Основи менеджменту - Федоренко В.Г. -
4.4.2. Види підприємств у ринковій системі управління

У розвинутих країнах існує безліч різноманітних сучасних підприємств. Вони діють у різних галузях економіки і класифікуються за різними критеріями, зокрема за формами власності, розмірами підприємств, сферою господарської діяльності, організаційно-правовими формами та ін.

Залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- індивідуальне підприємство - це підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи та виключно її праці;

- сімейне підприємство - це підприємство, засноване на власності та праці громадян України - членів сім'ї, які проживають разом;

- приватне підприємство - підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та їхній праці чи з використанням найманої праці. Приватним визначається також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання (юридичної особи);

- підприємство колективної власності - підприємство, що діє на основі колективної власності. Це зокрема, виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій та інші. Підприємством колективної власності визначається також корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника;

- комунальне підприємство - діє на основі комунальної власності територіальної громади;

- державне підприємство - діє на основі державної власності;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Залежно від способу утворення та формування статутного фонду в Україні підприємства поділяються на унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив. До унітарних підприємств належать державні, комунальні підприємства, а також підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням, діє на основі об'єднання майна та підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами на основі корпоративних прав. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Залежно від кількості працівників та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства поділяються на; малі, середні та великі.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова кількість працівників за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро.

Малі підприємства - типовий елемент вільного підприємництва. Основними якісними характеристиками малого підприємства є:

1) незалежність управління;

2) можливість вільно розпоряджатися власним майном (капіталом).

Вони найактивніше реагують на кон'юнктуру ринку, забезпечують насиченість його товарами і різноманітними послугами, сприяють послабленню монополізму, посилюють конкурентний характер вироб­ництва. Малі підприємства, окрім того, мобілізують значні фінансові і виробничі ресурси населення, створюють значну кількість додаткових робочих місць. Вони є носіями інновацій, ведуть інтенсивний пошук розробок і впровадження нових ідей, новітніх технологій. Усі ці властивості малих підприємств переконливо свідчать, що їх розвиток - це могутній чинник реформування вітчизняної економіки, подолання кризового спаду виробництва і забезпечення передумов для економічного зростання.

Аналіз стану підприємництва в Україні показує, що сектор малого бізнесу перебуває на початковому етапі розвитку і характеризується невисоким ступенем ефективності.

За даними Державного комітету статистики України, у 2004 р. в нашій країні налічувалось 283 398 малих підприємств. Переважна більшість малих підприємств функціонувала у сфері торгівлі та послуг з ремонту (102 015), значно менше - у сфері промисловості (44 118), в будівництві (26 360). У цілому на малих підприємствах працювало 1 928,5 тис. найманих працівників, або 20,2 відсотка всього зайнятого населення. Частка продукції малих підприємств у загальних обсягах виробництва продукції господарствами країни становила лише 5,3 відсотка.

Негативний вплив на діяльність малих підприємств справляють такі чинники, як нестабільність економічної політики, відсутність фінансових ресурсів, високі податки, нестабільність законодавства та ін. За теперішньої ситуації розвиток малих підприємств у нашій країні повинен стати вирішальним чинником для вдосконалення економічних механізмів. Цей напрямок потребує ефективної державної підтримки малих підприємств, яка повинна бути спрямована на створення позитивного економічного та правового клімату.

Слід зазначити, що малі підприємства в Україні поступово, повільно, але все ж розвиваються, набуваючи досвіду та завойовуючи своє місце у структурі національної економіки, стають її органічною складовою. Про це свідчать дані наведені на рисунку 4.5.

З діаграми видно, що за 1995-2004 pp. в розрахунку на 10 тис. населення нашої держави кількість малих підприємств збільшилася з 19 до 60, або більше ніж у 3 рази.

Малі підприємства дедалі помітніше впливають і на соціально-економічний розвиток України.

Чинником, що забезпечує ефективність господарської діяльності малого підприємства, є організація виробництва і управління. Застосування певних принципів і методів, що забезпечують раціональне поєднання і використання всіх ресурсів малого підприємства, великою мірою визначає особливості його діяльності.

Кількість малих підприємств в Україні у 1995-2004 рр.

Рис. 4.5. Кількість малих підприємств в Україні у 1995-2004 рр.

Визначаючи принципи побудови найкращої організаційної структури управління, доцільно враховувати те, що найбільшого поширення для малих підприємств набула функціональна структура управління. Особливість цієї структури полягає в тому, що кожний функціональний підрозділ (бригада, цех, відділення) отримує розпорядження від декількох керівників. Така структура управління нині критикується, але при виконанні однотипної роботи, як свідчить практика, є досить оптимальною.

Управління господарською діяльністю в малих підприємствах здійснює безпосередній власник. Але це жодною мірою не зменшує професійного менеджменту і для суб'єкта господарювання.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова численність працівників за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 мли. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великі підприємства здійснюють виробництво масової продукції стабільного асортименту. Це істотно зменшує собівартість такої продукції і підвищує її конкурентоспроможність. Крім того, вони створюють сприятливі умови для розробки науково-технічних проектів з метою швидкого впровадження новітніх досягнень науки і техніки і виготовлення найновішої високоякісної продукції.

Водночас великі підприємства часто занадто консервативні і неспроможні оперативно реагувати на кон'юнктуру ринку щодо моделей, стилів і дизайну продукції. Вони обтяжені великим розміром основного капіталу і прихильні до стабільного великомасштабного виробництва. На цих підприємствах здебільшого громіздка і не досить ефективна система управління.

Усі інші підприємства визнаються середніми підприємствами. Вони, як правило, здатні швидко пристосовуватися до регіональних ринків, краще використовувати місцеві виробничі ресурси (трудові і сировинні) та забезпечувати потреби регіону невеликими кількостями стійкої номенклатури виробів з малою капіталомісткістю та незначними витратами. Ці та інші властивості середніх підприємств надають їм певних переваг як перед малими, так і перед великими підприємствами. Проте слід мати на увазі, що господарська діяльність середніх підприємств буде ефективною лише в органічному поєднанні з малим і великим підприємництвом.

Отже, формування ринкової структури вітчизняної економіки передбачає оптимальне поєднання малих, середніх і великих підприємств. У сукупності вони краще задовольняють різнобічні потреби суспільства, більш оперативно реагують на кон'юнктуру ринку та на досягнення науково-технічного прогресу, забезпечують передумови для економічного зростання.

Підприємства класифікують також за функціонально-галузевим видом господарської діяльності. Зумовлено це тим, що існує суспільний поділ праці, згідно з яким створюються такі види підприємств: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торговельні, виробничо-торговельні, фінансові, інноваційно-впровадницькі, підприємства зв'язку, лізингові, страхові, туристичні та ін. Вони відрізняються між собою не тільки умовами і структурою виробництва, а й тим, що вони створюють. Виходячи з цього, підприємства різних галузей можна згрупувати за видами (змістом) діяльності: виробничі, комерційні; фінансові, посередницькі, страхові.

4.4.3. Організаційні форми підприємств, їх економічна характеристика та механізми управління
4.4.3.1. Державні та комунальні унітарні підприємства, особливості управління їх господарською діяльністю
4.4.3.2. Господарські товариства, їх характеристика та особливості механізму управління
4.4.3.3. Кооперативні та орендні підприємства, принципи їх діяльності у ринковій системі управління
4.4.4. Об'єднання підприємств, їх форми, принципи діяльності та управління
4.4.5. Матеріальна основа виробничої діяльності підприємства
4.4.6. Показники господарської діяльності підприємств у ринковій системі управління
4.4.7. Управління діяльністю підприємств у системі менеджменту
4.4.8. Стратегія управління інтелектуальним капіталом у діяльності підприємницьких структур
Розділ 5. Кадровий менеджмент