Опанування механізмом управління інноваційними процесами є передумовою суттєвих радикальних рішень у сфері господарського, політичного і в цілому суспільного життя нашої країни. Принципово нові рішення називаються проривом, що означає розв'язання проблем новим, нетрадиційним шляхом. Це створює новий спосіб мислення і забезпечує ефективніші засоби виходу з кризових ситуацій.
Подальший економічний розвиток України, перспектива посісти належне місце в європейському співтоваристві та світі залежать, насамперед, від опанування інноваційної моделі економічного розвитку.
Інноваційний розвиток потребує вирішення на державному рівні ряду завдань у різних сферах діяльності суб'єктів господарювання, спрямованих на виявлення відхилень від головної мети внутрішніх і зовнішніх елементів діяльності, пошук і обгрунтування шляхів їх приведення в гармонійну відповідність, що має на меті створення умов стійкого соціально-економічного розвитку як самого суб'єкта, так і суспільства в цілому.
Ефективність товарної політики підприємств у сучасному суспільстві досягається не тільки розвитком науки і промисловості, але Й забезпеченням ефективного перебігу всього інноваційного циклу, однаково важливими компонентами якого є отримання нових знань, їх використання у виробництві, подальша комерціалізація та дифузія на ринку. Оскільки таке використання здійснюється,
зазвичай, з метою отримання тривалих конкурентних переваг на ринку кінцевої продукції, то і всі етапи інноваційного циклу знаходяться у площині істотного впливу інформаційних, організаційних, фінансових та інших ринкових чинників.
Поза тим існує і об'єктивна необхідність здійснення інноваційної діяльності в умовах актуальних світових економічних перетворень, що, насамперед, актуалізовані наступним. По-перше, в сучасних умовах особливого значення набувають чинники, що надають можливості підприємству гнучко й адекватно реагувати на несподівані зміни у турбулентному економічному середовищі. За таких умов вимагається безперервний моніторинг розвитку ринку та місця підприємства серед конкурентів, що в свою чергу вимагає широкого застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Окрім цього, враховуючи багатоаспектність і високий динамізм ринкових процесів, все частіше вимагаються не лише поточний аналіз ситуації, але й оцінка перспектив розвитку і майбутніх потреб ринку. В ідеальному випадку, реакція підприємства мала б бути такою, щоб розпізнати і задовольнити ці потреби ще до того, як очікувані зміни стануть реальними. Очевидно, що для цього необхідним є постійне здійснення інноваційної діяльності шляхом пошуку інновації з орієнтацією на перспективу формування попиту на ринку.
По-друге, ключовим чинником успіху в умовах гіперконкуренції є можливість отримання на ринку тривалих конкурентних переваг саме завдяки інноваціям. Впровадження на ринок інновацій дає можливість отримати нестандартні конкурентні "переваги вищого рангу", які не тільки довше зберігаються, але й зазвичай пов'язані зі значно вищим рівнем продуктивності.
По-третє, в умовах сьогодення для багатьох галузей промисловості, особливо високотехнологічних, характерною є тенденція до істотного скорочення життєвого циклу товару і здатність витримати такий "інноваційний тиск" стає запорукою успіху в конкурентній боротьбі. Окрім цього, за умов багатоаспектності і високого динамізму ринкових процесів, від менеджерів вищої ланки управління вимагається вчасне проведення не тільки аналізу шансів від використання інновації, але й, водночас, своєчасної оцінки можливої загрози, яка виникає внаслідок постійного скорочення життєвих циклів продукції.
Однією з найсуттєвіших мультиплікативних тенденцій в процесах, які характерні для сучасної світової економіки, вважається радикальна зміна самого типу економічного розвитку, а саме перехід від екстенсивного до інноваційного типу розвитку. В основу останнього закладене використання принципово нових прогресивних технологій, орієнтація на випуск високотехнологічної продукції, використання нових управлінських рішень в інноваційній діяльності. Для інноваційного типу розвитку характерними є:
o перетворення ресурсу "дослідження й розробки" на найважливіший стратегічний ресурс як на мікро-, так і на макроекономічному рівні;
o інтелектуалізація бізнесу та розвиток відповідних методів і
технологій.
Власне зростаюче використання нових знань в процесі інноваційної діяльності, яка набуває все більшого динамізму, є основою економічної стійкості суб'єктів підприємництва в конкурентному середовищі.