Теорія організації - Монастирський Г.Л. - 1.4. Сучасна теорія організації

Сучасна теорія організації розвивається у трьох напрямах: ситуативний підхід до розгляду проблем організації, екологічний підхід, підхід організаційного навчання.

Ситуативний підхід заснований на визнанні того, що в організаційній діяльності не має єдиного правильного шляху. Організація повинна пристосовуватися до умов навколишнього середовища. Неможливо забезпечити створення таких структур, методів, типів організаційного порядку, які були б ідеально пристосовані до будь-якого часу, цілей, цінностей, ситуації. Кожному типу управлінської ситуації, вирішуваних завдань, зовнішнього середовища відповідають свої оптимальні вимоги до стану організації, стратегія і структура.

Екологічний підхід стверджує, що серед організацій "виживає найбільш пристосована", діє процес природного відбору і заміни організацій. У спрощеному вигляді цей підхід до розгляду організацій можна охарактеризувати таким чином:

1) у центрі уваги дослідників знаходяться не окремі організації, а групи, або популяції організацій;

2) ефективність організації визначається її здатністю виживати;

3) роль навколишнього середовища у формуванні структури, стратегії організації визнається абсолютною, вважається, що менеджмент не робить істотного впливу на здатність організації до виживання;

4) оскільки природні і соціальні ресурси обмежені, то в процесі напруженої конкуренції одні організації продовжують функціонувати, а інші припиняють.

У сучасних моделях організаційної екології (1980— 1990-ті рр.) основна увага дослідників приділяється проблемам будови зовнішнього середовища, його динаміки, а також механізмам, що забезпечують структурні зміни в організації.

Підхід організаційного навчання заснований на визнанні двох видів навчання: першого порядку — по "одинарній петлі" і другого порядку — по "подвійній петлі". Відмінність між цими видами навчання стосовно організації полягає в тому, що навчання по "одинарній петлі" — це звичайне для будь-якої організації обов'язкове навчання персоналу, воно підвищує здатність організації досягати поставлених цілей, а навчання по "подвійній петлі" — це організований і свідомо керований процес самонавчання в організації, який зумовлює повне переосмислення досвіду організації (переоцінку її організаційних цілей, цінностей, переконань) та її навчання за допомогою цього процесу.

Ознаками "самонавчальної організації" є гнучка і максимально плоска організаційна структура, партисипативний і повчальний підходи при виробленні організаційної стратегії, гнучкість системи винагород; доступність і вільний обмін інформацією й досвідом між усіма членами організації; орієнтація на освоєння досвіду інших компаній; сприятливий для навчання і розвитку персоналу клімат.

Дослідники виокремлюють чотири самонавчальні організації (табл. 1.2). Організації, що знають, належать до адаптивного типу організацій і можуть залишатися такими, що досягають успіху доти доки їх ринок залишається порівняно стабільним. Організації, що розуміють і організації, що думають є проміжною ланкою між організаціями, що знають і організаціями, що навчаються. Відмінною ознакою організації, що навчається, є підхід до змін: тоді як інші організації адаптуються до змін, залишаючись в межах наявних культурних цінностей і структур, в організаціях, що навчаються, самі зміни і отримане внаслідок цього знання є частиною культурних цінностей і структури.

Таблиця 1.2. Характеристика самонавчальних організацій

Показники

Типи організації

Що знають

Що розуміють

Що думають

Що навчаються

Концепція

Прихильність одному кращому шляху:

• передбачуваність;

• контрольованість;

• ефективність

Прихильність фундаментальним культурним цінностям, які направляють стратегію і дії. Віра в пануючий міф

Погляд на бізнес як на низку проблем. Якщо виникла неполадка, її треба швидко усунути

Вивчення, розвиток і вдосконалення будь-якого досвіду що відноситься до бізнесу, включаючи і те, як цей досвід отримується

Функції менеджменту

Здійснюють контроль, використовуючи правила й інструкції "за книгами"

Пояснюють, повідомляють і укріплюють корпоративну культуру

Ідентифікують і виділяють проблеми, збирають дані і реалізують рішення

Вітають експериментування. Допомагають в аналізі. Заохочують конструктивну незгоду. Дають приклад навчання. Визнають невдачі

Персонал

Дотримуються правил, не питаючи чому

Використовують корпоративні цінності як основу поведінки

3 ентузіазмом використовують і закріплюють запрограмовані рішення

Збирають і використовують інформацію. Сповідують конструктивний скептицизм

Показники

Типи організації

Що знають

Що розуміють

Що думають

Що навчаються

Споживачі

Повинні вірити, що компанії видніше

Вірять, що цінності компанії забезпечують позитивний досвід

Вважають, що проблема повинна бути вирішена

Є частиною відносин навчання в рамках відкритого безперервного діалогу

Підхід до змін

Покрокові, є "тонким налаштуванням" для реалізації кращого шляху

Тільки в межах пануючого міфу

Реалізуються через програми вирішення проблем, які розглядаються як панацея

Є частиною безперервного процесу, що описується ланцюжком "досвід, — аналіз — гіпотеза — експеримент — досвід"

1.5. Моделі теорії організації
Класична модель.
Бюрократична модель.
Неокласична модель.
Інституційна модель.
Системна модель.
Розділ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ
2.1. Організація як універсальна категорія: основні підходи
2.2. Генезис організації
2.3. Властивості організації
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru