Ситуаційний менеджмент - Бондар О.В. -
3. Керовані та некеровані процеси. розвиток процесів управління в процесі розвитку виробництва

Вивчення процесів, що підлягають управлінню та не підлягають йому (керовані та некеровані процеси), потребує розгляду розвитку управління в процесі життєдіяльності організації. Так, всі процеси, що відбуваються у розвитку соціально-економічної системи розмежовують на дві групи: керовані та некеровані. Керовані процеси - це процеси, які підлягають зміні у визначеному напрямку при свідомому впливі на них, а некеровані - в яких неможливо змінити їх спрямованість і характер з тих або інших причин. Тобто, система керована, якщо в заданий час досягає цілі управління і вкладається при цьому в обмеження за ресурсами; погано керована система досягає наміченої цілі не точно, а приблизно або перевищує встановленні обмеження за ресурсами.

Слід звернути увагу на співвідношення керованих і некерованих процесів, що є показником досконалості й мистецтва управління. Це пов'язано з усвідомленням можливості ситуаційного управління як діяльності людини, яка шукає і знаходить шляхи виходу з різних ситуацій, концентрує зусилля на вирішенні найскладніших проблем, використовує нагромаджений досвід, пристосовується до ситуацій, що виникли. Бажання постійно підвищувати рівень мистецтва управління вимагає ретельного вивчення особливостей різних видів кризових ситуацій, процесу розгортання їх та шляхів запобігання й усунення.

В економічній практиці господарювання розрізняють мікро та макро кризи, які мають певні характерні відмінності. Так, на макроекономічному рівні криза завжди є переломним пунктом на витку розвитку, тобто створюються передумови для нового господарського підйому, тоді як на рівні підприємства подальше зростання не завжди має місце. На макрорівні криза не є стадією життєвого циклу, а стадія старіння не є його аналогом. На мікрорівні кризові ситуації виникають на всіх стадіях життєвого циклу підприємства, і кожна наступна фаза життєвого циклу стає можливою лише в результаті подолання виникших кризових явищ. При цьому виникнення кризових явищ на рівні підприємства не залежить від того, на якій стадії циклу макроекономічного розвитку воно знаходиться, а швидкість розповсюдження кризових явищ є індивідуальною характеристикою кожного окремого підприємства та країни.

Доцільно виокремити фактори періодичності кризових явищ на підприємстві:

1) розмір підприємства і рівень його ресурсного потенціалу;

2) вік підприємства та нагромаджений досвід подолання кризових явищ;

3) тривалість циклу обороту активів підприємства;4) стан зовнішнього середовища;

4) наявність управлінських кадрів відповідного рівня кваліфікації [4]. Для запобігання кризовим явищам фахівці радять використовувати знання закономірностей розвитку процесів управління в процесах розвитку виробництва, що відбувається за наступними етапами [5]:

1 етап - просте управління;

2 етап - управління в умовах складного виробництва, що зростає;

3 етап - управління, адаптоване до складного виробництва;

4 етап - криза управління.

Важливо враховувати, що ситуація кризи може виникнути, якщо:

- існує прагнення управляти некерованими процесами;

- відсутні механізми управління;

- відсутній належний рівень управління тими процесами, якими слід керувати і які того потребують.

Крім того, доцільно акцентувати увагу на понятті ефективності ситуаційного менеджменту та факторах, які її визначають: професіоналізм і спеціальне навчання, мистецтво управління, що надане природою і набуте шляхом спеціальна підготовки, методологія розробки ризикових рішень, науковий аналіз ситуацій, корпоративність, лідерство, оперативність та гнучкість управління, стратегія і якість існуючих програм, людський фактор, система моніторингу.

Розуміння та диференціація цих факторів дозволить успішно застосовувати ситуаційне управління, оцінку ефективності якого доцільно, на нашу думку, здійснювати за наступними критеріями:

1) зміна найважливіших показників у господарській, фінансовій діяльності та фінансового стану підприємства;

2) швидкість отримання позитивних змін за одиницю часу;

3) економічність отримання позитивного ефекту, тобто співвідношення між досягнутим результатом господарської, фінансової діяльності та обсягом витрат;

4) достатність змін для відновлення життєдіяльності підприємства.

Отже, знання та вчасне використання факторів ефективності ситуаційного менеджменту і закономірностей розвитку процесів управління в процесах розвитку виробництва дозволить підвищити результативність діяльності підприємства.

Ключові слова:

- ситуація;

- криза;

- керовані процеси;

- некеровані процеси;

- мистецтво управління;

- регулярні кризи;

- структурна криза;

- галузева криза;

- фактори ефективності ситуаційного менеджменту;

- циклічність,

- розвиток процесів управління;

- розвиток виробництва.

ТЕМА 3. Диверсифікація ситуаційного менеджменту: типологія та вибір альтернатив. Механізми менеджменту
1. Поняття динаміки та статики менеджменту
2. Поняття диверсифікації та типології управління. типи управління
3.Тенденції циклічного розвитку організації
4. Механізми менеджменту: методи та засоби впливу
Довідкова інформація життєвий цикл організації
ТЕМА 4. Діагностика в ситуаційному менеджменті
1. Сутність та поняття діагностики в ситуаційному менеджменті
2. Процес та види діагностики, методика її проведення
3. Сутність та прогнозування можливого банкрутства підприємства