанням.

Dfx - об'єктивне знання - знання, засвоєне певним інтелектуальним суб'єктом у процесі пізнавальної діяльності, яке стверджується в певному висловлюванні. Виражається епістемічною модальністю "знає".

Df2 - суб'єктивне знання - світ власних вірувань, поглядів, переконань інтелектуального суб'єкта, що стверджується у певному висловлюванні. Виражається епістемічною модальністю "вірує" ("вважає").

Оскільки об'єктивне знання виражає фактичні дані, то за значенням істинності воно істинне (F - істинне) або хибне (F - хибне), а суб'єктивне знання невизначене, тобто можливо істинне або можливо хибне (72), оскільки власні вірування та погляди інтелектуальних суб'єктів можуть відповідати об'єктивному знанню, а можуть не відповідати.

Синтаксис - алфавіт, правила побудови формул із символів алфавіту, правила виведення одних формул з інших; правила інтерпретації.

Алфавіт - символи для позначення:

Із символів алфавіту будуються формули, які формалізують відношення між інтелектуальним суб'єктом, який дещо знає (чи має думку, вважає) про світ і виражає його у висловлюванні.

КхР (чит.: х знає, що Р. Наприклад: "Богдан знає, що світ складається з атомів").

ВхР (чит.: х вважає, що Р.: "Ігор вважає, що життя існує в інших Галактиках").

На підставі даних простих формул можна побудувати інші формули:

Між модальностями "знає" і "вважає" встановлюються відношення логічного слідування:

1. КхР -" ВхР (чит.: якщо х знає, що Р, то він вважає, що Р).

2. ВхР -> КхР (чит.:якщо х вважає, що Р, то він знає, що Р).

3. -" КхР -> -ч ВхР (чит.: якщо х не знає, що Р, то х не вважає, що Р).

4. -" ВхР -> -" КхР (чит.: якщо х не вважає, що Р, то х не знає, що Р).

Для коленої з наведених формул можна побудувати таблицю істинності:

Аксіоми епістемічної логіки:

Певні формули, що містять суперечність, можна визначити як парадокси епістемічної логіки. Наприклад:

1. -" КхР -> ВхР (чит.: якщо х не знає, що Р, то він вважає, що Р).

2. ВхР -" КхР (чит.: якщо х не вважає, що Р, то х знає, що Р).

Семантику "епістемічної" логіки розробляють з метою інтерпретації формальної системи знання для різних інтелектуальних суб'єктів - "ідеально розумних суб'єктів", "реальних суб'єктів пізнання" і под.

Інтерпретація епістемічної логіки дається через абстракцію - "епістемічний можливий світ", яку впровадив в епістемічну логіку Я. Хінтікка. У праці "Знання і погляд" він розглядав епістемічну логіку як напрям (розділ) модальної логіки й екстреполював "семантику можливих світів" для інтерпретації формальних систем з епістемічними контекстами.

Термін "можливий світ" в епістемічній логіці має такі значення:

- як стан знання інтелектуального суб'єкта;

- як епістемічні уявні світи (моделі), котрі сумісні зі всім тим, що насправді відомо інтелектуальному суб'єктові;

- як епістемічні альтернативи, тобто такі моделі, які будуються на підставі знання інтелектуального суб'єкта і які можуть суперечити дійсному стану знання.

Інтерпретація епістемічної логіки може бути здійснена в різних пізнавальних системах, де набуваються різного виду і типу знання, а також у сфері міркувань інтелектуальних суб'єктів, які виражають своє знання і вірування з метою визначення їх об'єктивності. Для цього визначають:

- конкретну сферу міркувань інтелектуальних суб'єктів, котрі виражають своє знання та вірування у висловлюваннях з модальністю "знає" і "вважає";

- предмет міркувань (наприклад, економічна ситуація у світі, політична ситуація в державі /-/., польоти людини на Марс, існування життя після смерті тощо);

- істиннісне значення висловлювань із модальностями "знає" та "вважає";

- логічні відношення між висловлюваннями з епістемічними модальностями.

4.3.3. Логіка існування
Розділ 5. ПРАКТИЧНА ЛОГІКА
5.1. Предмет практичної логіки
5.2. Логіка дії
5.3. Норми як регулятиви практичних дій
5.4. Життєві ситуації та їх логічна модель
5.5. Ситуація вибору та логіка прийняття рішення
Розділ 6. ЛОГІКА НАУКИ
6.1. Предмет логіки науки
6.2. Монізм і плюралізм - парадигми наукового мислення