Охорона праці в авіації - Буріченко Л.А. -
1.2. Міжнародне право про охорону праці

Діяльність Міжнародної організації праці (МОП) займає чільне місце в галузі безпеки праці.

Україна - член МОП з 1954 року. За станом на 1 липня 1997 року МОП прийняла 181 конвенцію і 188 рекомендацій з різних соціально- трудових проблем. До цього часу Україна ратифікувала 50 конвенцій МОП, серед яких найважливішими є нормативні акти, що стосуються основних прав людини.

Відповідно до діючої в МОП системи контролю кожна держава - член організації - зобов'язана представляти доповіді про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформацію про стан законодавства і виконання питань, які порушені в окремих не ратифікованих ним конвенціях.

Вищим органом МОП є Генеральна конференція - міжнародна конференція праці; виконавчий орган - адміністративна рада

Україна і МОП плідно співпрацюють у області структурної перебудови економіки і конверсії підприємств, організації соціального діалогу, розв'язання трудових конфліктів, підготовки кадрів і т. ін.

Багато уваги МОП приділяє підготуванню міжнародних трудових норм в галузі безпеки і гігієни праці. Наприклад, МОП прийняла більше 60 нормативних актів з проблем охорони праці, багато інших актів спрямовані на вирішення суміжних питань інспекції праці, охорони материнства, нічної праці, соціального страхування та ін.

У останні роки МОП ухвалила ряд значних міжнародних правових актів, спрямованих на захист працюючих від професійних ризиків (у публікаціях міжнародного бюро праці (МБП) даний термін визначається як "джерело небезпеки для життя і здоров'я працівника, з якими він стикається у виробничому середовищі під час виконання своїх виробничих функцій").

Відповідно до статуту МОП однією з основних задач, покладених на цю організацію, є захист працівників від хвороб, професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві.

На своїй першій сесії з питань умов гігієни праці в 1950 р. об'єднаний комітет МОП/ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я) дав таке визначення: "Гігієна праці направлена на забезпечення і підтримку максимально високого рівня фізичного, розумового і соціального добробуту працівників усіх професій; запобігання нанесенню здоров'ю працівників шкоди, яка є результатом незадовільних умов праці; захист працівників від небезпеки, пов'язаної з дією факторів, які завдають шкоди здоров'ю; створення і підтримку виробничого середовища, яке відповідає фізіологічним і психічним особливостям працівника; пристосування роботи до людини і кожної людини до своєї роботи".

Міжнародна організація праці об'єднує представників урядів, підприємців і працівників, оскільки переважної більшості цих осіб безпосередньо стосуються проблеми запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням. Тристоронній принцип побудови МОП має значні переваги і дозволяє здійснювати свою діяльність у практичному напрямку, установлювати реалістичні пріоритети на міжнародному рівні, що полегшує виконання на місцях їх рішень.

Протягом близько шістдесяти років свого існування МОП значно різноманітила свою діяльність з метою надання допомоги у виконанні національних програм з умов безпеки і гігієни праці. Зараз організація проводить консультації з підготовки національних законодавств, нормативних актів, здійснює технічну і медичну інспекцію, організує проведення симпозіумів, конгресів; здійснює технічне консультування та співробітництво і, що дуже важливо, надає послуги через міжнародний інформаційний центр з безпеки і гігієни праці (МГП) і т. ін.

Розробки міжнародних норм в області захисту життя трудящих - головна мета діяльності МОП. З 156 конвенцій і 165 рекомендацій (1919—1981 рр.) 58 конвенцій і 60 рекомендацій прямо або побічно пов'язані з проблемами безпеки і гігієни праці, а 22 конвенції і 21 рекомендація присвячені питанням з умов безпеки і гігієни праці.

Серед наведених документів особливої уваги заслуговують такі конвенції та рекомендації:

"Рекомендації 31", які установлюють основні принципи запобігання нещасним випадкам.

"Конвенція 119", яка була доповнена "Рекомендаціями 118" (1963 р.), присвячена режиму користування захисними пристроями до нових машин або до машин, які вже були у використанні, і верстатів з механічним приводом. Зокрема, відповідальність за оснащення такого устаткування захисними пристроями конвенція поклала на його виробника (тобто захисні пристрої з цього часу стали складовою частиною машин, які проектуються заново).

"Конвенція 81й і "Рекомендації 81" про інспекцію праці (1947 р.) - найважливіші документи у справі захисту здоров'я трудящих. Вони визначають права і обов'язки інспекторів праці та вказують на те, що урядам належить забезпечувати співробітництво кваліфікованих експертів і фахівців, в тому числі фахівців з медицини, механіки, енергетики і хімії.

"Конвенція 116" наводить принципи захисту від радіації.

"Конвенція 127" визначає максимальний вантаж, який допускається для перенесення одним робітником.

"Рекомендації 97" (1953 р.) і "Рекомендації 112" (1959 р.) присвячені загальним проблемам, пов'язаним із захистом здоров'я трудящих на робочих місцях та з організацією служб охорони здоров'я на підприємстві. У них наведені два основних методи захисту здоров'я працівників: технічні заходи щодо захисту працівників від факторів, шкідливих для здоров'я (контроль за станом приміщень, виробничого середовища і устаткування), засоби індивідуального захисту; медичний огляд працюючих, які зайняті на особливо шкідливих роботах. Цей документ передбачає також обов'язкову реєстрацію професійних захворювань і наявність засобів першої допомоги у разі нещасних випадків.

"Конвенція 148" (1977 р.) розглядає забруднення повітря, шум і вібрацію на робочих місцях.

У 1981 р. Міжнародна конференція праці прийняла Конвенцію 155 і Рекомендацію 164 про безпеку і гігієну праці у виробничому середовищі. Ці документи відображають зрушення, які відбулися у різних країнах в напрямку усвідомлення необхідності захисту здоров'я працівників; вони закладають основи національної політики і дій на рівні підприємства для створення взаємопов'язаної і глобальної системи безпеки і гігієни праці.

Міжнародна організація праці більш як за 70 років свого існування постійно поліпшує свою діяльність у галузі безпеки праці, яка набула інтернаціонального характеру. Крім обміну ідеями та координацією програм і досліджень, це стосується і діяльності з організації функціонування виробництв, особливо у відношенні технічного співробітництва відносно розвитку законодавства, постійного поліпшення умов праці і стандартизації, яке починається з організації служб. Міжнародна організація праці орієнтує країни на прискорення процесу об'єднання зусиль лікарів-спеціалістів у галузі гігієни праці та співробітників служби техніки безпеки (охорони праці), що є ефективним засобом поліпшення захисту здоров'я працюючих у багатьох країнах.

Міжнародна програма з поліпшення умов праці і виробничого середовища (РІАСТ) була прийнята в 1976 році як результат консультацій з усіма державами - членами МОП.

Програма РІАСТ ставить за мету поліпшити якість життя трудящих у всіх його аспектах і, таким чином, зробити працю більш гуманною. Основними сферами діяльності цієї програми є:

- виробниче середовище, яке забезпечує безпечні умови праці; робочий час (його тривалість, адаптація до режиму роботи, більш гнучка організація всієї життєдіяльності працівника тощо);

- організація і зміст праці (прийняття форм організації праці, які задовольняють потреби працівників);

- виробниче середовище і умови життя (поліпшення умов життя працівників - житло, харчування, стан здоров'я, освіта, соціальні питання, дозвілля тощо).

Програма РІАСТ постійно удосконалюється і практично є головною міжнародною програмою МОП з поліпшення умов праці і виробничого середовища.

У рамках програми РІАСТ у 1976 р. МОП була створена Міжнародна система термінового оповіщення про небезпечні та шкідливі виробничі фактори (МЩ). Вона призначена для швидкого поширення через мережу розміщених у різних країнах спеціальних органів наукової і технічної інформації щодо вперше виявлених і передбачених виробничих небезпек і по можливості — щодо нових методів їхньому запобіганню або захисту від них. Дана система відіграє значну роль у профілактиці виробничого травматизму і професійних захворювань практично всіх країн світу.

У 1959 р. МОП створила МЩ, який зараз об'єднує декілька десятків національних установ, які представляють усі континенти. Ці центри в кожній країні займаються збиранням різних публікацій, які стосуються запобігання нещасним випадкам на виробництві і професійним захворюванням. Цю інформацію аналізують і за матеріалами складають анотовані бібліографічні покажчики (АБП) МЩ. Потім ці покажчики розсилають у зацікавлені країни, де перекладають на відповідні мови і доводять до замовника. За картками можна також замовити оригінали джерел інформації.

В організацію охорони праці вносять свій внесок також інші міжнародні організації. Так, наприклад, Міжнародна ергономічна асоціація (МБА), Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), а також деякі регіональні, урядові і неурядові організації, наприклад, Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК), в яку входить Комітет з внутрішнього транспорту; Комісія європейських співтовариств (КЄС); Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР); Міжнародна організація із стандартизації (МОС); Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК); Міжнародна асоціація інспекції праці (МАІТ); Міжнародна асоціація повітряного транспорту (МАПТ) і т. ін.

На цьому перелік міжнародних урядових і неурядових (суспільних) організацій не закінчується. Наприклад, у зв'язку з утворенням СНД він поповнюється новими організаціями, які виникають у результаті співробітництва цих країн.

Глава 2. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ
2.1. Терміни і визначення. Загальні питання системи управління охороною праці
Нагляд. Обстеження
Умови праці
Трудовий процес
Безпека
Здоров'я та гігієна праці
Небезпека
Виробничий травматизм
2.2. Функції управління охороною праці