Охорона праці в туристському комплексі - Банько В.Г. -
4.1. Дія електричного струму на організм людини й основні фактори, які впливають на початок ураження

4.1. Дія електричного струму на організм людини й основні фактори, які впливають на початок ураження

Електрична травма - це травма, яка викликана дією електричного струму або електричної дуги. Електричний струм, проходячи через тіло людини, виробляє теплову, хімічну та біологічну дію. порушуючи нормальну життєдіяльність організму.

Хімічна дія струму призводить до електролізу крові й інших розчинів, які є в організмі, що сприяє зміні їх хімічного складу й порушенню функцій.

Біологічна дія електричного струму проявляється в збудженні клітин організму, зокрема нервових, а отже, всієї нервової системи. Збудження може супроводжуватися судомами й паралічами. Можливі паралічі дихальної системи (м'язів грудної клітини) і серця (м'язів шлуночка серця), що призводить до раптової смерті. При електричних травмах можуть бути вражені окремі частини тіла, можливі електричні опіки, металізація шкіри й механічні пошкодження. Електричні опіки виникають під дією електричної дуги, коли П полум'я безпосередньо діє на зовнішні тканини тіла, а також опіки, які викликані протіканням електричного струму, особливо в місцях контакту шкіри а частинками розплавленого металу у верхні П шари, наприклад, при виникненні електричної дуги. Механічні пошкодження тіла людини виникають внаслідок різких, мимовільних рухів у результаті раптового подразнення струмом. При цьому не виключені падіння й забої. При більш тяжких випадках (більшої сили струму й часу його проходження) можливі враження центральної нервової системи, паралічі дихання й серця.

Ступінь ураження людини й важкість електричного удару залежить головним чином від величини струму, який проходить через тіло. 1 тривалості його впливу. Однак речовини, що входять до тканин організму, його внутрішніх органів 1 шкіряного покриву, складні за своїм хімічним складом. Тому електричний опір тіла людини неоднаковий для різних людей у різних умовах. Електричний опір внутрішніх органів і тканин організму невеликий. Тільки шкіра, особливо суха, може чинити значний опір струму, оскільки верхній роговий шар шкіри (епідерміс) внаслідок структури та хімічного складу є поганим провідником струму. Якщо ж шкіра волога, то опір п різко знижується. Виміри показують, що при сухій шкірі опір тіла людини по шляху струму "рука - рука, складає 20-60 кОм. Якщо руку зволожити, то опір різко падає до 800-1000 Ом: його й приймають за розрахунковий розмір величини.

Тяжкість електротравми визначається впливом факторів, які поділяються на три групи: електричного характеру (сила і частота струму, напруга), неелектричного (тривалість протидії струму) і струмоведучими частинами. Металізація шкіри може бути в результаті фактору навколишнього середовища (температура і вологість повітря, тиск). Значення сили електричного струму, який проходить через тіло людини, є головним фактором, обумовлюючим результат ураження. Проте велике значення має тривалість протидії струму 1 його частота. Опір тіла людини й електрична напруга також впливають на результат враження організму, але лише тією мірою, в якій визначають значення сили струму, що проходить через тіло.

Звичайно людина починає відчувати подразнюючу дію змінного струму промислової частоти (50 Гц) при його силі біля 1 мА. а постійного - біля 5 мА. Цей струм називаються граничним відчутним струмом і не є небезпечним для життя, оскільки при такому подразненні людина може самостійно звільнитися від його дії.

Струм, який перевищує значення граничного відчутного, викликає судоми м'язів і болючі відчуття, які зі збільшенням значення величини струму збільшуються, поширюючись на ділянки тіла. Так, при 3-5 мА і 50 Гц подразнювальні дії струму відчуваються вже всією кистю руки, а при 8-10 мА біль різко посилюється й охоплює всю руку, супроводжуючись невільним скороченням м'язів кисті й передпліччя. При 10-15 мА біль стає нестерпним, а судоми м'язів рук настільки значні, що людина не взмозі їх перебороти, внаслідок чого вона не може розтиснути руки і самостійно порушити контакт із струмопровідною частиною. Ці значення струму називаються невідпускаючими, а найменші з них (10-15 мА при змінній частоті 50 Гц і 50-80 мА при постійній) - граничними невідпускаючими (граничними, що не відпускають).

Струм, силою 25-50 мА частотою 50 Гц впливає на м'язи грудної клітки, у результаті чого дихання стає тяжким, а при тривалому впливі можливе швидке дихання. При ураженні струмом силою > 50 мА й до 100 мА частотою 50 Гц порушується робота легенів 1 серця. Однак у цьому випадку, як і при менших значеннях, спочатку уражуються легені, а потім серце. Змінний струм силою від 100 мА і до 5 А частотою 50 Гц і постійний від 300 мА до 5 А діє безпосередньо на м'язи серця. Це дуже небезпечно для життя, тому що після 1-3 секунд з моменту замикання електричного ланцюга через тіло людини може настати фібриляція, при якій зупиняється кровообіг. Найменше значення фібриляційного струму називають граничним фібриляційним струмом. Струм силою > 5 А викликає негайну зупинку серця та припинення дихання.

Небезпека електричної травми залежить від характеру зміни струму в часі. Постійний струм, як показує практика, безпечніший, ніж змінний струм промислової частоти (50 Гц). Із зіставлення граничних відчутних (5-7 мА для постійного й 0,6-1,5 мА для змінного) і невідпускаючих (50-80 мА для постійного й 10-15 мА для змінного) значень виходить, що постійний струм приблизно в 4-5 разів безпечніший. Але це справедливо для відносно невеликих напруг (до 250-300 В). При більш високих напругах небезпечність ураження постійним струмом зростає. Зі зміною частоти змінного струму змінюється опір тіла людини, що визначає результат ураження. При частотах 50-60 Гц струм викликає електричний удар, а при 450-500 кГц - опіки й інші механічні пошкодження.

Істотну роль у результаті ураження відіграє шлях струму в тілі потерпілого. Якщо на шляху струму виявляються життєво важливі органи (серце, органи дихання, головний мозок), небезпека ураження дуже велика, оскільки струм безпосередньо впливає на ці органи. Гранично припустимі рівні напруги дотику й струму встановлені Держстандартом 12,1,038-82. При тривалому впливі струму на тіло людини тяжкість ураження збільшується, бо опір тіла при цьому зменшується, а значення сили струму збільшується. Крім того, а часом виснажуються сили організму, які протистоять опору на нього електрики. Припустимий час опору й сили струму регламентуються Держстандартом 12.1,038-82. Важкість електричної травми також залежить від температури, вологості й тиску повітря. При збільшенні температури й вологості повітря зменшується сумарний опір тіла людини й збільшується небезпека ураження, а при збільшенні тиску небезпека зменшується.

4.2. Небезпека ураження струмом у різних електричних мережах. Класифікація приміщень
4.3. Схеми включення людини в ланцюг електричного
4.4. Методи й основні засоби захисту від ураження електрострумом
Питання для обговорення
Розділ 5. Забезпечення безпеки при експлуатації господарства туристського комплексу
5.1. Безпека навантажувально-розвантажувальних робіт
5.2. Вимоги безпеки при експлуатації підйомно-транспортного устаткування і ліфтового господарства
5.3. Безпека при роботі ручним і механізованим інструментом
5.4. Вимоги безпеки при виконанні ремонтних і будівельних робіт
5.5. Основні положення безпечної експлуатації систем санітарно-гігієнічного забезпечення