Ситуаційний менеджмент - Бондар О.В. -
1. Сутність, роль та значення нововведень в ситуаційному менеджменті

Дослідження та аналіз процесів розвитку в різних сферах людської діяльності свідчать, що їх основою є різні нововведення, втілені в нові вироби чи послуги, технології, методи організації виробництва і збуту, тобто інновації. Нововведення - це виготовлення нового, невідомого споживачам, втілення невідомого в галузі методу або способу виробництва, в основі якого лежить нове наукове відкриття.

Загалом, з точки зору, менеджера інновація розглядається як засіб підвищення ефективності використання наявних ресурсів та адаптації до змін зовнішнього середовища, здатний забезпечити тривале виживання і розвиток відповідно до обраної мети.

Для вітчизняної економіки саме інновації й інноваційний розвиток є тією рушійною силою, яка спроможна забезпечити економічну незалежність України і подолання розриву з розвиненими державами за принципом "обганяти не доганяючи". Інноваційний розвиток ґрунтується на структурній перебудові галузей економіки, технологічному оновленні промисловості, вимагає негайних заходів, спрямованих на збереження її науково-технологічного потенціалу, забезпечення більш ефективного його використання для подолання кризових явищ у економічному та соціальному розвитку.

Така політика має тісно пов'язуватися з розробкою та запровадженням механізмів, спрямованих на підвищення результативності менеджменту, а розвиток сучасного виробництва - з якісно новими рішеннями. Тому особливої актуальності набувають питання більш глибокого вивчення шляхів та можливостей використання інноваційної діяльності як основи економічного зростання, пошук методів та інструментів її менеджменту в тих сферах господарювання, які є каталізатором розвитку інших.

Тобто, не йдучи шляхом, який інші вже пройшли, здобувши при цьому міцні позиції на світовому ринку, а шляхом світового розвитку, але своїм шляхом, вишукуючи і реалізуючи свої потенційні переваги, займаючи провідні позиції в тих сферах діяльності, де для цього є умови. Природно, цим процесом необхідно цілеспрямовано й ефективно управляти, не покладаючись на дію тільки ринкових регуляторів.

Утвердження інноваційної моделі розвитку, пристосованої до вітчизняних умов, стає сьогодні визначальним пріоритетом державної політики. При цьому інноваційний розвиток можна охарактеризувати як процес трансформації національної економіки переважно шляхом практичного розв'язання евристичних проблем та використання нових знань під час вирішення різноманітних ситуацій на основі єдності технологічних, організаційних і соціальних нововведень.

Зростання ролі окремих суб'єктів господарської діяльності, необхідність їх цілеспрямованої взаємодії один з одним і зовнішнім середовищем у межах, окреслених методами державного і регіонального регулювання, висуває проблему формування організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком. Він повинен орієнтувати маркетингову, а через неї інноваційну, інвестиційну і виробничо-збутову діяльність суб'єктів господарювання на виявлення і всебічне використання існуючих і перспективних ринкових можливостей, підтримуючи певний баланс зовнішніх і внутрішніх резервів розвитку для досягнення успіху в конкуренції, максимізації поточних і перспективних доходів.

Вирішення цієї проблеми дасть можливість трансформувати процеси стихійного інтуїтивного пошуку напрямів розвитку в науково обґрунтовані, перейти на інноваційний шлях розвитку, що сприятиме створенню в Україні умов стабілізації і зростання.

Відповідно до авторського підходу, в умовах нестабільності середовища господарювання консолідуючу функцію має відігравати ситуаційний менеджмент, що грунтується на інноваційній основі.

Ситуаційне управління на інноваційній базі потребує вирішення низки завдань в суміжних сферах діяльності суб'єкта господарювання, спрямованих на виявлення невідповідності внутрішніх і зовнішніх можливостей його розвитку, пошук і обґрунтування шляхів їх приведення в гармонійну відповідність, що має на меті створення умов стійкого соціально-економічного розвитку як самого суб'єкта, так і суспільства в цілому. Суб'єкт господарської діяльності при цьому розглядається як адаптивна динамічна система ймовірнісного характеру, яка функціонує на ринку в рамках, окреслених методами державного і регіонального регулювання.

Отже, інновації в ситуаційному менеджменті - це новостворені або вдосконалені конкурентоспроможні технологія, продукція або послуги, а також організаційно-технічне рішення виробничого, адміністративного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва або соціальної сфери, а також дозволяють запобігти або ліквідувати кризову ситуацію.

При цьому одним із головних завдань ситуаційного менеджменту є формування ринковоорієнтованих пріоритетів соціально-економічного розвитку організації на основі динамічного приведення відповідно до внутрішніх і зовнішніх можливостей розвитку суб'єктів господарювання шляхом постійного пошуку і реалізації нових способів і сфер використання їхнього потенціалу. А це потребує вміння оцінити інноваційної позиції підприємства.

2. Поняття та характеристика інноваційної позиції підприємства
3. Методика оцінки інноваційно-господарського стану підприємства
ТЕМА 9. Ризики в ситуаційному менеджменті
1. Сутність та підходи до ризику як ситуативної характеристики
2. Класифікація управлінських ризиків
3. Підприємницький ризик: причини та наслідки
4. Процес управління ризиком на підприємстві
Довідкова інформація
ТЕМА 10. Комерційна таємниця та економічна безпека підприємства як умови результативного ситуаційного менеджменту
1. Сутність комерційної таємниці та її вплив на економіку підприємства