Анатомія, фізіологія, еволюція нервової системи - Маруненко І.М. - Словник термінів

А

Абсцеси та пухлини мозку - процеси та утвори, що розвиваються всередині черепа і призводять до підвищення внутрішньочерепного тиску.

Автономна (вегетативна) нервова система - нервова система, яка іннервує всі внутрішні органи, ендокринні залози та мимовільні м'язи шкіри, серце та судини, тобто органи, які здійснюють вегетативні функції в організмі та становлять внутрішнє середовище організму.

Акінція - дефіцит рухів.

Аксон - видовжений відросток нейрона.

Аналітико-синтетична діяльність мозку - здатність кори розділяти, вичленувати і розділяти окремі подразники, диференціювати їх.

Арахноїдити - запалення павутинної оболонки головного або спинного мозку, що виникає як ускладнення після різних інфекційних захворювань.

Архітектоніка кори - це загальний план кори головного мозку.

Асоціативні волокна - волокна, які зв'язують між собою окремі ділянки однієї півкулі.

Асоціативні нейрони - це нейрони, які забезпечують нервовий зв'язок між різними групами нервових клітин.

Асоціативні поля - поля, що беруть участь в інтеграції сенсорної інформації та забезпеченні зв'язків між чутливими і руховими зонами кори.

Астроцити - це клітини нейроглії, відростки яких обволікають кровоносні капіляри і забезпечують транспорт речовин з крові до головного і спинного мозку.

Аферентні (доцентрові, інформаційні, чутливі) нерви - це нерви, по яких збудження поширюється в напрямку ЦНС.

Аферентні (інформаційні, чутливі) нейрони - це нерви, які сприймають нервові імпульси із внутрішнього та зовнішнього середовища через чутливі нервові закінчення (рецептори) і дендрити.

Б

Базальні, або підкіркові, ганглії - скупчення сірої речовини, що розташоване між лобними частками і проміжним мозком.

Біла речовина - речовина, утворена сукупністю аксонів, укритих мієліном; здійснює двосторонні зв'язки між головним і спинним мозком.

Біоелектричні явища - явища, пов'язані з виникненням і поширенням збудження, яке характеризується зміною електричного заряду живої тканини.

Бліда куля - утвір, що входить до базальних гангліїв і регулює складні рухові акти, рухи ніг, рук при ходьбі, скорочення мімічної мускулатури.

Блукаючий черепно-мозковий десятий нерв - нерв, який забезпечує такі життєво-важливі функції як діяльність залоз, травлення, серцеві скорочення.

Блоковий черепно-мозковий четвертий нерв - нерв, який змінює кривизну кришталика під час фокусування.

В

Вароліїв міст - масивне потовщення, розташоване спереду довгастого мозку.

Великий (кінцевий) мозок - складова головного мозку, що складається з двох півкуль, покритих мозковим плащем (корою); у півкулях головного мозку містяться лівий і правий шлуночки.

Великий вушний нерв - нерв вуха, що прямує до шкіри вушної раковини і зовнішнього слухового ходу.

Великі півкулі головного мозку - складові переднього (кінцевого) головного мозку; складаються з підкіркових гангліїв і мозкового плаща (кори), які оточують бокові шлуночки.

Великогомілковий спинномозковий нерв крижового сплетення - нерв, що іннервує шкіру і м'язи підошви.

Висхідні шляхи - нервові волокна, що проводять імпульси із периферії (від рецепторів шкіри, м'язів, суглобів, внутрішніх органів) до головного мозку.

Відвідний черепно-мозковий шостий нерв - нерв, що проводить імпульси до вольових м'язів ока і повік, іннервує прямий м'яз очного яблука, викликає рухи очних яблук в сторону.

Відцентровий (руховий, еферентний, командний) нейрон - це

нейрон, що несе збудження від ЦНС до робочого органу (ефектора).

Волокна аферентних (висхідних) шляхів - нервові волокна, що проводять збудження від пропріорецепторів м'язів, рецепторів сухожилок, дотикових рецепторів шкіри і частково рецепторів внутрішніх органів до ЦНС.

Волокна еферентних (низхідних) шляхів - нервові волокна, що зв'язують відділи головного мозку з ефекторними нейронами спинного мозку.

Вставні нейрони спинного мозку - це різнорідна група нервових клітин, які мають швидкість поширення нервового імпульсу понад 1000 імп/с.

г

Гальмування - активний нервовий процес, результатом якого є послаблення або припинення процесу збудження; запобігає виснаженню нервових клітин при дуже сильних і частих подразненнях.

Гальмування вторинне - гальмування, яке здійснюється без участі спеціальних гальмівних структур і розвивається в збудливих синапсах при дії подразників надмірної сили.

Гальмування диференційоване - гальмування, яке дозволяє розпізнати близькі між собою, схожі подразники (наприклад, відтінки кольору, різну частоту звуку).

Гальмування запізнювальне - гальмування, яке розвивається при збільшенні проміжку часу між умовним сигналом і подачею безумовного подразника.

Гальмування згасаюче - гальмування, яке розвивається лише тоді, коли умовний рефлекс багато разів не підкріплюється безумовним подразником.

Гальмування індукційне - гальмування, в основі якого лежить явище негативної індукції і новий сильний осередок збудження в корі; зумовлює зниження збудливості в ділянках кори великого мозку.

Гальмування позамежове - гальмування, яке проявляється при надмірному збільшенні сили або часу дії подразника.

Гальмування постсинаптичне - гальмування, яке зумовлює гіперполяризацію постсинаптичної мембрани за рахунок медіатора, який виділяється пресинаптичним закінченням гальмівних нейронів.

Гальмування пресинаптичне - гальмування, яке розвивається в пресинаптичних розгалуженнях аферентних аксонів, завдяки чому блокується проведення імпульсів до синапсів і виникає гальмування реакції відповіді, здійснюється за допомогою спеціальних вставних нейронів.

Гальмування умовне - гальмування, яке розвивається в клітинах кори головного мозку, якщо умовний сигнал, що поєднується із додатковим подразником, не підкріплювати безумовним подразником; виникає повільно і поступово.

Гематоенцефалітний бар'єр - утворення, яке існує між нейронами і кров'ю в головному і спинному мозку; забезпечує вибіркове надходження поживних речовин із крові до нервових клітин.

Гіпоталамус (підзгір'я) - відділ проміжного мозку, який складається з 32 пар ядер; за допомогою нервових волокон підзгір'я має зв'язки з ретикулярною формацією, стовбуром мозку, гіпофізом, згір'ям; є головним підкірковим центром регуляції вегетативних функцій організму; бере участь у регуляції і діяльності серцево-судинної і травної системи, регулює функції парасимпатичної частини автономної (вегетативної) нервової системи.

Д

Діафрагмальний спинномозковий нерв - нерв, який лежить на передній поверхні переднього драбинчастого м'яза, дає чутливі гілочки до плеври й перикарду у рухові - до діафрагми.

Ділянка нервової системи (нервовий центр) - це ділянка, де збудження, зазнавши складних змін, передається на відцентровий нейрон.

Довгастий мозок - відділ головного мозку, який є продовженням спинного мозку, довжина 28 мм.

Довгий грудний спинномозковий нерв надключичної частини плечового сплетення - нерв, який тягнеться по зовнішній поверхні переднього зубчастого м'яза, який і іннервує.

Додатковий черепно-мозковий 11 нерв - черепно-мозковий нерв, який іннервує м'язи шиї і потилиці, регулює їх скорочення, бере участь у голосоутворенні.

Домінанта (від лат. dominans - пануючий) - це панівна ділянка кори великих півкуль головного мозку, яка залучає до себе збудження з інших центрів, нагромаджує їх і гальмує їхню здатність реагувати на подразники, що за інших умов мали б їх збуджувати.

Дорсальний спинномозковий нерв лопатки - нерв, який відноситься до надключичної частини плечового сплетення; йде назад і донизу вздовж присереднього краю лопатки, іннервує м'яз-підіймач лопатки.

Доцентровий (чутливий, інформаційний) нейрон - аферентний нерв, який передає збудження від рецептора в ЦНС.

Е

Екстерорецептори (від лат. exter - зовнішній, receptor - той, що сприймає) - чутливі утворення, що здійснюють сприйняття подразнень від довкілля.

Екстероцептивний вид чутливості - здатність організму сприймати через шкіру подразники різних сенсорних модальностей (тактильних, больових, дотикових, тиску тощо), які сигналізують про стан довкілля.

Енцефаліт - запалення головного мозку.

Епендими - клітини, які вистилають порожнини головного і спинного мозку і беруть участь в утворенні і регуляції хімічного складу спинномозкової рідини.

Епілепсія - захворювання головного мозку, яке характеризується неконтрольованою, хаотичною електричною активністю в головному мозку з утратою свідомості та мимовільними рухами.

Епіталамус (надзгір'я) - відділ проміжного мозку, який складається з шишкоподібної залози, двох вуздечок, що з'єднують його з таламусом та епіталамічної спайки.

Ефектор (виконавчий орган) - орган, який відповідає на подразнення (м'язи, залози, кровоносні судини).

Еферентні (рухові, командні) нейрони - нейрони, які отримують нервове збудження внаслідок імпульсів, що виникли в інших нейронах.

Еферентні нерви (відцентрові) - нервові волокна, які передають збудження із ЦНС до іннервованого органу.

З

Задні роги - вузькі виступи сірої речовини спинного мозку, що йдуть в напрямку до задньої поверхні.

Задній корінець - утвір, який утворюється волокнами чутливих (доцентрових) клітин, тіла яких розташовані у спинномозкових вузлах.

Задній шкірний нерв крижового сплетення - нерв, який іннервує шкіру задньої поверхні стегна і верхню частину задньої поверхні гомілки.

Закрутка морського коника - складова лімбічної системи, яка модифікує вияв емоцій - таких як гнів і страх.

Затульний спинномозковий нерв поперекового сплетення - нерв, який іннервує медіальну групу м'язів стегна і шкіру медіальної поверхні стегна.

Збудження - активний фізіологічний процес, завдяки якому нервові клітини відповідають на зовнішню дію.

Збудливість - стан виникнення збудження у відповідь на дію того чи іншого подразника.

I

Інсульт - захворювання нервової системи, зумовлене порушенням кровопостачання головного мозку або крововиливом на його поверхню чи глибоко в тканини мозку.

Інтерорецептори (від лат. interior - внутрішній, receptor - той, що сприймає) - чутливі утворення, що сприймають зміни внутрішнього середовища організму.

Інтерорецепція - здатність організму сприймати подразнення, зумовлені механічними, хімічними та іншими змінами внутрішнього середовища.

Ішемічні тимчасові напади - захворювання нервової системи, які характеризуються періодичними розладами кровообігу головного мозку.

К

Комісуральні волокна - нервові волокна, які зв'язують симетричні частини обох півкуль; більша частина Їх проходить через мозолисте тіло.

Кора (плащ) у людини - це сіра речовина півкуль, утворена клітинами, від яких відходять відростки.

Крижове сплетення - нервове сплетення, утворене з 5-го поперекового, всіх крижових і куприкових нервів.

Л

Лейкоенцефаліт - ураження головного мозку, при якому страждає біла речовина мозку або провідні шляхи.

Лицевий (лицьовий) черепно-мозковий 7 нерв - це змішаний нерв, який передає в головний мозок збудження від смакових рецепторів язика і слизової оболонки рота, іннервує мімічні м'язи, слинні та сльозні залози.

Ліквор - спинномозкова рідина.

Лімбічна система (від лат. limbus - облямівка) - сукупність низки структур головного мозку (кінцевого, проміжного і середнього його відділів), об'єднаних за анатомічними і функціональними ознаками; сполучає кіркові та середньо мозкові ділянки із нижчими центрами; відіграє складну роль у вияві інстинктів, активності, емоцій, визначає вплив настрою, сприйняття запаху, світла.

М

Малий потиличний спинномозковий нерв - спинномозковий нерв, який іннервує шкіру задньобічної поверхні шиї та голови.

Малогомілковий спинномозковий нерв крижового сплетення -

спинномозковий нерв, який іннервує м'язи і шкіру гомілки.

Медіатор (від лат. mediator - посередник) - фізіологічно активні речовини, завдяки яким в нервовій системі відбуваються контактні міжклітинні взаємодії; виробляються нервовими і рецепторними клітинами.

Менінгіт - запалення мозкових оболонок спинного і головного мозку.

Мигдалеподібне тіло - структура, яка входить до складу лімбічної системи і впливає на поведінку та активність, виходячи із внутрішніх потреб організму.

Мігрень - захворювання нервової системи, що характеризується розладами кровопостачання головного мозку, яке не призводить до втрати його функцій.

Мієлінові нерви - це нерви, які мають мієлінову оболонку; мієлінова оболонка через проміжки рівної довжини переривається, залишаючи відкритими ділянки осьового циліндра; іннервують м'язи, зв'язки, сухожилки, окістя кісток.

Мікрогліоцити - це клітини, які розташовані в ЦНС, перешкоджають розвитку запальних процесів і розповсюдження інфекції у нервовій тканині.

Міст, або вароліїв міст, - це складова частина головного мозку, розташована на нижній поверхні головного мозку у вигляді широкого виступу; межує спереду з ніжками середнього мозку, позаду - з довгастим мозком, а по бокам переходить у середні мозочкові ніжки.

Мозочок - це складова частина головного мозку, розташована позаду довгастого мозку і моста, має дві півкулі, з'єднані черв'яком; на поверхні півкуль сіра речовина утворює кору, а всередині мозочка - його ядра; є головним керівним органом рухової системи, який здійснює координацію і контроль усіх видів рухів - від простих рухових актів - до складних форм поведінкової рухової активності.

Морський коник - структура лімбічної системи, яка являє собою зігнуту смугу сірої речовини; впливає на процес навчання, пам'яті, пізнання нового.

Н

Надпорогова сила - сила подразнення, більша за порогову.

Неврастенія - одна з найпоширеніших форм неврозів.

Невроз - психогенний нервово-психічний розлад, який виникає в результаті ускладнення особливо важливих для людини життєвих ситуацій.

Невроз істеричний - це стан організму, який характеризується надзвичайно високою чутливістю до дії зовнішніх подразників, бурхливими проявами експресивності, емоційних та рухових реакцій.

Невроз нав'язливих станів - це стан організму, який характеризується появою в процесі мислення ідей, уявлень, потягів, сумнівів, спогадів супротив бажанню людини.

Неврози дидактогенні (дидактогенії) - це психогенні порушення працездатності або здоров'я дитини чи підлітка, викликані непрофесійними діями вчителя у процесі організації навчання чи виховання.

Нейроглія - підтримуючі клітини нервової системи, які забезпечують опору, захист і живлення нейронів.

Нейроінфекції - об'єднана назва інфекційних уражень нервової системи.

Нейрон - структурна і функціональна одиниця нервової системи.

Нейрони біполярні - нейрони, від кожного кінця видовженого тіла якого відходить два відростки.

Нейрони мультиполярні - нейрони, від тіла яких відходять багато відростків.

Нейрони уніполярні - нейрони, від тіла яких відходить єдиний відросток, який далі поділяється на гілки аксона.

Немієлінові нерви - нерви, що не мають мієлінову оболонку, волокна ізольовані один від одного тоненькою ендотеліальною оболонкою і зустрічаються переважно в нервах автономної нервової системи.

Нервове волокно - це відростки нервових клітин.

Нервовий центр - це складна сукупність нейронів, необхідних для здійснення рефлекторного акту чи регуляції певної функції організму.

Низхідні шляхи - сукупність нервових волокон, що передають імпульси від головного мозку до рухових центрів спинного мозку, а від них ці імпульси йдуть до скелетних м'язів.

Нюхова зона - ділянка, розміщена на внутрішній поверхні скроневих часток великих півкуль головного мозку.

Нюхові цибулини - утворення, які входять до складу лімбічної системи головного мозку, відтворюють відчуття певного запаху, викликають спогади про давно забуті емоції.

О

Оболонка м'яка - внутрішня (найглибша) оболонка головного або спинного мозку, розташована під павутинною, утворена щільною сполучною тканиною, містить багато кровоносних судин.

Оболонка павутинна - серединна тонка, безбарвна і прозора оболонка головного або спинного мозку; щільно прилягає до внутрішньої поверхні твердої оболонки; бідна на нерви і судини.

Оболонка тверда - зовнішня оболонка головного або спинного мозку, утворена щільною сполучною тканиною; в деяких місцях зростається з кістками хребта.

Огорожа - утвір, що входить до складу базальних гангліїв; пов'язана з виникненням орієнтувального рефлексу на різні подразники, сексуальну поведінку і входить до загальної гальмівної системи мозку.

Однобічне проведення збудження (властивість збудження) - це здатність проводити збудження в одному напрямку, що зумовлена властивістю хімічних синапсів проводити збудження від аферентного аксона до еферентного нейрона через синапс.

Окоруховий черепно-мозковий 3 нерв - нерв, який іннервує гладкі волокна війкового м'яза і звужувального м'яза райдужної оболонки ока (звужує зіниці).

Олігодендроцити - клітини нейроглії, які своєю плазматичною мембраною обгортають відростки нейрогліїв головного і спинного мозку і формують мієлінову оболонку.

П

Парасимпатична нервова система (від лат. префікса para - суміжність, sympathes - співчутливий) - автономна (вегетативна) нервова система, яка сприяє відновленню втрачених організмом ресурсів, забезпечує нормальну життєдіяльність людського організму у стані спокою та під час сну.

Паркінсонізм - дрижальний параліч.

Передні роги - це короткі і широкі виступи спинного мозку, що йдуть до передньої поверхні спинного мозку.

Передні корінці - утвори, які являють собою відростки у сірій речовині передніх рогів спинного мозку.

Перехвати Ранв'є - вузли нервового волокна.

Периферична нервова система - частина нервової системи, до якої належать 12 пар черепно-мозкових нервів і 31 пара спинномозкових нервів, їх сплетення, нервові вузли і ганглії.

Під'язиковий 12 черепно-мозковий нерв - нерв, який іннервує всі м'язи язика.

Підлопатковий спинномозковий нерв надключичної частини плечового сплетення - нерв, що іннервує однойменний м'яз, великий круглий м'яз і найширший м'яз спини.

Підм'язовий спинномозковий нерв надключичної частини плечового сплетення - нерв, що іннервує м'язи поясу верхньої кінцівки, а також шкіру задньолатеральної поверхні плеча і плечовий суглоб.

Підпорогова сила - сила подразнення, яка не викликає нервового збудження.

Післядія збудження (властивість збудження) - це така властивість збудження, пов'язана з продовженням рефлекторної відповіді після припинення подразнення.

Плечове нервове сплетення - утворене 4 шийними і 1 грудним нервами; утворює змішані нерви, які іннервують шкіру і м'язи.

Подразливість - здатність живих систем під впливом подразників переходити із стану фізіологічного спокою до стану активності.

Подразник адекватний - агент, що діє на тканину, пристосовану для його сприймання (наприклад, світло - на око, нервовий імпульс - на м'яз).

Подразники безумовні - подразники, що викликають природжені, спадкові рефлекси.

Подразники внутрішні - це фізичні і хімічні зміни внутрішнього середовища, наприклад, зміна соматичного тиску, хімічного складу крові, вплив гормону, вуглекислого газу, нервового імпульсу.

Подразники зовнішні - це чинники зовнішнього середовища, здатні спричинювати рефлекси; розрізняють такі зовнішні подразники: фізичні - механічні (тиск, утома), температурні, звукові, світлові, електричні; хімічні - кислоти, луги, солі, пахучі і смакові речовини, отрути; біологічні - усі живі істоти, віруси.

Поліомієліт - гостре інфекційне захворювання нервової системи.

Поняття - це основна форма логічного мислення, в якій відбувається сутність предмета, тобто сукупність всіх його істотних ознак.

Поперекове нервове сплетення - нервове сплетення, утворене 12 грудними і 1-4 поперековими нервами.

Поперечний спинномозковий нерв - нерв, що іннервує шкіру передньої поверхні шиї.

Поріг - рівень, на якому стимул починає передавати електричний імпульс.

Порогова сила - найменша сила подразнення, здатна викликати збудження.

Постсинаптична мембрана - мембрана, що міститься на тілі або дендритах нейрона, до якого передається нервовий імпульс.

Пресинаптична мембрана - мембрана, що знаходиться на нервовому закінченні і має вигляд ґудзиків, кілець, бляшок.

Провідність - здатність передавати збудження, що виникло.

Проекційні волокна - нервові волокна, що виходять за межі півкуль; по них здійснюється двобічний зв'язок кори з відділами ЦНС, що лежать нижче.

Променевий спинномозковий нерв підключичної частини плечового сплетення іннервує трьохголовий м'яз плеча, плечоголовий суглоб, а також шкіру задньої поверхні плеча.

Проміжний мозок - ділянка головного мозку, що складається з чотирьох частин - надзгір'я (епіфіза), згір'я (таламуса), підзгір'я (гіпоталамуса) і третього мозкового шлуночка.

Пропріорецептори (від лат. proprius - власний, особливий, receptor - той, що сприймає) - чутливі утворення, що сигналізують про положення і рух тіла; містяться в м'язах і сприймають скорочення і розтягнення мускулатури.

Пропріорецепція - здатність організму сприймати сомато-сенсорну інформацію про положення тіла в просторі, взаєморозмігцен-ня частин тіла, тонус м'язів.

Просторова сумація збуджень (властивість збудження) - властивість збудження, яка виникає тоді, коли кілька допорогових подразників діють на різні ділянки рецептивного поля якогось рефлексу.

р

Ретикулярна формація - утворення, яке складається з нейронів різних типів і форм, густо переплетене волокнами і розташоване від верхнього кінця спинного мозку до згір'я і подзгір'я.

Рефлекс (від лат. reflexus - відбиття) - реакція організму за участю нервової системи на подразнення.

Рефлекторна дуга - шлях, по якому збудження, що виникло в рецепторі, передається до робочого органу.

Рефлекторна функція спинного мозку - функція спинного мозку, яка полягає у здійсненні складних рухових реакцій організму.

Рецептор (від лат. receptor - той, що сприймає) - чутливе периферичне нервове закінчення, яке сприймає подразнення та перетворює його на нервові імпульси; перша ланка рефлекторної дуги.

Рецепторне поле - це сукупність рецепторів, які замикаються на один нейрон того чи іншого рівня нервової системи.

Розсіяний склероз - це захворювання нервової системи у молодих осіб із втратою працездатності.

Ромбоподібна ямка - це заглибина, що має форму ромба і розташована на задній поверхні довгастого мозку і варолієвого моста.

Руховий центр мови - центр мови, який міститься у нижній частині лобової частки.

Рухові a-нейрони спинного мозку - це великі нервові клітини з довгими дендритами; аксони цих нейронів мають швидкість проведення збудження 70-120 м/с.

Рухові у-нейрони спинного мозку - це нервові клітини, що розсіяні серед а - нейронів; аксони цих нейронів мають швидкість поширення збудження 10-40 м/с.

Рухові корінці спинного мозку - це корінці (передні), через які збудження передається від спинного мозку до м'язів та інших органів.

Рухові нейрони (див. еферентні).

С

Сегмент - ділянка спинного мозку з однією парою спинномозкових нервів.

Середній мозок - ділянка головного мозку, що складається з ніжок великого мозку і чотиригорбикового тіла, передні бугри якого є первинними зоровими центрами, а задні - первинними слуховими центрами; він виконує також рефлекторні функції (співдружні рухи очей, голови, тулуба у відповідь на звукові сигнали і світлові подразники), бере участь в автоматизації рухів.

Сигнальна система друга - утворює словесні подразники, властиві людині.

Сигнальна система перша - сукупність безпосередніх сигналів (звуків, кольорів, запахів), яка властива всім тваринам і людям.

Симпатична нервова система (від лат. sym paths - співчутливий) - автономна (вегетативна) нервова система, співдружні нерви якої іннервують всі органи і тканини організму (прискорюють і підтримують скорочення серця, розширення зіниці, підвищують кров'яний тиск, підсилюють обмін речовин тощо).

Синапс (від грец. synapsis - зв'язок) - спеціалізований функціональний контакт між збудливими клітинами (нервовими, м'язовими, секреторними), які необхідні для передачі і перетворення нервових імпульсів.

Синаптична щілина - простір, який знаходиться між пресинапти-чною і постсинаптичною мембранами синапса.

Сідничні спинномозкові нерви (верхні, нижні) крижового сплетення - нерви, що іннервують сідничні м'язи, а також шкіру у ділянці сідниць.

Сіра речовина - речовина, утворена тілами нейронів і безмієліновими аксонами.

Сірий бугор - ядро підгір'я, яке бере участь в регуляції багатьох ендокринних залоз і обміну речовин.

Слуховий центр мови - ділянка, що розташована у скроневій частці кори головного мозку.

Слуховий черепно-мозковий 8 нерв - чутливі волокна нерва передають інформацію про звук, рівновагу, положення голови.

Соматична нервова система - нервова система, що іннервує довільну мускулатуру скелета та деяких внутрішніх органів - язика, глотки, гортані, очного яблука, середнього вуха.

Спинний мозок - частина ЦНС, що розміщена в каналі хребта.

Стара кора, або архикортекс, - відносно рання частина кори головного мозку; розвивається в еволюції пізніше стародавньої кори - палеокортекса.

Стародавня кора, або палеокортекс, - найдавніша частина кори великих півкуль головного мозку.

Стегновий спинномозковий нерв поперекового сплетення - нерв, гілки якого іннервують усі м'язи і шкіру передньої поверхні стегна.

Стрес - особливий функціональний стан, що виникає внаслідок реакції організму на екстремальний вплив, який сприймається як загрозливий для життя і здоров'я людини.

Стрес емоційний - особливий функціональний стан організму, спричинений сигнальними подразниками.

Стрес інформаційний - особливий функціональний стан організму, що виникає в ситуації інформаційного перенавантаження, коли людина не може впоратися із завданнями або не може прийняти правильне рішення в необхідному темпі при високій відповідальності за наслідки цього рішення.

Т

Таламус (згір'я) - утворення сірої речовини, куди направляються доцентрові імпульси від усіх рецепторів (крім нюхового аналізатора).

Тільця Ніссля - гранули, які забезпечують біосинтез білків, що необхідні для функціонування нейрона.

Тонус нервових центрів (властивість збудження) - це стале незначне збудження нейронів нервового центру, у створенні і підтриманні якого беруть участь аферентні імпульси, що надходять від периферичних рецепторів ЦНС, а також різні гуморальні подразники.

Трансформація ритму збудження (властивість збудження) - це частота імпульсів, які нервові центри надсилають до виконавчих органів, певною мірою визначаються силою і частотою подразнення рецепторів.

Третій мозковий шлуночок - шлуночок, що утворює порожнину проміжного мозку; він має вигляд вертикальної щілини, що міститься між згір'ям і підзгір'ям.

Трійчастий черепно-мозковий 5 нерв - нерв, чутливі волокна якого проводять імпульси від обличчя і зубів, а рухові волокна іннервують жувальні м'язи і м'язи, що змінюють натяг барабанної перетинки вуха.

У

Уповільнене проведення збудження (властивість збудження) -

таке збудження в нервовому центрі, що зумовлене синаптичною затримкою, тобто часом, потрібним для нового розвитку дії медіатору на постсинаптичну мембрану проміжних та еферентних нейронів.

X

Хвостате ядро - ядро, що входить до складу базальних чинників; пов'язане з регуляцією рухових функцій.

Ц

Центр вищої інтегративної діяльності мозку людини - центр, розташований в тім'яній частці великих півкуль головного мозку.

Центр збереження рівноваги і положення тіла в просторі - центр, розміщений в корі верхньої та середньої скроневих звивин великих півкуль головного мозку.

Центр зоровий мови - центр, розташований у кутовій звивині тім'яної частки великих півкуль головного мозку.

Центр зорового аналізатора - центр, розташований в потиличній ділянці в зоні шпорної борозни великих півкуль головного мозку.

Центр мови - центр, що міститься у лівій півкулі головного мозку.

Центр шкірного аналізатора - центр, розташований в задньоцентральній ділянці великих півкуль головного мозку.

Центральна нервова система - система, яка складається із головного і спинного мозку.

Цереброваскулярні розлади - це захворювання, пов'язані з будь-якими порушеннями у судинах, що забезпечують кровопостачання головного мозку.

Ч

Часова сумація збуджень (властивість збудження) - властивість збудження, що виникає тоді, коли допорогові подразнення багаторазово повторюються через короткі інтервали часу.

Червоне ядро - ядро, розміщене в середньому мозку; регулює м'язовий тонус; важливий координаційний і регулювальний центр екстра пірамідних шляхів, керує автоматичними рухами.

Четвертий шлуночок головного мозку - шлуночок, розташований між мостом і довгастим мозком спереду та мозочком ззаду.

Чорна речовина - ділянка, розташована у середньому мозку і зв'язана з координуванням складних актів ковтання і жування, регуляцією пальців рук.

Чутливі корінці (задні корінці) - це корінці, через які збудження передається із периферії у спинний мозок. Чутливі нейрони - див. аферентні.

Ш

Шийне нервове сплетення - утворене 4 шийними нервами, лежить коло хребта та шиї під грудинно-ключично-соскоподібним м'язом і утворює гілки до шиї потиличної частини голови, шкіри передньої частини шиї.

Я

Ядерна зона рухового аналізатора - зона, розташована в передньо і задньоцентральних ділянках кори великих півкуль головного мозку.

Ядерна зона слухового аналізатора - зона, розташована в скроневій ділянці кори великих півкуль головного мозку.

Ядерна зона смакового аналізатора розташована поблизу больової борозни великих півкуль головного мозку.

Язикогорловий черепно-мозковий 9 нерв - нерв, рухові волокна якого регулюють ковтання, а чутливі волокна передають відчуття болю, смаку, дотику, температури від язика і горла.











© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru