Логіка - Мозгова Н.Г. -
4. Відношення часткової сумісності

*Закон тотожності як закон правильного мислення є певною формою відображення закону об'єктивної дійсності - визначеності, певної відносної сталості властивостей предметів і явищ. Але його вимоги стосуються тільки думок: він вимагає однозначності думки про деяку властивість предмета в даному міркуванні. Закони логіки мають силу в мисленні тоді, коли ми застосовуємо їх, враховуючи такі умови: а) мова повинна йти про один і той самий предмет думки; S) мова повинна йти тільки про одне відношення (властивість) предмета думки; с) думка про предмет міркування повинна бути обмежена певним часом. Усі три умови визначають правильність застосованих усіх основних законів логіки.

*Закон тотожності формулюється так: Кожна думка про окремий предмет чи його властивість у межах даного міркування повинна зберігати один і той самий зміст. Закон тотожності записується формулою "А = А" (А тотожно А).

Отже, закон тотожності відображає однозначність думок у процесі мислення. Логічною формою вираження ототожнення є ствердження (судження). Ототожнення думки самої з собою в процесі мислення пов'язане зі збереженням її обсягу та змісту.

Найпоширенішим видом помилки, яка виникає внаслідок порушення закону тотожності, є підміна понять. Підміна понять грунтується на явищі багатозначності слів. Прикладом підміни понять є такий діалог. "Розізлившись на кума, Микола сказав:

- Ти, Петре, ніколи не будеш людиною, бо ти - свиня.

- Ну, це ти вже забрехався куме, - відповів Петро.

- Аніскільки я не забрехався, і можу це довести, - злорадно сказав Микола.

- Доведи, - став вимагати Петро.

- Підожди, доведу, - з тією ж злорадністю у голосі відповів Микола. Обоє замовкли. Петро лякливо чекав, і його розбирала злість на

Миколу. Раптом Микола спитав:

- А що, Петре, є у тебе п'ятачок?

- Є, але тобі я не дам, - злісно відповів Петро.

- Як, у тебе є п'ятачок, і ти після цього скажеш, що ти не свиня! - скрикнув радісно Микола".

4. Відношення часткової сумісності

Усі логічні відношення між простими судженнями, крім еквівалентності, можна наочно зобразити за допомогою логічного квадрата.

Усі логічні відношення між простими судженнями, крім еквівалентності, можна наочно зобразити за допомогою логічного квадрата.

Його вершини символізують прості категоричні судження - А, Е, І, О; сторони та діагоналі — логічні відношення між судженнями. Верхня сторона символізує відношення (А - Е) протилежності (контрарності); нижня сторона - відношення (І - О) часткової сумісності (субконтрарності); дві вертикальні сторони - відношення (А -1, Е - О) підпорядкування (субординації); діагоналі - відношення (А - О, Е -I) суперечності (контрадикторності).

Частково сумісними є судження I(SР) — O(SР), які не можуть бути одночасно хибними.

Частково сумісними є судження I(SР) — O(SР), які не можуть бути одночасно хибними.

З таблиці видно, що ці судження можуть бути одночасно істинними, або мати протилежні значення істинності. Наприклад, "Деякі студенти є відмінниками" - судження І(8Р), істинне; "Деякі студенти не є відмінниками" - судження О(SР), істинне. "Деякі студенти є академіками" - судження І(SР), хибне; "Деякі студенти не є академіками" - судження O(SР), істинне. Неможливим є випадок, коли б ці судження були одночасно хибними, тому їх називають хиба-несумісними (х - несумісні).

5. Відношення підпорядкування

У відношенні підпорядкування знаходяться такі пари суджень: А(SР) – I(SР), Е(SР) - O(SР). Загальні судження (А, Е) називають підпорядковуючими, а часткові (І, О) - підпорядкованими. Відношення підпорядкування існує у всіх можливих випадках значень їх істинності, крім одного — коли загальне є істинним, а часткове -хибним. У таблиці це можна подати так:

З таблиці видно, що:

1) 3 істинного загального судження (А, Е) завжди випливає істинне часткове (підпорядковане -1,0). Наприклад, "Жоден прокурор не є адвокатом" - "Деякі прокурори не є адвокатами".

2) Якщо загальне є хибним, то часткове може бути й істинним, і хибним. Наприклад, "Усі люди - юристи" (А, хибне) - "Деякі люди -юристи" (І, істинне); "Усі люди - безсмертні" (А, хиба) - "Деякі люди - безсмертні" (І, хиба).

3) Якщо підпорядковане (1, О) - істинне, то підпорядковуюче (А, Е) може бути і істинним, і хибним. Наприклад, "Деякі люди - злочинці" (І, істинне) - "Усі люди - злочинці" (А, хибне); "Деякі студенти-юристи вивчають логіку" (І, істинне) - "Усі студенти-юристи вивчають логіку" (А, істинне).

4) 3 хибного часткового судження завжди випливає хибне загальне. Наприклад, "Деякі судді не є юристами" - "Жоден суддя не є юристом".

5) Неможливим є випадок, коли б загальне судження (А, Е) було істинним, а часткове (І, О) - хибним.

5. Відношення підпорядкування
6. Відношення протилежності. Закон суперечності
7. Відношення суперечності. Закон виключеного третього
Розділ 6. Складне судження
Короткий зміст розділу
1. Поняття складного висловлювання
2. Логічні сполучники та логічні операції
3. Відношення еквівалентності між складними висловлюваннями
4. Особливості імплікації
5. Відношення логічного слідування