Логіка - Конверський А.Є. -
5. Особливості схоластичної логіки

Суттєвий внесок у розвиток логіки зробили представники мегаростоїчної школи, логічне вчення яких відоме під назвою "логіка стоїків". Представниками цієї школи є Зенон, Хрізіпп, Діодор, Стільпон, Евбулід, Філон.

Логіка стоїків заклала підвалини одного з розділів сучасної логіки - логіки висловлювань. Стоїки вивчають логічні відношення між висловлюваннями, не вникаючи у внутрішню будову висловлювань, і не враховуючи її. У них змінні відносяться не до термінів, а до висловлювань. Стоїки вперше дали фундаментальні визначення матеріальної імплікації, диз'юнкції, кон'юнкції, заперечення, еквіваленції.

Силогізми у стоїків - це правила висновку:

Евбуліду і Хрізтпу належать перші дослідження семантичної антиномії "Брехуна". Цікавим був висновок із цих досліджень: висловлювання, яке стверджує свою власну хибність, позбавлене смислу, тому воно й не може характеризуватися ні як істинне, ні як хибне.

Стоїки звернули увагу на так звані несилогістичні умовиводи, а саме на умовиводи, які будуються із суджень з відношеннями. Детальніше ніж Аристотель і його безпосередні послідовники - перипатетики, стоїки вивчають проблеми модальної логіки.

Усі названі проблеми, які були у центрі уваги представників "логіки Стої" значною мірою стимулювали розвиток багатьох розділів сучасної логіки.

5. Особливості схоластичної логіки

На VI-XV ст. припадає період розвитку логіки, який називають "схоластичною логікою". До видатних представників схоластичної логіки належать Іоанн Росцелін, П'єр Абеляр, Михайло Псьол, Петро Іспанський, Раймунд Луллій, Дуне Скот, Вільям Оккам та ін.

Схоластична логіка, особливо починаючи з IX ст., прагне творчо розробляти аристотелівське вчення і логіку стоїків. У цей час багато робиться для того, щоб сформувати логіку як навчальну дисципліну.

Так, візантійський учений Михайло Псьол, з метою кращого запам'ятовування логічних відношень між категоричними судженнями, вводить схему, яка дістала назву "логічний квадрат". Він же запропонував назви для модусів простого категоричного силогізму і дав позначення для категоричних суджень (А, Е, I, О).

Значний внесок у розробку аристотелівської логіки і логіки стоїків зробив Петро Іспанський. Його праця "Суммули" була основним підручником з логіки середньовічної Європи. Він займався визначенням таких логічних операцій, як диз'юнкція, кон'юнкція, знав закони заперечення кон'юнкції і диз'юнкції, які в сучасній логіці називаються "законами де Моргана".

У схоластичній логіці розробляється низка проблем, які знайшли своє продовження в сучасній логіці. Це стосується, зокрема, дослідження властивостей формальної імплікації (Раймунд Луллій), природи логічного слідування (Уільям Оккам, Дуне Скот), аналізу семантичних антиномій.

Оригінальним відкриттям схоластичної логіки було вчення про суппозиції (з латинської "підміна", "підкладання"). Середньовічні логіки словом "суппозиція" позначали різноманітні випадки вживання термінів.

Річ у тому, що у природній мові один і той самий термін може відноситися до предметів різних типів. Аналіз суппозиції термінів сприяє запобіганню та усуненню логічних помилок.

Візьмемо для прикладу слово "метал" і розглянемо різні варіанти його вживання.

1. Термін "метал" може використовуватися для позначення окремого представника класу металів. Стверджуючи, що "метал - електропровідник", ми маємо на увазі "Кожен із металів - електропровідник". Така суппозиція називається формальною.

2. Слово може позначати саме себе. Наприклад, "Метал" складається з п'яти букв. Це - матеріальна суппозиція.

3. Слово може позначати множину предметів, але в конкретному випадку воно може позначати окремий предмет, наприклад, у фразі "Перед вами метал".Тут маємо на увазі "Перед нами конкретний метал". Це - персональна суппозиція.

4. Слово "Метал" може позначати клас предметів як ціле, наприклад: "Метал є одним із видів хімічних елементів". Це - проста суппозиція.

У сучасній логіці використовуються формальна і матеріальна суп-позиції. Матеріальна суппозиція дістала назву автонімного використовування виразів.

Дослідження суппозицій середньовічними логіками значною мірою сприяло ефективній розробці формалізованих мов логіки, для яких однозначність вживання термінів є однією з фундаментальних вимог.

Як етап у розвитку логіки схоластична логіка, з одного боку, сприяла популяризації та розвитку античної логіки (насамперед, арістотелівської), а з іншого - в певному розумінні зумовила негативне ставлення до логіки Арістотеля.

6. Новаторські ідеї логіки Ф. Бекона
7. Сучасна формальна логіка - другий етап у розвитку логіки як науки
Розділ VIII. Поняття
1. Визначення поняття
2. Характеристика предмета думки, відображуваного в понятті
3. Мовні засоби виразу поняття
4. Зміст поняття
5. Обсяг поняття. Елементи теорії множин
6. Закон оберненого відношення між змістом та обсягом поняття
7. Види понять