Охорона праці в туристському комплексі - Банько В.Г. - 6.3. Методи та засоби контролю метеоумов і концентрації шкідливих речовин у повітрі робочих і житлових приміщень туристського комплексу

Метеорологічними умовами (мікрокліматом)називають

умови всередині приміщень, обумовлені температурою, вологістю та швидкістю руху повітря.

Тепло- і терморегуляцією називається властивість організму людини пристосовуватися до навколишніх умов, зберігаючи при цьому свою температуру в межах, необхідних для нормальної життєдіяльності.

Оптимальні мікрокліматичні умови - це такі сполучення параметрів мікроклімату, які при тривалому й систематичному впливі на людину забезпечують збереження нормального функціонального й теплового стану організму й створюють відчуття теплового дискомфорту. Так, Держстандарт 12.1.005-88 для робіт середньої важкості, виконуваних на постійних робочих місцях у холодний період року, встановлює температуру повітря 17-20°С вологістю 40-60% зі швидкістю руху не більше 0.2 м/с; для теплого періоду - відповідно, 20-23°С, 40-60%, 0.3 м/с (для приміщень без надмірної теплості).

Різкі відхилення параметрів мікроклімату на робочих місцях від оптимальних або припустимих значень призводять до порушень терморегуляції організму працюючих, викликають надмірне стомлення, утрудняють серцеву діяльність, викликають простудні захворювання.

Відносну вологість повітря контролюють за допомогою різних приладів: гігрографів і психрометрів (рис. 6.1).

Існують також автоматизовані термографи та гігрографи з годинниковим механізмом, які можуть записувати температуру та відносну вологість повітря за добу або тиждень. В основі термографа знаходиться біметалева пластинка, а в основі гігрографа -людське волосся, яке дуже добре реагує на зміни відносної вологості повітря в різні періоди доби або кількох діб (рис. 6.2).

Швидкість руху повітряного потоку вимірюють анемометрами різних конструкцій: від 0,3 до 5 м/с - крильчатими, від 1 до 20 м/с -чашковими (рис. 6.2).

Відповідність якості повітря вимогам санітарних норм установлюється по процентному вмісту в ньому токсичних речовин і пилу. При цьому застосовують лабораторні, експресні й індикаторні методи досліджень.

Лабораторний метод є найбільш точним, але найбільш трудомістким: він виконується шляхом відбору проб повітря на робочих місцях і в приміщеннях (рис. 6.3).

6.4. Вентиляція та кондиціювання повітря

Рис. 6.1. Психрометри: a - стаціонарний; б - аспіраційний: 1,2- сухий і мокрий термометри: 3 - резервуар з водою; 4 - трубки для повітря, що просапується: 5 - вентилятор з пружинним заведенням.

а б

Рис. 6.2. Самопишучі прилади: a - термограф; б - гігрограф: 1 -стрічка -діаграма на барабані з годинниковим механізмом: 2 - перо: 3 - біметалічна пластина; 4 - пасма волосся.

Експресний метод дозволяє досить точно визначити концентрацію шкідливих речовин у заданому місці за допомогою спеціальних приладів. Нині найбільше поширення одержав прилад типу ГХ (газоаналізатор хімічний) різних модифікацій (рис. 6.4). Принцип його дії заснований на зміні кольору індикаторних порошків у спеціальних скляних трубках. При продувці через трубку встановленого обсягу повітря колір порошку змінюється на певному відрізку трубки, що дозволяє визначити концентрацію шкідливої речовини.

Індикаторним методом визначають тільки наявність у повітрі тієї чи іншої шкідливої речовини без установлення П концентрації. Наприклад, фільтрувальний папірець, змочений у розчині фенолрота й висушений, за наявності аміаку червоніє.

У готельних господарствах вентиляція призначена для видалення надлишкового тепла, шкідливих газів, пару та пилу з житлових кімнат, виробничих і складських приміщень, а також подачі в них чистого повітря.

За призначенням вентиляція підрозділяється На робочу й аварійну. За способом повітрообміну системи вентиляції поділяють на суспільні та місцеві, а за подачею в приміщення свіжого й видалення забрудненого повітряна витяжні, приточнітаприточно-витяжні.

Надходження в приміщення зовнішнього повітря через конструкції, що огороджують, називається інфільтрацією, а вихід внутрішнього повітря назовні - ексфільтрацією.

Залежно від способів переміщення повітря вентиляція може бути природною (гравітаційною) 1 примусовою (механічною). Природна (гравітаційна) вентиляція виникає за рахунок переміщень повітря, що відбувається внаслідок різниці температур зовнішнього (холодного) і внутрішнього (теплого). Посиленню природного повітрообміну сприяє також вітер. Вентиляція, заснована на цьому принципі, називається аерацією.

Рис. 6.4. Газоаналізатор хімічного типу ГХ-4: а) сильфонний насос (1) зі вставленою індикаторною трубкою (2): б) шкала на індикаторній трубці.

Щоб уникнути простудних захворювань, температура приточного повітря в зимовий час повинна бути не нижче 12°С. Тому повітрянопроточні установки постачають калориферами. При підвищеній запиленості зовнішнього повітря проточні вентиляційні установки повинні бути обладнані фільтрами.

Місцева вентиляція облаштовується в місцях виділення різних пошкоджень, що виключає їх поширення по всьому приміщенню.

Кондиціюванням повітря називається забезпечення й автоматична підтримка в приміщеннях постійних або таких, що змінюються за певною програмою, температури, вологості, чистоти та швидкості руху повітря, найбільш сприятливих для перебування людей.

Розрахункова температура повітря в номерах у холодний період року повинна бути 20°С. а в службових і побутових приміщеннях- 18°С, що показано в табл. 6.1.

Таблиця 6.1.

Параметри повітря і тимчасовість повітрообміну в приміщеннях туристських комплексів