Основи менеджменту - Федоренко В.Г. -
3.3. Організаційна культура як чинник впливу на ефективність управління

Основою життєвого потенціалу організації є організаційна культура. Менеджмент не тільки відповідає організаційній культурі, залежить від неї, але й може у свою чергу впливати на її формування та розвиток. В сучасних ринкових відносинах організаційна культура є об'єктом управлінської діяльності.

Організаційна культура - це певні моделі з конкретними характе­ристиками і параметрами. Модель - спрощене і абстрактне розуміння складнощів реальності і представлення цієї реальності. Оволодіння новітніми управлінськими технологіями можливе тільки із застосуванням нових моделей організаційних культур і нових підходів, що дають комплексне розуміння процесів еволюції і функціонування цих культур. Носіями організаційної культури є люди - працівники організації, підприємницьких структур, галузей суспільного виробництва. З цього приводу американські вчені Т. Пітере і Р. Уотермен стверджують, що "організаційна культура або культура підприємства, виступає сьогодні найважливішим чинником його успіху".

Під організаційною культурою слід розуміти суспільство людей, які мешкають в одному середовищі, утворюють свої соціально-економічні і політичні відносини, зберігають єдність і цілісність при взаємодії з іншими співтовариствами. Є такі основні історичні типи організаційних культур (таблиця 3.1):

- органічна;

- підприємницька;

- бюрократична;

- партиципативна.

Таблиця 3.1. Характеристика основних типів організаційних культур

Характерис­тика організаційної системи

Типи організаційних культур

Органічна

Підприємницька

Бюрокра­тична

Партиципативна

1

2

3

4

5

Організація направляється

згодою із загальною ідеєю

вільною ініціативою

сильним керівництвом

всебічними обговореннями

Проблеми вирішуються на основі

початкової згоди з цілями і завдання

індивідуальної творчості

ясного і сконцентро­ваного міркування

відкритої взаємодії

Лідерство засновується на

розділених поглядах про направлення загального руху

наявності авторитету і визнання

керівництві та становищі

сприянні контактам і співпраці

3 хронічними проблемами справляються за допомогою

не надання їм значення і відмови від обговорення

пошуку нових творчих підходів

закріплення керівництва і слідування правилам

більш напруженої дискусії і виробленню варіантів вирішення

Повсякденна робота

за мінімального втручання в неї

виконується і видозмінюється кожний по своєму

залежить від незмінності курсу і активності керівництва

постійно перевіряється для більшого вдосконалення

Функції і відпові­дальність

реалізуються з майже автома­тичною точністю

виходять такими, якими їх роблять люди

наказуються і закріплюються

Розділяються

змінюються за необхідністю

Побажання та інтереси окремих людей

оцінюються за ступенем їх взаємоузгодженості з цілями організації

вважаються більш важливими, ніж інтереси організації

підкоряються

інтересам

організації

узгоджуються інтересами організації шляхом домовленості

Керівництво

задає контекст і мету, зводячи до мінімуму втручання

дає людям можливість робити так, як вони вважають за потрібне

визначає лідерів і можливі напрямки

розвитку

діє як каталізатор групової взаємодії і співпраці

Розбіжності і конфлікти

відображають факт

розходження з загальними цілями і завданнями

є продуктивним вираженням індивідуальних особливостей і

відмінностей

загрожують стабільності організації і заважають роботі

вважаються життєво необхідними для ефектив­ного вирішення проблем

Комунікації (спілкування)

обмежені і несуттєві

змінюються за інтенсивністю, непередбачені

формальні і

підкорюються

правилам

відкриті і насичені

Інформація і відомості, як правило

розцінюються як спільне знання, яке не потрібно виносити взагалі

використо­вуються для індивідуальних досягнень

контролю­ються і доступ до них обмежений

оцінюються і

розподіляються

відкрито

У реальному житті організаційна культура є сумішшю з наведених вище типів культур, тобто, так зване, полікультурне утворення. Для кожної організаційної культури властиві специфічні управлінські форми, відносини, що забезпечує відтворення сукупності норм, правил, цінностей, принципів і психологічних установок у поведінці людей.

Можливість регулювання поєднання різних організаційних культур - це основне завдання стратегічного управління. Технологічна схема формування стратегічної мети з урахуванням специфіки управлінських форм і необхідного інструментарію представлена у таблиці 3.2. Наявність управлінських форм, їх механізми та інструменти дозволяють знаходити оптимальні варіанти вирішення проблем, що виникають.

Таблиця 3.2. Типи організаційних культур, їх механізми та інструменти_

Типи організаційних культур, їх механізми та інструменти

ЧАСТИНА ІІ. ПРИКЛАДНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
Розділ 4. Підприємництво та підприємство у сучасному менеджменті
4.1. Підприємництво як вид управлінсько-організаторської діяльності в ринковій економіці
4.1.1. Сутність і зміст підприємницької діяльності в системі ринкових відносин
4.1.2. Функції та умови здійснення підприємництва
4.1.3. Основні ознаки підприємництва та його місце в системі менеджменту
4.1.4. Суб'єкти, об'єкти, види та форми підприємництва
4.1.5. Права, обов'язки та відповідальність підприємця у системі управління
4.2. Менеджмент у сучасному підприємницькому секторі України
4.3. Сучасний стан та шляхи удосконалення системи управління підприємницькою діяльністю в Україні