Основи менеджменту - Федоренко В.Г. -
5.3. Зміст і структура професіограми

При підборі кадрів важливе місце займає професіограма. На основі порівняння індивідуальних особливостей працівника з нормативами професіограми можна зробити висновок про його відповідність і професійну придатність до певного виду праці. Професіограма - це опис особливостей певної професії, який розкриває зміст праці, а також вимоги, які вона ставить перед людиною. Структура професіограми показана в таблиці 5.1.1

Таблиця 5.1. Структура професіограми

Розділ

Зміст розділу

Професія

Загальні відомості про професію: зміни, які відбулися з розвитком НТП; перспективи розвитку професії

Процес праці

Характеристика процесу праці, сфера діяльності і вид праці, продукція, знаряддя праці, основні виробничі операції і професійні обов'язки, робоче місце, робоча позиція

Санітарно-гігієнічні умови праці

Робота у приміщенні або на повітрі; шум, вібрація, освітлення, температура, режим праці і відпочинку; монотонність і темп праці; можливості виробничих травм, профзахворювань; медичні показання; пільги і компенсації

Психофізіологічні вимоги до працівника

Вимоги до особливостей сприйняття, мислення, уваги, пам'яті; вимоги до емоційно-вольових якостей людини; вимоги до цільових якостей

Професійні знання і навички

Перелік необхідних знань, умінь і навичок

Вимоги до підготовки і підвищення кваліфікації кадрів

Форми, методи і терміни професійного навчання, перспектива професійного зростання

Пам'ятайте, що "кадри вирішують все", тому саме кадри визначають місце організації серед їх множини, саме вищі кадри керують, впливають, володарюють.

Тому наступною дією кадрового менеджменту, яку ми розглянемо, буде керівництво.

5.4. Форми влади і впливу на управління персоналом

Керівництво - це процес свідомого, дієвого, направленого і ефективного впливу на інших людей для виконання ними поставлених завдань і досягнення визначеної мети. Керівництво здійснюється керівниками і управлінцями, які займають керівні посади у структурі організації. При керівництві особливе значення має ефективне використання впливу, влади і статусу лідера.

Вплив - це залежність поведінки однієї людини від іншої.

Влада - це можливість впливати на поведінку інших людей.

Лідерство - це здатність чинити вплив на інших людей.

Вплив, влада, лідерство - це настільки близькі поняття, настільки і далекі. Людина що володіє владою, може мати вплив і бути лідером, але також може мати владу, засновану на силових методах і принципах, але не бути лідером і не мати впливу. Можна бути лідером і мати вплив, але не мати влади. Слід також зауважити, що керівництво - це влада без влади. Не має керівництва особа, яка не має влади, не може керувати. Тому без влади немає організації, немає дисципліни і порядку.

Порівняння в керівникові влади (можливості впливати), лідерства і впливів визначає його рейтинг не тільки в самій організації, але поза межами, від цього залежить і ефективність керівництва організацією. Керівник, який володіє владою, але не має в суспільстві (колективі) впливу і не є лідером, прирікає організацію на неефективність, при цьому управління базується на примушуванні. Хоча і складно керівнику володіти всіма трьома функціями, але до цього необхідно прагнути. Можна не мати ста відсотків впливу і не бути стопроцентним лідером, але мати вплив і бути лідером для більшості необхідно.

Через різні причини керівник може залежати від підлеглих, що якоюсь мірою впливатиме на управління організацією. Якщо цей вплив не діє негативно на організацію, то його можна вважати нешкідливим. Якщо ж вплив підлеглих може позначитися на її ефективності, то виникає необхідність у кадрових перестановках і змінах.

Не завжди керівник може застосувати владу на свій розсуд. Це залежить від рівня управління, до якого він належить. На середньому і низькому рівнях управління влада керівників обмежується законами, указами, директивами, ухвалами та іншими нормативними документами, виданими управлінцями вищої ланки. Тому реальна влада знаходиться у керівників вищої ланки, які частину цієї влади делегують низьким і управлінським ланкам, які мають її рівно стільки, скільки дозволено вищою ланкою управління.

Влада може набувати різноманітних форм. Френч і Рейвен, дослідники у сфері влади і лідерства (керівництво), розробили зручну класифікацію основ влади. Відповідно до їх класифікації, є п'ять основних форм влади:

1. Влада, заснована на примушуванні.

2. Влада, заснована на винагороді.

3. Експертна влада (вплив знань).

4. Еталонна влада (влада прикладу).

5. Законна, або традиційна, влада.

Влада, заснована на примушуванні, є залежністю або страхом виконавця перед керівником. Страх і залежність ґрунтуються на елементах насильства і примусу. Кожний в житті чогось боїться, відчуває страх втратити роботу, клієнтів, близьких і дорогих людей, страх перед конкурентами, майбутнім і т. д. Страх породжує залежність від когось. Ця залежність, у свою чергу, породжує різну міру влади інших, або іншими словами, ціна залежності - це ціна влади. Усунення залежності - це і усунення влади.

Влада, заснована на примушенні і страху інших, не може бути міцною, ефективність такої влади має короткостроковий період.

Влада, заснована на винагороді, за певних умов буває найефектив­нішою. До певних умов можна віднести можливості організації і потреби працівників. Потреби для кожного працівника можуть бути різними, але у будь-якому випадку вони повинні бути адекватними виконуваній роботі. Цінність винагороди полягає саме в її потребі і необхідності для працівника. Тому влада в цьому випадку визначається цінністю винагороди.

Експертна влада, або вплив через розумну віру, здійснюється на підставі особливих знань, якими володіє керівник. Виконавець, підпорядковані приймають на віру цінність цих знань, тобто це влада знань або вплив через знання. Експертну владу можуть мати і підлеглі. В цьому випадку у підлеглого може тимчасово виявитися більше влади, ніж у схожій ситуації в керівника. У суспільстві, в організації експертна влада або влада знань повинна переважати, тобто влада - це насамперед знання, і саме вони мають підносити людей до влади.

Еталонна влада - це влада прикладу, а саме влада заснована на особистих якостях і здібностях людини. Цю владу ще називають впливом за харизмою. Харизматичний вплив базується на якостях і здібностях людини - це цілком особистий і особливий вплив особи на оточуючих. До характеристик харизматичних осіб, що володіють еталонною владою, можна віднести:

1) обмін енергією. Створюється враження, що ці особи випромінюють енергію і заряджають нею оточуючих людей;

2) особлива зовнішність. Харизматичний лідер не обов'язково красивий, але привабливий, володіє доброю поставою і чудово тримається;

3) незалежність характеру. У своєму прагненні до благополуччя і поваги (в їх розумінні) ці люди не покладаються на інших;

4) гарні риторичні здібності. У них є уміння говорити і здібності до міжособистого спілкування;

5) сприйняття захоплення своєю особою. Вони відчувають себе комфортно, коли інші висловлюють їм захоплення, аніскільки не впадаючи в надмірність або себелюбство;

6) гідна і упевнена манера триматися. Вони вміють володіти ситуацією.

Люди, що володіють харизмою, - це видатні, талановиті особи, лідери у різних сферах і галузях науки, мистецтва, спорту, політики, виробництва тощо.

Законна, або традиційна, влада - це влада традицій, засад, складених законів і правил. Підкорення слабкого сильному, менш обізнаною більш обізнаному, менш захищеного більш захищеному призвело до створення певних ієрархічних сходів підлеглості в суспільстві і в організації.

Традиції, засади і правила привчили людей підкорятися тому, хто стоїть вище і має законну владу. Старанність і підпорядкованість - історична основа законної влади. Законною владою користуються всі керівники, оскільки історія їм делегувала повноваження управляти іншими людьми.

Залежність поведінки однієї людини від іншої виражається впливом.

Розрізняють два види впливу:

1) вплив шляхом переконання;

2) вплив через участь (залучення).

Переконання можна розглядати як ефективну передачу своєї точки зору іншим людям. Його можна визначити, як мистецтво викликати прихильність до себе інших людей і нав'язувати їм свої думки та ідеї для досягнення заздалегідь поставленої мети. Ця мета не повинна суперечити системі цінностей людей, яких переконують.

Переконання базується на владі прикладу і владі експерта, тобто на знаннях і особистих якостях того, хто переконує.

Слід зазначити, що не завжди можна переконати слухача. Це залежить від характерів людей, їх ставлення і довіри одне до одного, рівня їх знань, виховання та інших чинників. Окрім цього процес переконання може затягтися на невизначений період, а час - одна з найцінніших речей у житті. Тому переконання корисне допоки це не загрожує організації втратами.

Вплив через участь полягає в тому, що керівник залучає підлеглих до процесу вільного обміну інформацією з метою вироблення спільного рішення проблеми.

У процесі такого колективного обговорення, де думка керівника є наче скелетом, який перетворюється на певну істоту за допомогою всього колективу, і народжується від рішення поставленого завдання. Продуктивність праці учасників з реалізації цього рішення вища від звичайної за рахунок психологічного чинника, адже вирішення завдання було сформульовано з їх участю.

Лідерство, або здатність чинити вплив на інших людей - це ціла теорія, що розкриває різні характеристики людини в її вмінні впливати на інших людей і керувати іншими людьми. Лідерство має декілька підходів у визначенні значущих чинників впливу і керівництва:

1) підхід з позицій особистісних якостей;.

2) поведінковий підхід;

3) ситуаційний підхід.

Відповідно до підходу з позицій особистісних якостей кращі керівники володіють певним набором особистісних якостей, які є для них загальними. До них можна віднести: високий рівень інтелекту і знань, розсудливість, чесність, упевненість у собі і своїх можливостях, уміння говорити і слухати, високий рівень виховання і прагнення до досягнення поставленої мети. Якщо лідери не володіють якоюсь з перерахованих вище якостей, то прагненням до досягнення поставленої мети володіють практично всі, інакше вони не були б лідерами. Тому лідер - це людина, яка прагне до досягнення чогось, до якоїсь мети, і цією метою та своїми ідеями запалює інших людей, стає першою серед них.

Поведінковий підхід є вивченням впливу поведінки керівника на підлеглих. Поведінка керівника визначає його стиль керівництва.

5.4. Форми влади і впливу на управління персоналом
5.5. Сутність та типи стилів керівництва
5.6. Державна кадрова політика України в сучасних умовах ринкової трансформації
Розділ 6. Інноваційний менеджмент
6.1. Сутність і зміст інновацій, інноваційного процесу та інноваційної діяльності
6.2. Стратегія підприємства в інноваційному менеджменті
6.2.1. Принципи розробки інноваційних стратегічних планів
6.2.2. До проблеми вибору моделі інноваційної стратегії
6.3. Організація інноваційного процесу на підприємстві
6.4. Управління інноваційними проектами