Ситуаційний менеджмент - Бондар О.В. -
1. Поняття технології управління та алгоритму її організації в ситуаційному менеджменті

Передусім доцільно звернути увагу на категорію "технологія управління", тобто вибір і реалізацію визначеної послідовності, паралельності та комбінації операцій при розробці управлінського рішення (УР) в певній ситуації. Тобто побудова процесу управління за критеріями раціональності, економії часу та ресурсів, максимального ефекту правомірно ность назву технології менеджменту. Тоді під технологією ситуаційного менеджменту, на нашу думку, доцільно розуміти - комплекс заходів для подолання кризової ситуації, яка виникла та зниження рівня її негативних наслідків, що передбачає дослідну аналітичну та соціально-організаційну діяльність.

Слід виділити ознаки, що характеризують технологію ситуаційного менеджменту:

1) дефіцит часу;

2) конфліктність інтересів;

3) високий ступінь невизначеності та ризику;

4) тиск зовнішнього середовища;

5) зниження рівня керованості та конкурентоспроможності;

6) порушення балансу влади.

З метою успішного здійснення технології ситуаційного менеджменту доцільно дотримуватися умови керованості:

Умова керованості, що враховує час циклу управління:

Ґ + Ґ + Ґ + Ґ < Ґ де (7.1)

ги пр.р. п.у.р. вик. опер, х '

Ґін - час на збирання, передачу та опрацювання інформації; Ґ - час на прийняття рішення;

пр.р

ҐПуР - час на підготовку виконання управлінського рішення; Ґвик - час на безпосереднє виконання управлінського рішення; Ґ - час поточного виробничого циклу.

опер

Загальну технологічну схему ситуаційного управління можна подати у вигляді восьми блоків [1, с.178-182]. Вони характеризують зворотно-поступальну послідовність різних операцій та їх груп при розробці і здійсненні управлінського рішення і, таким чином, - оптимальний варіант виходу організації (підприємства) із кризової ситуації (передбачуваної чи такої, що вже вибухнула).

Блок 1. На цьому етапі ситуаційного управління створюється спеціалізована робоча група. Вона може складатися як із власних кадрів організації, так і запрошених з фахівців, зі сторони лише на період можливої чи реальної кризової ситуації. Фахівці мусять володіти такими знаннями, як теорія криз, прогнозування, конфліктологія, розробка управлінських рішень, дослідження систем управління, ма-кроекономіка, мікроекономіка та ін.

Члени спеціалізованої робочої групи повинні також володіти мистецтвом розв'язання проблем у процесах ситуаційного управління і практичною методологією ефективного управління в умовах ризику та невизначеності, мати спеціальну підготовку в галузі управління, розуміти і враховувати специфіку роботи підприємства в регіональній і галузевій інфраструктурі, функціональну специфіку управління фінансами, персоналом, технологіями, інформаційними потоками тощо. Група може бути виділена в окрему структурну одиницю.

Блок 2. Це другий етап у технологічній схемі ситуаційного управління. Тут передбачається перевірка доцільності і своєчасності проведення заходів щодо ситуаційного управління. При не доцільності відбувається повернення до вихідної ситуації -пошуку нових цілей, планування за ними спеціальних заходів. Якщо є обґрунтування доцільності і своєчасності "включення" ситуаційного управління, відбувається перехід до блоку 3.

Блок 3. На цьому етапі проводиться розробка управлінських рішень ситуаційного характеру, що здійснюється, в свою чергу, за кількома етапами. Основними з них є збирання вихідної інформації про ситуацію в організації, структурно-морфологічний її аналіз, визначення шляхів виведення організації з кризової ситуації, визначення необхідних ресурсів, перевірка можливості досягнення поставлених цілей.

Блок 4. На четвертому етапі створюється система реалізації управлінських рішень за висновком організації з кризової ситуації. При цьому групою фахівців, що підготувала потрібні рішення, визначаються їхні конкретні виконавці. Виконавець повинен мати у своєму розпорядженні необхідні і достатні ресурси для виконання ситуаційного управлінського рішення, а також за своєю кваліфікацією він повинен відповідати рівню і складності поставлених перед ним завдань. У протилежному випадку виконання заходів ситуаційного управління піде за іншою схемою, відмінною від запланованої, а може й стати неможливим.

Блок 5. На цьому етапі ситуаційного управління здійснюється організація виконання управлінських рішень. Це конкретні організаційно-практичні заходи, реалізація яких у чітко визначеній послідовності дозволить досягти поставлених цілей.

Блок 6. На наступному етапі необхідні оцінка й аналіз якості виконання управлінських рішень за показниками діяльності організації.

У випадку, якщо виконання рішення не призвело до будь-яких змін (позитивних чи негативних), розглядають причини, з яких не виконані рішення чи отримані результати, відмінні від запланованих. Після визначення причин незадовільного виконання управлінського рішення готують нове з урахуванням отриманих результатів від уже проведених заходів ситуаційного управління.

У разі, якщо виконання управлінського рішення дало свої позитивні результати, тобто в роботі підприємства намітилися тенденції до поліпшення показників господарської діяльності, але не в тому обсязі, який необхідний, то вносяться зміни в систему реалізації управлінських рішень.

Якщо якість виконання управлінського рішення задовольняє рівень ефективності, тобто воно виконане й отримані необхідні результати, у діяльності організації відбулися зміни на краще, здійснюється перехід до наступного етапу ситуаційного управління.

Блок 7. Далі перевіряється доцільність проведення подальших робіт із виведення організації з кризової ситуації у визначенні того, на якій стадії виконання знаходиться ситуаційна програма.

Якщо фахівці дають висновок про виконання ситуаційної програми, а ситуація кризового становища організації на ринку не змінилася, необхідно здійснити розробку заходів щодо зміни її статусу, зокрема, визнати банкрутом і провести заходи, пов'язані з реалізацією процедур визнання банкрутства.

Якщо ж ситуаційна програма виконана, а зовнішня ситуація становища організації змінилася, систему ситуаційного управління адаптують до умов, що змінилися на ринку. Для виведення організації з кризової ситуації проводиться підготовка додаткових управлінських рішень ситуаційного характеру.

Блок 8. На заключному для даної технологічної схеми етапі ситуаційного управління розробляються заходи щодо прогнозування майбутніх кризових ситуацій. Прогнозування є невід'ємною частиною технології ситуаційного управління. Воно дозволяє якщо не уникнути небезпечної ситуації, то підготуватися до неї і мінімізувати її наслідки.

При цьому важливою є система контролю і раннього виявлення ознак майбутньої кризової ситуації.

2. Технологія розробки управлінських рішень в ситуаційному менеджменті та фактори, що на неї впливають
3. Особливості прийняття рішень в умовах ризику та невизначеності. адаптивні плани роботи організації
Довідкова інформація
ТЕМА 8. Інновації в ситуаційному менеджменті
1. Сутність, роль та значення нововведень в ситуаційному менеджменті
2. Поняття та характеристика інноваційної позиції підприємства
3. Методика оцінки інноваційно-господарського стану підприємства
ТЕМА 9. Ризики в ситуаційному менеджменті
1. Сутність та підходи до ризику як ситуативної характеристики
2. Класифікація управлінських ризиків