Товарна інноваційна політика - Сумець О.М. -
Збір і видалення відходів

З переходом підприємств на нові методи господарювання забезпечуються самостійність у виборі стратегії технічного і економічного розвитку. "Каталізатором" технічного розвитку виробничих систем є соціальні потреби, задоволення яких залежить від технічних і технологічних можливостей. Соціальні потреби, що обумовлюють економічну доцільність виробничої діяльності, є стимулом проведення технічних і технологічних перетворень у виробництві на основі інновацій з метою створення умов для задоволення суспільних потреб.

Щоб забезпечити сприйнятливість виробництва до інновацій, необхідно визначити умови їх ефективного функціонування у виробничій системі. З безлічі проблем, що пов'язані з формуванням необхідних умов для рішення виробничих задач, розглядаються наступні:

o оцінка техніко-економічної готовності виробництва до його модернізації на основі інновацій;

o вибір стратегії технічного розвитку.

Оцінка техніко-економічного рівня виробництва (ТЕРВ) в умовах самостійності підприємства не тільки не втрачає актуальності, але і стає важливим етапом робіт при визначенні стратегії технічного розвитку виробництва для рішення соціально-економічних задач. Цей показник дозволяє оцінити "стартові" умови нововведень: будь-то кінцевий результат у вигляді нової продукції або нові технологічні прийоми отримання продукції, матеріалізовані у нових засобах праці.

Для оцінки і аналізу впливу інновацій на підвищення ТЕРВ необхідні наступні чинники:

o підвищення ефективності виробництва продукції;

o використання техніки і технологій;

o підвищення ефективності праці.

Вплив новацій на підвищення ТЕРВ аналізується за допомогою наступних показників: фондовіддача;

o продуктивність праці.

Узагальнюючою характеристикою підвищення ТЕРВ виступає зростання праці, яке приводить до зростання ефективності, підвищення її продуктивності і зростання фондовіддачі. Опосередковані оцінки можуть зафіксувати наявність або відсутність сприйнятливості виробництва до нововведень уже після їх впровадження.

Розрізняють стагнаційну, пасивну і наступальну підприємницькі стратегії.

Будемо розглядати реалізацію початкового продукту як базову інновацію, яка слідує за розробкою винаходу, купівлею ліцензії або виявленням і використанням якого-небудь іншого джерела інновацій.

Після впровадження продукту на ринку виробництво, як правило, йде вгору доти, поки не досягне оптимальної величини обороту. У "парникових" умовах, коли зовнішні (ринкові) чинники не надають досить відчутного впливу, досягнутий рівень можна зберігати дуже і дуже довго. Але і у цьому випадку технологія, що стагнує, рано або пізно "гасне" сама по собі, морально застаріває.

Таку зміну продукту, яка не вимагає серйозних змін у засобах або технологіях виробництва, не потребує значних додаткових витрат розумової праці, не приводить до корінних змін у техніко-технологічних характеристиках, ми можемо назвати пасивною інноваційною стратегією, яка народжується після початкової, базової інновації або псевдоінновації. Позначення "пасивна" і "псевдо" використовуються тут не як негативні характеристики, а для того, щоб можна було відрізняти цю стратегію від динамічної, наступальної стратегії.

Серія псевдоінновацій також може внести "результативність" у певне зростання технологічного рівня. Збереження ж досягнутого рівня продуктивності праці також вимагає зусиль. Кінцева ділянка кривої на графіку, що злегка підвищується, символізує пасивну стратегію.

Якщо на "максимумі" технологічного рівня, досягнутого за рахунок базової інновації, підприємець вводить іншу інновацію, яка також супроводжується істотним підвищенням технологічного рівня і за якою послідкують чергові інновації, що містять значні додаткові витрати розумової праці, їх треба назвати інноваціями, що стимулюють швидкі стрибкоподібні зміни. Це той технологічний рівень, що швидко підвищується і повинен вести також до швидкого зростання продуктивності праці.

Наступальна стратегія рентабельна в тривалій перспективі, адже вона вимагає нових вкладень і тоді, коли ще, можливо, не окупилися витрати на попередню інновацію. Отже, наступальна інноваційна стратегія будується на безперервному розвитку і удосконаленні продуктів і технологій, і на відміну від спрямованості на досягнення короткострокових економічних результатів пріоритет у ній віддається технологічній результативності. Найбільш швидкодіючим засобом підвищення технологічного рівня є застосування більш сучасної техніки, а виконанню цієї задачі служать відповідні винаходи, нововведення, навіть дрібні раціоналізаторські пропозиції, а також кваліфікація, досвід працівників, підвищення культури праці.

У порівнянні з нормальною стратегією наступальна інноваційна стратегія вимагає більш значних вкладень. Однак, оскільки вона підвищує не тільки власний технологічний рівень підприємия-іміціатора, але також сприяє розвитку економічного і науково-технічного потенціалу країни, підвищуючи тим самим і рівень супутніх технологій, то розроблену на її основі технологію можна розглядати як виший, "піковий" тип технології.

Додаткові витрати наступальної стратегії, направлені на розробку технологій вищого типу, зрештою реалізовуються в підвищенні середнього рівня технологічного розвитку країни. Вища технологія грає роль "тягової" технології.

Необхідно виділяти інновацію по відношенню до продукту і до виробничого процесу. Проходячи через серію успішної зміни поколінь, продукт розвивається до більш високого рівня. Перше покоління, базова інновація, відноситься, як правило, до продукту і означає, по суті справи, вибір напряму розвитку і розробки.

Розвиваючись у встановленому напрямі, наступне покоління формує продукт відповідно до запитів споживача, але технічна зміна в природному "порядку речей" буде торкатися швидше виробничого процесу, ніж самого продукту.

Коли мова йде про інновацію у сфері споживчих виробів, дослідження і розробки орієнтуються на прибуток і тим самим, по суті справи, набувають захисного характеру. У цей же час вони спрямовані на охорону благополуччя і процвітання підприємства, але лише до раціональних меж ризику. За інноваціями в галузі споживчих виробів потрібно встановити більш точні критерії, де бажаної мети треба домагатися і ціною економічної недоцільності і нераціональності.

У сфері споживчих продуктів, якщо виріб, а потім і виробнича технологія, сформувавшись, в якійсь мірі "застигають" у своєму розвитку, частотність появи інновацій і в умовах пріоритету подальшого удосконалення технологічного процесу скорочується; швидко збільшується фізичний обсяг виробництва, а собівартість продукції також скорочується.

Винахід та інновація за своїм характером індивідуальні і неповторні. Індивідуальний характер інновацій зумовлений багато у чому ірраціональною, але в деяких випадках вирішальною роллю творчої людини. її таланту. Продукт творчої людини - інновація, за своїм характером, індивідуальний, нелегко піддається прогнозуванню його кінцевого розвитку і результату. Як явище індивідуальну інновацію можна описати апостеріорно, і такий опис її механізму може служити вказівкою для інших підприємців лише тоді, коли воно містить у собі характеристики, які можна узагальнити відповідно до призначення інновації.

Жодна інновація не схожа на іншу настільки, щоб, виключаючи частотність їх появи, можна було виміряти їх потенційну і реальну цінність статистично. Безсумнівно, труднощі вимірювання ускладнюють аналіз довгострокових тенденцій інноваційного процесу, але вони не повинні надавати якогось безумовного впливу на формування інноваційної стратегії. Слід зауважити, що тут має вирішальне значення людський чинник, особливо з точки зору виконання таких ключових за важливістю функцій, як:

а) створення нової якості;

б) ініціативна діяльність з використання винаходу;

в) управління організацією (інноваційними стадіями);

г) стратегічне управління (подальший науково-технічний розвиток).

Інноваційну цінність початкового джерела ідей можна охарактеризувати за допомогою матричної форми, представленої на рис. 10.1.

Малоймовірно, щоб дослідницька база постачала пропозиції для програми, що орієнтується суто на досягнення економічної вигоди, вона, швидше, ініціює розробку видатного технічного досягнення, наприклад, оригінального продукту, прагне до досягнення самого високого технологічного рівня.

Рис. 10. 1. Очікувана інноваційна цінність джерела ідей

Торговець, добре знаючий ринкові можливості і попит, буде займатися, швидше, проектом, спрямованим на досягнення прибутку. Виробник же, якщо він не має більшої в порівнянні з іншими у своєму розпорядженні технологічної і ринкової інформації, виходить з існуючої технології і ринкової ситуації і також, ймовірно, ні у якому значенні не приступить до реалізації довгострокового стратегічного проекту, що дає максимальний результат. Реальний економічний механізм завжди конкретний, оскільки спрямований на досягнення визначених цілей шляхом виявлення конкретних чинників і подальшим впливом на них для досягнення поставлених цілей.

Розглянемо методологічний підхід до виявлення та аналізу чинників, що визначають варіанти економічного розвитку.

Головним напрямом розвитку підприємницької структури було зниження витрат виробництва і ціни. В економіці у доповнення до традиційних чинників з'явилися нові, і не враховувати їх неможливо.

Необхідність коректування традиційних поглядів на напрями і шляхи розвитку вітчизняних підприємств визначається наступним. 1. В умовах відсутності дефіциту і гострої конкуренції виробників

безглуздо випускати продукцію, навіть ефективну у виробництві і технічно довершену, але яка не відповідає потребам і запитам споживачів, переваги якої ніхто за межами підприємства-виробника не оцінив. Потрібно зазначити, шо значна кількість товарів, які реалізовуються в Україні (причому як вітчизняних, так і імпортних) є неякісними, а іноді і взагалі неприйнятними для використання.

2. Як показує досвід зарубіжних і вітчизняних виробників, спроби шукати шляхи збільшення прибутку тільки за рахунок зниження витрат виробництва традиційної, часто застарілої продукції є безперспективними і приводять до значних збитків або банкрутства.

3. Прискорення темпів НТП приводить до швидкого оновлення асортименту продукції. Як приклад можна привести персональні комп'ютери і периферійні пристроїло них, електропобутові вироби, ряд товарів широкого попиту (бритви для гоління, зубні щітки, пральні порошки і т. п.). У цих умовах на розробку заходів щодо зниження витрат виробництва і їх реалізацію може просто не бути часу, оскільки в умовах швидкого оновлення продукції основними конкурентами вироби зійдуть з ринку раніше, ніж будуть реалізовані ці заходи.

4. Зниження цін з метою підвищення конкурентоздатності (особливо застосування агресивних цінових стратегій) здібне підштовхнути конкурентів до різких заходів, у відповідь на які адекватної відповіді може і не бути (наприклад, ситуація з експортом металу в США, коли товаровиробників України і Росії "підвело" антидемпінгове законодавство).

5. Виникаючі в економіці України процеси ринкової трансформації, викликають різкі зміни потреб і запитів споживачів. Спостерігається різке зростання диференціації запитів споживачів, яке викликане розшаруванням споживачів за рівнем прибутків. А це, у свою чергу, призводить до зростання спеціалізації і зниження серійності виробництва багатьох товарів.

6. Спостерігаються різкі зміни пропорцій між витратами на виробництво продукції і витратами на її збут. На користь останнім ця тенденція все посилюється.

7. Підприємницькі структури, відносно до розвинених в економічному плані країн, все більше переходять на інноваційний шлях розвитку; частка новацій (нових технологій, нових продуктів, способів їх реалізації, організації їх виробництва і збуту) у загальному обсязі прибутку, що отримується, неухильно зростає.

У сучасних умовах, на думку багатьох вчених і практиків у числі головних чинників, що визначають стійкі позиції підприємства на ринку і що забезпечують його розвиток, є такі:

o постійне вдосконалення і оновлення продукції;

o оновлення її асортименту;

o удосконалення методів її реалізації;

o передпродажний і після продажний сервіс.

Тобто на перше місце вийдуть чинники інноваційного розвитку.

У цей час потреби і запити споживачів стають все більш індивідуалізованими, а ринки все більш різноманітними за своєю структурою. Тому господарюючі суб'єкти, якщо вони прагнуть до досягнення успіху на ринку, повинні неухильно слідувати правилу: робити передусім ставку на збільшення прибутків, а не на зниження витрат (природно, ці напрями взаємопов'язані). Тобто не треба займатися нескінченним удосконаленням давно відомих, традиційних товарів, досвід успішно працюючих на ринку вітчизняних і зарубіжних виробників показує, що своєму успіху вони багато у чому зобов'язані правильній номенклатурній політиці, постійному оновленню номенклатури продукції відповідно до змін ситуації на ринку.

Одним з основних правил тривалого виживання і розвитку суб'єктів підприємницької діяльності стає здатність запропонувати, розробити, зробити, вивести на ринок і просувати високоякісні товари, що володіють новими споживчими властивостями, товари, орієнтовані на задоволення існуючих потреб або ж товари, які призначені для задоволення нових (у тому числі принципово нових) потреб (у ряді випадків ці потреби цілеспрямовано формують). В ідеалі це повинен бути не просто товар, а комплекс, що включає: товар, передпродажний і після продажний сервіс, консультації і навчання споживача.

Усе це вимагає нових підходів до підготовки управління виробництвом, постачанням, збутом, які базуються на аналізі кон'юнктури ринку, прогнозуванні напрямів і типів її розвитку під дією НТП. Метою такого аналізу є виявлення існуючих ринкових можливостей інноваційного розвитку, вибір оптимальних варіантів, зовнішніх умов.

Визначення місця на ринку зводиться не просто до пошуку конкретних ринків, а у більшій мірі до створення нових для реалізації, обраних варіантів інноваційного розвитку.

Збір і видалення відходів

За станом на 1995 р. в Україні загальна маса накопичених відходів перевищила 25 млрд тон, тобто в середньому 40 тис. тон на 1 км2площі території. Сьогодні величина накопичених відходів вже підходить до тієї межі, за якою стоїть загроза екологічної катастрофи. Тому найближчим часом можна чекати зростання попиту на технологію і обладнання для збору і переробки відходів.

Боротьба із забрудненням земель, повітряного і водного середовища

Економічна криза, що продовжується, призвела до того, що обладнання з очищення техногенних і антропогенних викидів значною мірою застаріле і поновлюється явно у недостатній мірі. Оскільки очищення викидів об'єктивно необхідне, то існує і потреба в розробці нових модифікацій існуючого обладнання і технологій для очищення.

Крім того, рух громадськості ("зелені"), який набирає певної політичної сили, буде впливати на уряд, місцевих керівників, керівників підприємств, вимагаючи відповідної якості навколишнього середовища. А підтримка якості навколишнього середовища в свою чергу і вимагає відповідних заходів, у тому числі і обладнання, і технологій для очищення техногенних та антропогенних викидів.

З тих же причин існує потреба в обладнанні і технологіях з контролю за станом навколишнього середовища.

Можна прогнозувати значний приріст ринкового попиту на екологічні товари (вироби або послуги). На найближчу перспективу прогнозується попит в основному на товари широкого вжитку; у більш віддаленій перспективі - на товари промислового призначення. І це потрібно враховувати при розгляді варіантів інноваційного розвитку.

Зазвичай використовувані методи ринкових досліджень далеко не завжди придатні для пошуку і аналізу варіантів інноваційного розвитку, особливо пошуку ідей інновацій, де властива певна специфіка ринкових досліджень.

Традиційні методи пошуку можливостей інноваційного розвитку, наприклад, на базі потреб і запитів споживачів, для розглянутих вище видів новацій не застосовні (особливо для новацій другого виду). У цьому випадку використовують такі специфічні методи:

o прогнозування майбутніх потреб і запитів споживачів, змін мотивацій їхньої поведінки (відповідно до ринкової трансформації економіки України);

o ситуаційне і імітаційне моделювання поведінки споживача у теперішньому часі та по майбутнє (наприклад, при аналізі можливостей конверсійного використання технологій, що використовуються у військовій сфері);

o аналіз тенденцій розвитку НТП, тенденцій зміни технологічного, економічного, соціального, політичного, культурного, правового, екологічного та інших середовищ.

Висока міра невизначеності різко збільшує ймовірність допустити помилку в оцінках можливих варіантів інноваційного розвитку. Природно, це є одним з чинників, котрі обмежують активність підприємницьких структур і окремих суб'єктів підприємницької діяльності в області розробки і впроваджень новацій (нарівні з дефіцитом фінансових ресурсів, залучення яких для фінансування новацій також утруднене внаслідок високої міри невизначеності результатів). Підтвердженням тому служить те, що ще в 1999 р. біля 35 % вітчизняних підприємств взагалі не займалися інноваціями ні в якому вигляді. А це затягує процес виходу з депресії і збільшує технологічний, соціальний, економічний, культурний розрив між Україною і економічно розвиненими країнами.

Боротьба із забрудненням земель, повітряного і водного середовища
10.3. Методика внутрішньо-фірмового планування стратегії інноваційного розвитку
Інвестиції в дослідження і розробки
Динаміка конкурентоздатності
Залежна стратегія
Принцип системності
Принцип комплексності
Принцип орієнтації переважно на інноваційний шлях розвитку
Принцип балансу інтересів суб'єктів інноваційного процесу
Висновки