Стратегічний менеджмент - Кіндрацька Г.І. -
8.3. Контроль реалізації стратегічного плану

Незаперечним є той факт, що формування стратегії організації сприяє визначенню напряму та способу її руху до цілі, а виконання стратегії створює умови для її досягнення. Однак це не означає, що правильний вибір стратегії та дотримання необхідних умов для її виконання автоматично забезпечать отримання бажаного результату. Основною причиною відхилень є нестабільність середовища організації, виникнення непередбачуваних змін. Все це вимагає створення системи, яка б забезпечила контроль за рухом організації згідно з "заданою траєкторією", а також за тими відхиленнями, які можуть виникнути під час діяльності. Очевидно, що основне завдання контролю полягає не в оцінці правильності здійснення стратегії, а у визначенні того, чи сприятиме реалізація стратегії досягненню бажаних цілей.

Основні етапи системи стратегічного контролю такі.

• Визначення показників, за якими оцінюють реалізацію стратегії. Практично, ці показники безпосередньо пов'язані з цілями, яких треба досягти під час реалізації стратегії.

• Вимірювання та відстеження параметрів контролю. Розрізняють чотири можливі підходи до побудови такої системи на основі ринкових показників функціонування організації (наприклад, ціни на продукцію чи акції, рентабельність інвестованого капіталу): виконання цілей окремими структурними підрозділами; контроль за правильністю виконання визначених процедур і правил здійснення окремих дій; самоконтроль працівників за досягненням результатів з позицій інтересів організації.

• Порівняння реального стану параметрів контролю з бажаним для визначення рівня їхнього виконання. При цьому особливі вимоги висувають до інформації — вона має надходити своєчасно для прийняття необхідних рішень щодо коригування стратегії; містити дані, які б адекватно відображали стан контрольованих процесів; вказувати на час збору інформації.

• Оцінка результату порівняння та прийняття рішення щодо його можливого коригування. Якщо реальний стан параметра контролю дорівнює або кращий від бажаного результату, то коригуючих дій здебільшого не відбувається. Коли ж він нижчий від запланованого, то виявляють причину цього відхилення і коригують як самі цілі, так і засоби їхнього досягнення. Таке коригування проводять за певною схемою: перегляд параметрів контролю щодо відповідності їх встановленим цілям і вибраній стратегії; перегляд цілей у зв'язку з можливими змінами в середовищі організації; зміна стратегії за умови неможливості її реалізації чи недоотримання результатів під час її впровадження; пошук інших причин незадовільної роботи організації та прийняття відповідних заходів (поліпшення системи мотивації, підвищення кваліфікації працівників, удосконалення організації праці тощо).

Таким чином, обрана стратегія та план її здійснення не в змозі врахувати всі проблеми, які можуть виникнути. Доповнення та коригування її є нормальною й необхідною складовою стратегічного менеджменту. Критерієм успішної реалізації стратегії є повне досягнення цілей або їхнє перевиконання.

Контрольні питання одиничного і множинного вибору відповідей

1. Диверсифіковані організації розробляють такі види стратегічних планів:

а) план розвитку організації;

б) оперативний план;

в) генеральний план організації;

г) стратегічний план СГЦ;

ґ) тактичний план.

2. Вузькопрофільні організації розробляють такі види стратегічних планів:

а) план розвитку організації;

б) оперативний план;

в) генеральний план організації;

г) стратегічний план СГЦ;

ґ) тактичний план.

3. Організаційну культуру розглядають як систему, що охоплює такі елементи:

а) філософію організації;

б) пріоритетні цінності;

в) норми поведінки і принципи взаємовідносин;

г) атмосферу в організації;

ґ) порядок проведення певних церемоній.

4. Контроль за реалізацією стратегії проводять з метою:

а) постійного відстежування отриманих результатів реалізації стратегії та порівняння їх з визначеними цілями;

б) постійного спостереження за реалізацією стратегії;

в) порівняння стратегії з визначеними орієнтирами;

г) сканування зовнішнього середовища.

5. До основних типів стратегічних змін в організації належать:

а) реінжиніринг;

б) реінвестування;

в) реструктуризацію;

г) реконструкцію;

ґ) впровадження нововведень.

6. Розрізняють такі рівні можливих змін організації при реалізації стратегії:

а) радикальні зміни;

б) помірні перетворення;

в) незмінне функціонування;

г) інтегроване зростання;

ґ) диверсифіковане зростання.

7. Зміна організаційної структури відповідно до нової стратегії може привести до:

а) порушення усталених стосунків;

б) відволікання керівництва від проблем реалізації стратегії;

в) підвищення ефективності виробництва;

г) досягнення стратегічних цілей;

ґ) особистого стресу в працівників.

8. Чинники, що впливають на вибір організаційної структури управління:

а) обрана організацією стратегія;

б) динамізм зовнішнього середовища;

в) розмір організації та ступінь різноманітності її діяльності;

г) географічне розміщення організації;

ґ) відносини між працівниками і керівниками.

9. Якщо зміни в організації зачепили її місію й організаційну культуру, то відбувається:

а) кардинальна перебудова;

б) глибоке реформування;

в) помірні перетворення;

г) звичайні зміни;

ґ) реструктуризація.

10. Розрізняють такі типи працівників за сприйняттям стратегічних змін в організації:

а) пасивний прихильник;

б) прихильник;

в) противник;

г) небезпечний елемент;

ґ) учасник.

Контрольні питання одиничного і множинного вибору відповідей
Питання для поглибленої самоперевірки знань
Практичні завдання
Ситуаційна вправа
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС З ДИСЦИПЛІНИ "СТРАТЕГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ"
1. Методичні рекомендації щодо формування завдань для контролю знань та вмінь студента
2. Тематика та методичні рекомендації до виконання курсової роботи
Структура курсової роботи.
Вибір теми курсової роботи.
Орієнтовна тематика курсових робіт