Охорона праці в авіації - Буріченко Л.А. -
4.5. Санітарні вимоги

Гігієнічна класифікація праці. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (далі - гігієнічна класифікація) здійснюється згідно з вимогами однойменного нормативного акта, за яким належить виконати [11]:

— гігієнічну оцінку умов та характеру праці на робочих місцях;

— атестацію робочих місць;

— санітарно-гігієнічну експертизу виробничих об'єктів;

— санітарно-гігієнічну паспортизацію стану виробничих підприємств;

— встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів;

— розробку рекомендацій для профвідбору, профпридатності;

— створення банку даних стосовно умов праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни.

Гігієнічна класифікація заснована на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визнаних рівнів чинників виробничого середовища і трудового процесу порівняно із санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також можливим впливом їх на стан здоров'я.

Беручи до уваги принципи гігієнічної класифікації, умови праці розподіляють на чотири класи.

Перший клас - оптимальні умови праці — умови, за яких зберігається не лише здоров'я працівників, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікрокліматичних параметрів і показників трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно встановлюють такі умови праці, за яких несприятливі чинники виробничого середовища не перевищують рівнів, встановлених як безпечні для населення.

Другий клас — допустимі умови праці, які характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, що не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працівників і їхнє потомство в найближчому та віддаленому періоді.

Третій клас - шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника та його нащадків.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі поділяються на чотири ступені.

Перший ступінь (3.1) - умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, зазвичай, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

Другий ступінь (3.2) — умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології.

Третій ступінь (3.3) - умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих чинників виробничого середовища і трудового процесу, які спричинюють підвищення рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, зазвичай, початкових стадій професійних захворювань.

Четвертий ступінь (3.4) — умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, які здатні призводити до розвитку виражених форм професійних захворювань, значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

Четвертий клас умов праці — небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Гігієнічна класифікація вміщує також зміст та методику користування таблицями (нормативами) шкідливих та небезпечних факторів. Так, наприклад, в ній наведені *:

- класи умов праці залежно від вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони;

— класи умов праці під час роботи з біологічним фактором;

— класи умов праці залежно від рівня шуму, вібрації, інфразвуку та ультразвуку на робочих місцях;

— класи умов праці у разі дії електромагнітних випромінювань;

— класи умов праці за показниками мікроклімату;

— визначення WBGT-iндeкcy;

— класи умов праці за показниками важкості трудового процесу;

— класи умов праці за показниками напруженості трудового процесу;

— загальна оцінка умов праці.

Санітарні вимоги до авіапідприємств. Для створення сприятливих санітарних умов праці й підвищення культури виробництва велике значення мають благоустрій територій і будівель авіапідприємства, раціональне планування окремих цехів і допоміжних приміщень, організація санітарно-побутового обслуговування робітників.

Дуже важливе значення має забезпечення санітарного утримання виробничих приміщень, охорона атмосферного повітря і водойм від промислових викидів.

Вимоги промислової санітарії обумовлені положеннями трудового права з питань охорони праці. Гігієнічні вимоги до проектування промислових підприємств викладені в "Санитарных нормах проектирования промышленных предприятий" (СН), "Строительных нормах и правилах" (СНиП), відповідних ДНАОП та державних стандартах.

Санітарне обладнання виробничих приміщень і території ремонтних заводів і експлуатаційних підприємств цивільної авіації має відповідати вимогам перелічених документів. Крім того, у відомчих будівельних нормах обумовлені специфічні вимоги до об'єктів цивільної авіації.

Санітарні вимоги до генерального плану, виробничих приміщень. Кожен виробничий об'єкт авіації проектують з урахуванням санітарних вимог до його генерального плану. Під час вибору майданчика під будівництво об'єкта слід враховувати найсприятливіше використання природного освітлення і провітрювання території. Майданчик слід розташовувати поблизу вододжерел. Ґрунт майданчика має бути придатним для будівництва будівель і споруд, стоянок авіаційної техніки, транспортних шляхів і мати певний ухил для стікання поверхневих 1 стічних вод.

Під час планування об'єкта враховують забезпечення нормального ходу виробничого процесу і групування виробничих площ за однорідними ознаками. Так групують виробничі майданчики, характерні створенням шуму: станції випробування двигунів, льотні випробувальні станції, ділянки з виділенням токсичних речовин (промивки, гальванічні, лакофарбувальні та ін.). Обов'язково враховують під час планування напрямок вітрів, які переважають у даній місцевості. Цей напрямок визначається найбільшим вектором "рози вітрів", де графічно відображені їхні напрямки відносно сторін світу, повторюваність і сила.

Підприємства, їхні окремі будівлі й споруди, які виділяють в атмосферу шкідливі або пожежонебезпечні речовини, розташовують відносно інших будівель і населених пунктів з підвітряного боку для вітрів переважаючого напрямку. Головні транспортні шляхи і проїзди для ПС прокладають під кутом не більше 45° до переважаючого напрямку вітрів. Санітарні відстані між будівлями і спорудами, які освітлюються через віконні отвори, мають бути не меншими за найбільшу висоту будівель, які стоять напроти (до верху карнизу). За протипожежними нормами відстань між сусідніми будівлями залежить від ступеню їхньої вогнестійкості, пожежної небезпеки виробництва. Відстань від робочих місць до будівель побутових приміщень, які стоять окремо, не повинна перевищувати 300 м, а від цеху до пункту харчування - не більше 300 або 600 м за тривалості обідньої перерви відповідно 30 хв або 1 год.

Підприємства, що є джерелами виділення в навколишнє середовище шкідливих і з неприємним запахом речовин, підвищеного шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних хвиль, радіочастот, статичної електрики та іонізувальних випромінювань, слід відокремлювати від житлової забудови санітарно-захисними зонами. Санітарну класифікацію названих підприємств виконують залежно від інтенсивності й характеру шкідливих речовин, що виділяються. Розміри захисної зони встановлюють залежно від класу шкідливості об'єкта: для І класу - 1000 м; ІІ-500м; ІІІ-300 м; IV-100 м; V-50м.

До авіапідприємств входять об'єкти від І до V класів шкідливості. Наприклад, авіаремонтні заводи можна віднести до ІІ і ІІІ класів, аеропорти - до І класу. Органам санітарного нагляду дозволяється за виключно шкідливих умов збільшувати захисну зону, але не більше, ніж у три рази, і зменшувати її, якщо вжиті ефективні заходи для зменшення шкідливостей. Для ряду підрозділів авіації після введення в експлуатацію нових, більш потужних типів ПС ширина санітарно-захисної зони збільшена до 2000-3000 м, що зумовлене зростанням шуму, збільшенням небезпечної зони при зльоті та посадці ПС, розширенням території складів пально-мастильних матеріалів, впровадженням потужніших засобів зв'язку і радіонавігації тощо.

Територія санітарно-захисної зони має бути упорядкованою і озелененою. У цій зоні допускається розміщувати підприємства з меншим класом шкідливості, підсобні приміщення (пожежне депо, пральні, їдальні, гаражі, склади, приміщення для чергового аварійного персоналу і охорони підприємства тощо).

До авіапідприємств пред'являється також низка вимог з уловлювання і очищення викидів у повітря, з герметизації апаратури та з інших застережних заходів забруднення атмосферного повітря, водойм, зменшення шкідливих випромінювань, шуму і вібрації. Виробничі приміщення будують відповідно до вимог технологічного процесу і габаритних розмірів устаткування. Нормами регламентується мінімальний об'єм приміщення: на кожного працівника -15м, мінімальні площа - 4,5 м2 і висота приміщення - 3,2 м.

Для виробництва, в якому є виділення надлишків явного тепла, наявні джерела вібрації, є значні виділення шкідливих речовин, з гігієнічного погляду найпридатніші одноповерхові будівлі. У разі необхідності розміщення таких виробництв у багатоповерхових будівлях їх слід розташовувати на верхніх поверхах.

У разі розташування цих виробництв на інших поверхах багатоповерхових будівель належить передбачати ефективні заходи для попередження проникнення шкідливих речовин з одного поверху на інший. Устаткування, яке є джерелом інтенсивних випромінювань і вібрації, шкідливих, пожежо- і вибухонебезпечних речовин, слід розташовувати в ізольованих

приміщеннях, розташованих по периметру зовнішніх стін. На підприємствах цивільної авіації в таких приміщеннях розташовують дільниці для випробування агрегатів гідравлічної, масляної і паливної систем, дільниці з консервації і розконсервації, промивки і очищення гальванічних покриттів, лакофарбувальних робіт, ремонту ртутних барометричних приладів тощо.

У разі об'єднання в одній будівлі виробничих дільниць з різними санітарно-гігієнічними умовами треба передбачати заходи щодо запобігання ДІЇ шкідливих виробничих чинників на працівників, а також на осіб, які не працюють з ними, а знаходяться поряд (улаштування вентиляції, повітряних завіс тощо). Розміщувати виробничі дільниці в підвальних приміщеннях можна тільки у виняткових випадках, коли це диктується технологічним процесом і створені оптимальні мікрокліматичні умови.

Світлові отвори за розмірами та місцем розташування визначають розрахунком. Незалежно від наявності шкідливих виділень і вентиляційних пристроїв у виробничих приміщеннях належить передбачати створки для провітрювання та інші подібні пристрої у вікнах площею не менше 20 % від загальної площі світлових отворів. Повітря, яке надходить, слід направляти в холодну пору року вгору, а в теплу - вниз.

Необхідно, щоб стіни і підлога будівель, які призначені для охорони працівників від холоду і вологості, не вбирали отруйних речовин і легко піддавались чищенню. Зовнішні стіни з перекриття виробничих будівель будують із важкоспалимих або неспалимих матеріалів (цегли, бетону, залізобетону, сталевих конструкцій). Між ними має бути теплоізоляційний шар, який запобігає конденсації вологи на внутрішніх поверхнях. У вологих виробничих приміщеннях (дільниці промивки, лакофарбувальні, гальванічні) стіни і перекриття виконують з гідроізоляцією.

У приміщеннях, де розміщені виробництва, які виділяють шкідливі або агресивні речовини (наприклад, ртуть, свинець, арсен, бензол, кислоти, сірчистий газ і т. ін.), обробка стін, стель і поверхонь конструкції має запобігати поглинанню цих речовин і допускати легке прибирання. Наприклад, пара деяких речовин (ртуті, тетраетиловинцю і т.ін.) навіть за невеликих концентрацій п у повітрі приміщення може сорбуватися поверхнею стін, а потім тривалий час виділятися з них, викликаючи хронічні отруєння цими речовинами працівників. Тому стіни приміщень, де виділяються шкідливі речовини і агресивні рідини, покривають нітроемалевою або олійною фарбою, керамічною плиткою та іншими матеріалами. Так, керамічною плиткою облицьовують стіни в приміщеннях до висоти 2 м для монтажу і демонтажу силових установок, консервації і розконсервації агрегатів, промивки, гальванічних робіт, перевірки паливної і масляної апаратури, ремонту приладів з ртутним наповненням, акумуляторно-зарядної станції, побутових приміщеннях. В інших виробничих приміщеннях стіни фарбують спеціальними вологостійкими фарбами до висоти 1,6 м.

У виробництвах із значним виділенням пилу слід передбачати прибирання приміщень пилососами і гідрозмивними установками. Кольорова обробка інтер'єрів виробничих приміщень має відповідати санітарним нормам.

Вибір конструкції підлог виконують залежно від характеру виробництва і вимог СНІП. Підлоги мають бути теплими, щільними, пружними, такими, що добре чинять опір ударам, витримують певні навантаження, не слизькі, зручні для прибирання. У механічних і інструментальних цехах, у побутових приміщеннях установлюють малотеплопровідні підлоги. У цехах, де можливе проливання на них лугів, і в ряді побутових приміщень підлоги роблять з керамічної плитки. На дільницях, небезпечних у пожежному відношенні, а також де можливі дії кислот, застосовують вогнетривкі й водонепроникні підлоги, а на дільницях, де використовують кислоти, луги та інші хімічні речовини, влаштовують стоки для зливання. В приміщеннях, які зазнають сильних забруднень бензином або маслами, підлоги покривають керамічною плиткою або бетоном з гладкою поверхнею.

До санітарно-побутових приміщень відносяться: гардеробні, приміщення для обігрівання, сушіння, знепилювання і спеціальної обробки одягу, душові, умивальники, туалетні кімнати, кімнати для приймання їжі, паління, кімнати гігієни жінки і т. ін.

Склад і площі побутових приміщень виробничого об'єкта визначають СНІП залежно від санітарної характеристики виробничих процесів (метеорологічні умови, виділення шкідливих газів і пилу, різко виражені професійні шкідливості, особливий санітарний режим тощо).

Усі будівлі й окремі приміщення проектують з урахуванням вимог евакуації на випадок пожежі. Слід вибирати найзручніші напрямки для одночасної евакуації людей, устаткування і техніки. У будь-якому виробничому приміщенні має бути не менше двох виходів з дверима, що відчиняються назовні або в обидва боки. Регламентується максимальна віддаленість робочих місць від виходів. Час для евакуації людей установлюється не більше 3 хв.

Санітарні вимоги до опалення, водопостачання і каналізації. Опалення, водопостачання і каналізацію необхідно проектувати відповідно до вимог СНІП і санітарних норм залежно від призначення будівель, споруд або окремих приміщень, від виконуваних у них технологічних процесів і з урахуванням забезпечення гігієнічних умов.

Температуру повітря, яка підтримується системою опалення, належить визначати з таким розрахунком, щоб у робочій зоні був забезпечений мікроклімат виробничих приміщень відповідно до вимог санітарних норм і державних стандартів. Біля воріт, які відчиняються частіше п'яти разів або не менше ніж на 40 хв за зміну, а також біля технологічних отворів належить передбачати повітряні або повітряно-теплові завіси. їх слід розраховувати так, щоб на час відкривання воріт, дверей і технологічних отворів температура повітря в приміщенні на робочих місцях була не нижчою: І4°С - під час легкої фізичної роботи; 12°С - під час роботи середньої важкості й 8°С - під час важкої роботи. Установки опалення не повинні створювати на постійних робочих місцях шуму і вібрацій, які б перевищували нормативні значення, а також створювати додаткові виробничі шкідливості.

Залежно від теплоносія, який використовується, розрізнюють електричне, водяне, парове і газове опалення. Електричне опалення застосовують як повітряне з нагріванням повітря в калориферах, переносними нагрівальними приладами (рефлекторами), так і променеве з використанням панелей для обігрівання стелі, стін, підлоги. Найбільш гігієнічне - променеве опалення. Теплові промені, які випромінюють поверхні стін, підлоги або перекрить, що нагріваються, нагрівають предмети і устаткування в приміщенні. При такому опаленні тіло людини також одержує тепло у вигляді променевої енергії, і це сприятливо впливає на самопочуття людини. Це опалення дозволяє підтримувати рівномірну температуру повітря в різних зонах приміщення. Відсутність у приміщенні нагрівальних приладів створює зручності для розміщення устаткування.

Особливо зручне застосування променевого опалення у виробничих приміщеннях з великою площею і об'ємом. Використовують його, наприклад, на авіаремонтних заводах в ангарах, в які надходить багато холодного повітря при відкриванні ангарних дверей.

Завдяки особливостям променевого опалення температура повітря швидко відновлюється після закриття ангарних дверей. У разі розміщення постійних робочих місць біля вікон в приміщеннях належить передбачати захист працівників від спадаючих холодних потоків.

Нагрівальні прилади у виробничих приміщеннях із значним виділенням пилу повинні мати гладкі поверхні, які сприяють легкому їхньому очищенню.

Правила вибору джерела водопостачання І норми якості води для господарсько-питних потреб і душових пристроїв регламентуються відповідними стандартами. Господарсько-питні водопроводи, які живляться від міського, не повинні мати безпосереднього сполучення з іншими господарсько-питними водопроводами, які живляться від місцевих джерел.

Норми витрати води і коефіцієнти нерівномірності водоспоживання на підприємстві передбачаються відповідно до СНІП.

Відведення стічних вод і їхнє очищення передбачають відповідно до чинних нормативних документів, які визначають умови спускання і ступінь чистоти стічних вод.

Глава 5. ШКІДЛИВІ РЕЧОВИНИ
5.1. Класифікація шкідливих речовин
5.2. Особливості впливу токсичних речовин на організм людини
5.3. Граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони
5.4. Засоби індивідуального захисту
Глава 6. ВЕНТИЛЯЦІЯ РОБОЧИХ ЗОН
6.1. Призначення і класифікація вентиляційних пристроїв
6.2. Санітарно-гігієнічні вимоги
6.3. Загальні рекомендації
6.4. Вентилятори