Охорона праці - Третьяков O.B. -
Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів

8.1. Види горіння.

8.2. Оцінка об'єктів щодо їх вибухо-пожеженебезпеки.

8.3. Евакуація людей із будівель та приміщень.

8.4. Способи і засоби гасіння та виявлення пожеж.

8.5. Організація забезпечення пожежної безпеки.

8.1. Види горіння

Горіння — це екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум'я та (або) світінням. Для виникнення горіння необхідна наявність горючої речовини, окисника та джерела запалювання.

Розрізняють такі види горіння: вибух, детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання, са-моспалахування, тління.

Вибух — надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії й утворенням стиснених газів, здатних виконувати механічну роботу.

Детонація — це горіння, яке поширюється зі швидкістю в кілька тисяч метрів за секунду.

Спалах — короткочасне інтенсивне згоряння обмеженого об'єму газоповітряної суміші над поверхнею горючої речовини або пилоповітряної суміші, що супроводжується короткочасним видимим випромінюванням, але без ударної хвилі і стійкого горіння.

Займання — початок горіння під впливом джерела запалювання.

Спалахування — займання, що супроводжується появою полум'я.

Тління — безполуменеве горіння матеріалу (речовини) у твердій фазі з видимим випромінюванням світла із зони горіння.

Самозаймання — початок горіння внаслідок са-моініційованих екзотермічних процесів.

Самоспалахування — самозаймання, що супроводжується появою полум'я.

Залежно від внутрішнього імпульсу процеси самозаймання (самоспалахування) поділяються на теплові, мікробіологічні та хімічні.

Теплове самозаймання виникає при зовнішньому нагріванні матеріалу (речовини) контактним (внаслідок теплообміну при контакті з нагрітим предметом), радіаційним (внаслідок променистого тепла) або кон-вективним (внаслідок передачі тепла повітряним потоком) шляхом.

Мікробіологічне самозаймання відбувається внаслідок самонагрівання, що спричинене життєдіяльністю мікроорганізмів у масі органічних волокнистих чи дисперсних матеріалів.

Хімічне самозаймання виникає внаслідок дії на речовину повітря, води, а також хімічноактивних речовин.

Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів

Відповідно до ГОСТ 12.1.044-89 оцінку пожежовибухонебезпечності усіх речовин та матеріалів проводять залежно від агрегатного стану: газ, рідина, тверда речовина (пил виділено в окрему групу). Тому і показники їхньої пожежовибухонебезпечності будуть дещо різні (табл. 8.1).

За горючістю речовини та матеріали поділяються на три групи: негорючі, важкогорючі та горючі (будівельні матеріали відповідно до ДБНВ.2.7-19-95 поділяються на горючі та негорючі).

Негорючі — речовини та матеріали, не здатні до горіння в повітрі нормального складу.

Важкогорючі — це речовини та матеріали, які здатні до займання в повітрі від джерела запалювання, однак після його вилучення не здатні до самостійного горіння.

Горючі — речовини та матеріали, які здатні до самозаймання, а також займання від джерела запалювання і самостійного горіння після його вилучення.

Таблиця 8.1. Основні показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів

з/п

Показник

Застосовність показників пожежовибухонебезпечності

газів

рідин

твердих

речовин

пилу

1

Група горючості

+

+

+

+

2

Температура спалаху

-

+

+

-

00

Температура спалахування

-

+

+

+

4

Температура само-спалахування

+

+

+

+

5

Концентраційні межі поширення полум'я спалахування)

+

+

-

+

Температурні межі поширення полум'я (спалахування)

+

-

-

Примітка. Знак "+" означає застосовність, а знак " - " — незастосовність показника.

Температура спалаху — найменша температура речовини, за якої за встановленими умовами випробування над її поверхнею утворюється пара, здатна спричинити спалах у повітрі під впливом джерела запалювання, але швидкість утворення пари недостатня для підтримання стійкого горіння. За температурою спалаху розрізняють: — легкозаймисті рідини (ЛЗР) — рідини, які мають температуру спалаху, що не перевищує 61 °С у закритому тиглі (бензин, ацетон, етиловий спирт та ін.);

— горючі рідини (ГР) — рідини, які мають температуру спалаху понад 61 °С у закритому тиглі або 66 °С у відкритому тиглі (мінеральні мастила, мазут, формалін та ін.)

Температура спалахування — найменша температура матеріалу (речовини), за якої за встановленими умовами випробування матеріал (речовина) виділяє горючі пару та гази з такою швидкістю, що під час впливу на них джерела запалювання спостерігається спалахування.

Температура самоспалахування — найменша температура навколишнього середовища, за якої за встановленими умовами випробування спостерігається самоспалахування матеріалу (речовини).

Нижня (НКМ) та верхня (ВКМ) концентраційні межі поширення полум'я — це мінімальний і максимальний вміст горючої речовини в однорідній суміші з окислювальним середовищем, за якого можливе поширення полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання.

Залежно від значення нижньої концентраційної межі поширення полум'я пил поділяється на вибухо-та пожежонебезпечний. При значенні НКМ менше 65 г/м2 пил є вибухонебезпечним (пил сірки, борошна, цукру тощо), а при інших значеннях НКМ — по-жежонебезпечним (пил деревини, тютюну тощо).

8.2. Оцінка об'єктів щодо їх вибухопожежонебезпеки
Категорії приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою
Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних приміщень (зон)
8.3. Евакуація людей із будівель та приміщень
8.4. Способи і засоби гасіння та виявлення пожеж
Способи припинення горіння та основні вогнегасні речовини
Установки та засоби гасіння пожеж
8.5. Організація забезпечення пожежної безпеки
Правова основа забезпечення пожежної безпеки
Загальні принципи організації пожежної безпеки