Основи менеджменту - Федоренко В.Г. -
6.2.2. До проблеми вибору моделі інноваційної стратегії

У спеціальній економічній літературі багато уваги приділено вибору моделі інноваційної стратегії на основі ринкової позиції організації. Такі моделі розробляються головним чином на засадах маркетингових досліджень. Класичним зразком, на який посилається багато авторів, є модель, розроблена Бостонською консультативною групою. Ця спрощена модель враховує лише економічні фактори: частку ринку і темпи розвитку галузі, і не може бути визначена, моделлю суто інноваційної стратегії. Більш досконалою є модель, яка враховує ринкову позицію інноваційного продукту залежно від технологічної позиції організації і розвитку НДДКР.

Сучасний стан інноваційного розвитку суспільства визнаний як інформаційна ера, і тому підходило вибору оптимальної моделі інноваційної стратегії мають враховувати появу інформаційної складової. Стосовно конкретної будь-якої організації інформація - це насамперед знання. Спеціалісти з управління інноваціями звертають увагу нате, що ефективне функціонування організації в конкретному середовищі пов'язане з розвитком людських ресурсів, а саме з формуванням системи знань. Така система знань має стати в майбутньому основою розробки стратегічних моделей поведінки організації, її конкурентних переваг. Створення сприятливого середовища для розвитку бази знань є джерелом інновацій і засобом забезпечення їх високої ефективності. Усвідомлення цінності нових технологій, продуктів і послуг сприймається суспільством як результат отриманих нових знань. Нові методи задоволення нагальних потреб споживачів з'являються як результат пошукових науково-дослідних робіт. Такі роботи виконує кожна потужна організація з метою практичного засвоєння наукового потенціалу теоретичних знань і відкриттів. Ринкова вартість отриманих знань визначається рівнем їх залучення у сфери людської діяльності, а саме: в товарно-грошові відносини. Важливими є також перспективи цих знань у соціально-економічному розвитку суспільства в цілому.

Великою проблемою розвитку знань в Україні є небезпечна поява розриву в рівні знань поколінь, які генерують ці знання. Багато керівників науково-технічних організацій в інновацій сфері зазначають, що п'ятдесяти, шістдесятирічні спеціалісти екстракласу не мають кому передавати знання. Поруч немає достатньо підготовлених тридцяти-сорокарічних колег. Тому систему знань, розробку інноваційних стратегій в українських організаціях і на підприємствах слід будувати на нових засадах.

Основною метою інноваційної діяльності на підприємстві на сучасному етапі разом з розробленням стратегічних моделей економічного розвитку є створення довгострокових конкурентних переваг. Такі переваги мають бути створені не лише для окремих продуктових і технологічних інновацій, а й для забезпечення безперервного режиму цілеспрямованого розвитку системи знань для всього персоналу. Персонал, який володіє розвиненою системою знань, забезпечує адекватну реакцію підприємства на зовнішні події на засадах спрогнозованого кваліфікованого попередження. Добре розроблена інноваційна стратегія зі створення на підприємстві високоорганізованої системи знань має враховувати такі функції цієї системи:

- формування інтелектуальної бази співробітника, як наслідок - формування інтелектуальної власності й інтелектуального капіталу, який підвищує вартість підприємства;

- узагальнення досвіду усіх видів діяльності: виконаних проектів, розроблених технологій і продуктів, проведених досліджень у внутрішньому і зовнішньому маркетинговому комплексі;

- застосування сучасної професійної мовної культури, засвоєння нових термінів і категорій, нових форм вираження й висловлення, що сприяє утворенню інноваційної системи комунікації і культури організації;

- створення ключових компетенцій, які забезпечують сталі конкурентні переваги і стратегічний успіх на ринку, подальше перетворення ключових компетенцій в інновації;

- попередження подій і "формування" майбутнього за рахунок розвитку здатності організації до стратегічного бачення майбутнього за всіма видами своєї діяльності.

Управління системою знань вирішальне значення надає програмам навчання і мотиваційним системам, які стосуються ключових категорій персоналу. Провідні компанії усього світу працюють за інноваційними стратегіями розвитку персоналу. В рамках цих стратегій з'явились моделі підприємств, які "навчаються". Ядром цих моделей є інформаційний ресурс та інформаційні технології.

Важливим елементом управління інноваційними знаннями є організація та упорядкованість процесу використання знань. Таке управління передбачає визначення складу і технології бізнес-процесів, які використовує підприємство. Потрібна також підготовка організаційних заходів для створення раціональної комунікаційної системи передачі знань. Для забезпечення функціонування перелічених компонентів управління потрібні капіталовкладення.

Розвинена система управління має забезпечувати насамперед страте­гічне управління процесом створення, розвитку і розповсюдження знань. Змістом такої системи мають бути відповідні функції, до складу яких входять:

- стратегічний аналіз внутрішнього інноваційного потенціалу і зовнішнього клімату системи знань;

- вибір раціональної стратегічної моделі розвитку підприємства;

- стратегічне планування моделей реалізації інноваційних знань;

- стратегічний контроль і аудит інноваційного підприємства;

- мотивація учасників процесу створення системи знань та оцінка ефективності цього процесу.

У системі управління розвитком знань на підприємстві значну роль відіграють методи визначенім вітчизняних і світових тенденцій розвитку інноваційних ідей.

Застосування цих методів дозволяє підприємству спрогнозувати майбутню інноваційну ситуацію у певній сфері діяльності. Справа в тому, що середньоймовірний проміжок часу від моменту появи інноваційної ідеї (реєстрація патенту на винахід, публікація футурологічної ідеї проекту і т. ін.) і моментом максимального використання цієї ідеї може бути визначеним за допомогою відповідних методів. Для цього необхідно грамотно застосовувати відповідну методику при аналізі документально-інформаційних потоків великих масивів науково-технічної інформації. Далі наводимо короткий опис методів, які використовують при аналізі різноманітних масивів інформації.

1. Метод структурно-морфологічного аналізу передбачає фіксацію появи принципово нових технічних ідей, розробок, проектів та визначення предметної сфери в інноваційній діяльності фірми. Результати застосування цього методу в першому наближенні дозволяють обґрунтовано формувати інноваційну стратегію на рівні галузі.

2. Метод визначення характеристик публікаційної активності базується на аналізі інформаційного потоку. Потік публікацій з різних напрямків науки і техніки підкоряється циклічному розвитку і може розглядатися як організована система. Відслідковуючи публікації, можна визначити, на якому етапі життєвого циклу розвитку знаходиться предметна сфера у тій чи іншій країні. Метод дозволяє створити конкретні рекомендації з формування науково-технічної стратегії на галузевому рівні.

3. Метод виявлення груп патентів а сімействами патентів-аналогів заснований на тому факті, що фірми патентують за кордоном лише ті інноваційні ідеї, які мають практичну значущість. Виявляючи напрямки швидкого збільшення кількості патентів-аналогів. можна встановити спрямованість інноваційної діяльності провідних світових фірм у розвитку виробничого потенціалу.

4. Метод термінологічного і лексичного аналізу базується на припущенні про заміну термінологічного апарату при використанні дослідниками теорій, ідей, знань з інших галузей техніки і науки. Розвиток інтегральних знань пов'язаний з великими структурними зрушеннями, які спочатку важко відстежити відомими методами. Термінологічний аналіз дозволяє виявити зародження перспективних інновацій на ранніх етапах і спрогнозувати спрямованість очікуваних структурних змін у тій чи іншій сфері. Лексичний аналіз текстів аналогічний до термінологічного. Розходження лише в тому, що розглядаються і беруться до уваги не конкретні слова-терміни, а словосполучення - лексичні одиниці.

5. Метод показників, заснований на аналізі показників технічних систем. Кожна технічна система описується визначеним набором показників" 3 розвитком науково-технічного прогресу вони удосконалюються, що і відображається в технічній документації. Вивчаючи динамічні характеристики показників технічних систем, можна скласти досить повне уявлення про тенденції наукових досліджень і спрямованості інноваційних процесів у світовій і вітчизняній практиці.

Загальна послідовність підготовки вихідної інформації для створення варіанту стратегічного плану інноваційної політики підприємства охоплює декілька блоків.

Перший блок: розробляється морфологічна класифікація предметної сфери діяльності підприємства. Така класифікація може бути пред­ставлена у вигляді формалізованої таблиці, де наприклад, існуюча технологія виробництва розбита на ряд дрібних ланок: склад операції, фізичний принцип дії, набір використовуваних основних матеріалів, інструментів і т. д. Для кожної з визначених ланок формується перелік альтернатив: спосіб здійснення операції, інструменти, матеріали, принципи дії. У спрощеному вигляді морфологічна класифікація являє собою таблицю з будь-якими можливими сполученнями варіантів.

Другий блок: розробляється рубрикатор предметної сфері в термінах Міжнародної патентної класифікації (МПК) винаходів.

Для кожного винаходу, як правило, вказують такі відомості: номер авторського посвідчення чи патенту, або номер заявки на патент, дата заявки (дата пріоритету), індекс МПК, прізвище та ініціали винахідника, назва фірми-заявника, формула винаходу, що відбиває його новизну і корисність, а також необхідні для розуміння сутності винаходу креслення і схеми.

Вчасно подана патентна інформація забезпечує пріоритет державі, підприємству, фірмі, заявнику. Повнота наявного в державі патентного фонду дозволяє здійснювати такі інноваційні механізми: перевіряти вітчизняні товари і зразки на патентну чистоту, оцінювати технічний рівень власних розробок шляхом їх співставлення з останніми запатентованими розробками, прогнозувати тенденції розвитку наукових напрямків техніки і технології.

За результатами аналізу і підрахунку кількості патентних публікацій за рік можна зробити важливі практичні висновки:

- збільшення кількості публікацій за кожний наступний рік з певної теми свідчить про те, що напрямок можна вважати перспективним, а тему - актуальною;

- кількість публікацій за певні відрізки часу свідчить про те, що необхідно розробляти інші шляхи, а тему досліджень розширити;

- якщо кількість патентних публікацій за кожний рік зменшується, це означає, що тема досліджень не має достатньої новизни. Потрібно провести додаткові дослідження з пошуку нових принципів, способів, матеріалів.

Третій блок; проводять цілеспрямований пошук вихідної інформації з різних масивів науково-технічної документації. Четвертий блок: узагальнюють й аналізують отриману інформацію та складають рубрики. П'ятий блок: визначають рекомендації з формування науково-технічної політики фірми для осіб, що приймають рішення. Процес формування розглянутих блоків підготовки й обробки вихідної інформації може бути представлений схемою (Рис. 6.2).

Схема процесу підготовки масивів вихідної інформації для розробки моделей інноваційних стратегій

Рис. 6.2. Схема процесу підготовки масивів вихідної інформації для розробки моделей інноваційних стратегій

6.3. Організація інноваційного процесу на підприємстві
6.4. Управління інноваційними проектами
6.5. Управління дослідницьким проектом
6.6. Методи вибору,оптимального варіанта інноваційного проекту
6.7. Джерела фінансування інноваційних інвестицій. Удосконалення структури фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств
6.8. Критерії відбору та особливі оцінки об'єктів інноваційної діяльності
6.9. Показники прибутковості інноваційного проекту
6.10. Способи зниження ризику інноваційного проекту
6.11. Ефективність використання інновацій
6.11.1. Види ефекту від реалізації інновацій