Педіатрія - Тяжка O.B. - Клінічні форми атопічного дерматиту в дітей. Тактика ведення хворих

На сьогодні у світі відсутня єдина загальноприйнята класифікація атопічного дерматиту. Групою вчених європейських країн для оцінки тяжкості захворювання й експертизи інвалідності розроблена система оцінки клінічних симптомів атопічного дерматиту в балах SCORAD (Scoring of atopic dermatitis). Робота з оцінною шкалою включає чотири етапи.

І етап – оцінка симптомів. Виділено 6 симптомів: еритема, набряк (папула), мокнуття (кірки), екскоріації, ліхеніфікація, сухість. Кожен з них оцінюється від 0 до 3 балів (0 – відсутність, 1 – легкий, 2 – середній, 3 – високий ступінь вираженості ознаки), відповідно до рекомендованих фотографій. Оцінки виставляють у спеціальній таблиці, на їхній основі визначають загальний індекс SCORAD.

ІІ етап – розрахунок площі ураження шкіри. Площа ураження оцінюється за правилом "дев'яток" і відображається на оцінному листку. Одна долоня дитини становить 1 % усієї поверхні шкіри.

ІІІ етап – оцінка суб'єктивних ознак. Оцінюються свербіж, порушення сну за 10 бальною шкалою за середніми цифрами протягом останніх 3 діб.

IV етап – розрахунок величини індексу SCORAD.

SCORAD = А/5 + 7 * В/2+С,

де А – площа ураженої шкіри, виражена в %, В – сума балів об'єктивних ознак, С – сума балів суб'єктивних ознак.

Клінічні форми атопічного дерматиту в дітей. Тактика ведення хворих

Атопічний дерматит – мультифакторне генетично детерміноване захворювання, що реалізується під впливом факторів зовнішнього середовища і характеризується хронічним рецидивуючим перебігом, віковою динамікою клінічних проявів (від сверблячих екзематозних висипів до ксерозу, ліхеніфікації) на фоні нейроангіотрофічних інтегративних порушень внутрішніх органів і систем організму – імунної, нервової, травної, системи гомеостазу і мікроциркуляції в кровоносних і лімфатичних судинах. За сучасними даними в основі атопії лежать генетично детермінована гіперпродукція ІgЕ внаслідок підвищеної активності Т-хелперів II типу, особливості цитокінової регуляції і будови клітинних мембран, метаболізму ейкозаноїдів та інактивації біологічно активних речовин.

Клінічна картина. Розрізняють дві клінічні форми атопічного дерматиту – екзему і нейродерміт. Захворювання реалізується на 1-му році життя, переважно в дітей з алергічним (атонічним) і сечокислим діатезами, рідше з лімфатичним. При цьому на шкірі спостерігаються сверблячі папуло-везикульозні нетранзиторні висипи, еритема, інфільтрація, десквамація, садна, кірки, мокнуття – при вторинному інфікуванні, високому ступені активності. У дітей раннього віку зазначені висипи локалізуються в ділянці обличчя, сідниць, розгинальних поверхонь кінцівок, при подібній клінічній картині захворювання діагностується екзема – рання фаза атопічного дерматиту. У старшому віці (2- З роки життя) висипи локалізуються в природних складках тіла, на згинальних поверхнях кінцівок, на шиї, навколо рота. На перший план клінічної картини нейродерміту виступають явища ліхеніфікації, тотальної сухості шкіри (ксерозу). Останній сприяє хронічному перебігу алергодерматозу, поступовому розширенню спектра сенсибілізації (харчової, мікробної, інфекційної, епідермальної алергії), розвитку псевдоалергічних реакцій.

Діагностика. Для оцінки спектра сенсибілізації в дітей з атонічним дерматитом необхідне проведення алерготестування в динаміці – визначення рівня специфічного ІgЕ, тест дегрануляції тучних клітин. Застосування шкірних проб у педіатричній практиці вважається невиправданим (низька інформативність, інвазивність методики, можливість розширення спектра сенсибілізації). Важливе місце в структурі спектра сенсибілізації в дітей з атопічним дерматитом займає харчова алергія.

Лікування атопічного дерматиту є складною комплексною задачею. Особливе місце посідає місцева терапія, а також заходи щоденного гігієнічного догляду за шкірою, що спрямовані на запобігання інфікуванню шкіри, її зволоженню (для зменшення ступеня ксерозу). Дитині рекомендують проживання в окремій кімнаті, бажано з кондиціонером, для підтримання оптимального мікроклімату з метою профілактики перегрівання чи переохолодження і створення гіпоалергенних побутових умов. Дитина повинна спати в піжамі в окремій чистій постелі, яку часто замінюють і прасують. Не дозволяється безпосередній контакт шкіри із синтетичними та вовняними тканинами. Рекомендовано щоденне приймання теплої ванни, купання з милом або іншими косметичними засобами, що у своєму складі не містять Sodium lauryl sulfas. При сильному свербежі ефективні ванни з морською чи повареною сіллю (1 кг на повну ванну води). Протизапальний ефект дають ванни з невеликим додаванням лікувальних шампунів, що містять дьоготь, цинк. Застосування настоїв і відварів лікувальних трав для ванни повинно бути індивідуалізованим. Після приймання ванни дитина ретельно і ніжно витирає шкіру рушником і змазує її зволожуючими засобами (олія "Baby-oil", гель "Nivea" чи крем або гель "Atoderm", "Sensibio" тощо). Таку процедуру варто проводити після кожного миття рук.

При загостренні атонічного дерматиту, що супроводжується мокнуттям, на уражені ділянки шкіри накладають примочки (з таніном, резорцином, фурациліном, етакридином). При стиханні загострення (зменшенні гіперемії, свербежу, зникненні мокнуття) коротким курсом для запобігання пересушуванню шкіри застосовують суспензії з цинком, тальком, ментолом на гліцериновій чи олійній основі. У подальшому місцево призначають мазі й креми, що містять іхтіол, дьоготь, "Sebium К2", яким властива кераторегулююча дія. За наявності грибково-бактеріальних ускладнень місцево застосовують антибактеріальні ("Бактробан", "Мірамістин", "Нітацид") чи комбіновані (із протигрибковими, антибактеріальними, гормональними засобами) мазі – "Тридерм", "Целестодерм" та ін. Серед фізіотерапевтичних методів лікування ефективні загальне і місцеве УФО, опромінення лампою "Біоптрон", електропунктура, лазеротерапія. Протизапальний, протинабряковий, вторинно анальгезуючий ефект притаманний кортикостероїдам місцевої дії (максимальний курс терапії – 14 днів), перевагу віддають нефторованим глюкокортикостероїдам – елоком та ін.

Запорука успішної терапії хворих на атопічний дерматит – грамотне поєднання місцевого і загального лікування за умови дотримання індивідуально підібраних гіпоалергенної дієти та рекомендацій з умов побуту. Алергени виключають з харчування дитини терміном від 2-3 до 6 міс з поступовим уведенням раніше заборонених продуктів під контролем алергограм, "харчового щоденника" на фоні проведених місцевої і загальної терапії. Лікування має бути спрямоване також на корекцію супутніх захворювань травного тракту – гастродуоденіту, холецистохолангіту, реактивного панкреатиту, дисбактеріозу, лямбліозу, гельмінтозів. Важливе місце в загальній терапії займає нормалізація процесів холекінетики, корекція зовнішньо-секреторної недостатності підшлункової залози. Доцільні курси замісної ферментної терапії, ефективна системна ензимотерапія. Дитина повинна бути обстежена усіма фахівцями, у тому числі оториноларингологом. Лікування вогнищ хронічної інфекції, зокрема носоглотки, є не тільки бажаною, а й необхідною умовою успішної терапії атопічного дерматиту в дітей. При розладах сну, свербежі призначають седативні препарати ("Ново-пасит", "Персен", "Санасон", екстракт валеріани та ін.). При загостреннях атопічного дерматиту, пов'язаних з дієтичними порушеннями або іншими факторами, призначають антигістамінні препарати II покоління внутрішньо коротким курсом, рідко – парентерально антигістамінні засоби І покоління. За показаннями проводять системну антибактеріальну терапію. Застосування системної гормонотерапії при атопічному дерматиті виправдане лише в найтяжчих випадках, що не підлягають іншим методам корекції. Доцільна тривала терапія мембраностабілізуючими препаратами (кетотифен, задитен, налкром). З метою корекції вегетативних дисфункцій, зменшення свербежу, стабілізації мембран тучних клітин показане курсове лікування стугероном (цинаризином). Призначають курси імунотропної терапії (вобензим, препарати кореня солодки, загруднинної залози), використовують адаптоген ні, комплексні вітамінні препарати, що містять мікроелементи – "Спіруліну", "Мікродевіт" тощо.