Охорона праці в туристському комплексі - Банько В.Г. -
1.2. Зміст законодавства з охорони праці

Правові норми з охорони праці охоплюють:

- загальні положення і вимоги, що регламентують умови праці

на підприємствах, установах, організаціях;

- спеціальні пільгові норми з охорони праці деяких угруповань робітників і службовців, жінок, підлітків, працюючих інвалідів;

- організацію охорони праці на підприємствах, правила з техніки безпеки та виробничої санітарії;

- норми, за якими встановлюють нагляд за дотриманням законодавства з охорони праці та відповідальність за його порушення. Законодавство з охорони праці складається з Закону України "Про охорону праці" (постанова Верховної Ради України від 14.10.92 p. № 2695-ХІІ), Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів. Якщо міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлені вищі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди. За сферою застосування нормативні акти з охорони праці поділяються на єдині галузеві та міжгалузеві. Разом з тим існує система стандартів безпеки праці, до якої входять стандарти державні, галузеві, підприємств. Єдині законодавчі акти вміщують вимоги з охорони праці стосовно працівників підприємств, установ, організацій, незалежно від того, до якої галузі господарства вони відносяться. Основою законодавства про працю та П охорону є Конституція України, яка гарантує право громадян на охорону праці. Закон України "Про охорону праці" та Кодекс законів про працю регламентують основні положення єдиного законодавства з охорони праці: режим праці та відпочинку, робочий час, гарантії прав громадян на охорону праці, стимулювання охорони праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці на виробництві, порядок вирішення трудових суперечок, пільгові норми для працюючих жінок, інвалідів, підлітків та ін. Раціональний режим праці та відпочинку - фізіологічно обґрунтоване чергування часу роботи та відпочинку впродовж зміни, тижня, місяця, року, яке забезпечує високу й стійку працездатність людини. Робочий час-установлений законом (або на його основі) час, упродовж якого трудівник відповідно до внутрішнього трудового розпорядку (розкладу, графіка або особистої вказівки адміністрації) повинен виконувати свої трудові обов'язки або іншу доручену йому роботу.

Законом України "Про охорону праці" визначені певні пільги жінкам, неповнолітнім, працюючим інвалідам. Забороняється застосовувати працю жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також на роботах, пов'язаних з підніманням, переміщенням вантажу, речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми. Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітніх дітей, регулюється чинним законодавством. Забороняється застосовувати працю неповнолітніх, тобто осіб віком до 18 років, на важких роботах, підземних, із шкідливими умовами, а також у вихідні, надурочний і нічний час. Виключенням може бути специфіка працівників сфери туризму. Забороняється також залучати неповнолітніх до робіт, пов'язаних з підніманням і переміщенням вантажу, маса якого перевищує встановлені для них граничні норми. Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Вік, з якого допускається брати на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці

неповнолітніх визначаються чинним законодавством. Категорії робіт для жінок 1 неповнолітніх затверджуються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Охорона праці інвалідів зобов'язує керівника підприємства (далі - власника) у випадках, передбачених законодавством, організовувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановлювати неповний робочий день або неповний робочий тиждень і створювати пільгові умови праці на прохання інвалідів. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час без їхньої згоди не допускається. Керівники підприємств. На яких працюють інваліди, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Виходячи із загальних вимог охорони праці, які містяться в єдиних нормативних документах, міністерства та інші галузеві структури управління розробляють конкретні нормативні акти щодо створення нешкідливих і безпечних умов праці з урахуванням галузевої специфіки - правила, Інструкції та інші документи з техніки безпеки, санітарні норми. Такі документи можуть бути спеціальними для однієї галузі (галузеві) або кількох галузей (міжгалузеві).

Галузеві нормативні документи з охорони праці підприємств та установ визначеного міністерства або іншої управлінської структури розробляються і затверджуються за встановленим порядком установами цієї галузі разом або за погодженням із профспілкою. Зокрема, у сфері туризму застосовуються правила з техніки безпеки та виробничої санітарії стосовно категорій підприємств, наприклад, "Правила техніки безпеки і виробничої санітарії на підприємствах роздрібної торгівлі", "Правила техніки безпеки і виробничої санітарії на підприємствах громадського харчування" та ін.

Міжгалузеві законодавчі акти регламентують умови праці робіт, виробництв або типів обладнання, які є в різних галузях, наприклад, "Правила монтажу і безпечної експлуатації ліфтів", "Правила безпеки при виконанні розвантажувальних робіт" та ін. Щоб забезпечити безпеку 1 нешкідливість умов праці конкретних робочих місць або виробничих процесів, застосовуються спеціальні інструкції, які поділяються на типові для галузі та для працюючих на даному підприємстві. Вони можуть розроблятися як для робітників окремих професій, наприклад, адміністратору готелі, екскурсовод, менеджер, кухар, комірник тощо, такі для окремих робіт: монтажні, ремонтні, налагоджувальні, експлуатаційні тощо.

Затверджені в установленому порядку інструкції для працівників реєструються службою охорони праці підприємства у відповідному журналі та видаються керівникам підрозділів під розписку. Кожний керівник підрозділу підприємства повинен мати комплект діючих інструкцій для працівників усіх професій і видів робіт на даній дільниці.

Якщо треба підвищити рівень безпеки та покращити умови праці, міністерство або інший центральний керівний орган видає спеціальні накази або циркулярні листи, в яких передбачаються відповідні заходи. Якщо в правилах та інструкціях з техніки безпеки та виробничої санітарії відсутні вимоги, яких необхідно дотримуватись для забезпечення безпеки і нешкідливості, власник (адміністрація) підприємства за погодженням з профспілковим комітетом вживає необхідні заходи для запобігання травматизму.

Поряд із наведеними законодавчими документами має місце система стандартів безпеки праці (ССБП) - комплекс взаємопов'язаних стандартів, які містять вимоги, норми, правила, спрямовані на забезпечення безпеки праці. Вони не відміняють дію норм, правил, затверджених відповідними органами державного нагляду.

1.3. Гарантії прав громадян на охорону праці
1.4. Види відповідальності за порушення законодавства, норм І правил з охорони праці
1.5. Система стандартів безпеки праці
Питання для обговорення
Розділ 2. Управління охороною праці в туристському комплексі
2.1. Суть, зміст і структура управління охороною праці в туристському комплексі
2.2. Організація роботи з охорони праці на підприємствах туристського комплексу
2.3. Права та обов'язки адміністративно-технічних працівників, робітників і службовців
2.4. Планування і фінансування заходів щодо охорони праці
2.5. Організація навчання працюючих охороні праці