Управління персоналом - Балабанова Л. В. - Контрольні питання

Важливим елементом у діяльності служб управління персоналом є забезпечення соціального захисту працівників підприємства, реалізація ідей соціальної справедливості в межах підприємства, задоволення більш широкого кола потреб, ніж просто матеріальне забезпечення.

Соціальне партнерство у підприємстві – це система заходів, що забезпечує співробітництво найманих працівників з роботодавцями. Таке співробітництво здійснюється постійно на двосторонній основі, переважно в формі колективних переговорів, колективних договорів і угод, які регулюють соціально-трудові відносини. Специфічною формою партнерства у підприємстві є трипаратизм, тобто залучення до переговорів представників виконавчої влади.

Ідеологічною і теоретичною основою соціального партнерства є визнання: необхідності існування в суспільстві різних соціальних груп зі своїми специфічними функціями; об'єктивності розходжень і конфлікту їхніх інтересів, боротьби між соціальними групами; можливості ввести цю боротьбу в цивілізовані рамки і домогтися ЇЇ конструктивного результату у виді взаємоприйнятого і суспільного розвитку, що відповідає перспективним задачам, компромісу.

Соціальне партнерство – це врегульована нормами права специфічна система дво- або трьохсторонніх суспільних колективних правовідносин між власниками засобів виробництва (роботодавцями), найманими працівниками і державою (з місцевим самоврядуванням) або їхніми представницькими органами в процесі реалізації прав та інтересів сторін з соціально-економічних і трудових питань.

Згідно із Законом України "Про соціальне партнерство" визначаються такі форми співробітництва: консультації, переговори, укладання колективних договорів і угод, спільне розв'язання колективних трудових суперечок; організація примирних та арбітражних процедур; участь у роботі органів соціального партнерства; розглядання та вирішення претензій і розбіжностей; контроль за виконанням спільних домовленостей.

Соціальне партнерство в економіці розглядається як етичне поняття і організаційний принцип.

Соціальне партнерство виконує три функції: захисну (вирівнювання шансів працівників, недопущення зміни умов праці не на користь працівника), організаційну (гласність і чітко визначений порядок укладання угод, їх стандартизація тощо), миротворчу (на період дії угоди не допускаються трудові конфлікти, не висуваються нові вимоги).

Соціальне партнерство спрямоване на: залучення працівників до участі в управлінні підприємством (виробнича демократія); фінансову участь працівників, тобто участь у власності і доходах (економічна демократія); укладання угод і колективних договорів; регулювання соціально-трудових відносин; проведення переговорів на національному, регіональному та місцевому рівнях.

Головними завданнями системи соціального партнерства в Україні слід вважати: залучення всіх суб'єктів суспільних відносин до управління і подолання на цій основі монополії в розподілі створеного продукту; посилення мотивації до праці для забезпечення високих результатів роботи як необхідної умови підвищення якості життя; усунення непорозумінь та суперечностей щодо намірів, які представляють законні інтереси кожної із сторін; досягнення взаємного прагнення до виконання намічених програм, що сприятимуть утвердженню в суспільстві соціального миру і злагоди.

В процесі реалізації системи соціального партнерства мають бути вирішені такі важливі проблеми: формування нової мотиваційної поведінки суб'єктів суспільних відносин, яка відповідає вимогам конкурентного ринку; заснування соціально-трудових відносин, що визначають рівноправність усіх форм власності та встановлюють недискримінаційні умови формування їх вартості; усунення чинників соціальної напруги в суспільстві і зменшення на цій основі негативних економічних наслідків; створення умов для поступового формування ефективного власника.

Соціальне партнерство має стати: елементом формування соціальної політики, що визначає рівні і форми відповідальності за невиконання умов домовленості (виявлення недовіри відповідальній особі, звільнення з посади, відшкодування матеріальних збитків); організаційним принципом організації відносин власності, що за згодою з партнерами визначає рівні умови створення ринку праці, засобів виробництва, капіталу через узгодження політики податків, цін, заробітної плати.

Трудові відносини – це стійкі зв'язки між людьми в процесі трудової діяльності. До них належать: відносини між роботодавцем і найманими працівниками, між керівниками і підлеглими, між працівниками і трудовим колективом, між адміністрацією і персоналом. Правовою основою регулювання системи трудових відносин є закон України "Про колективні договори і угоди".

Соціально-трудові відносини – це система взаємних погоджень, компромісів, угод і договорів між роботодавцями і найманими працівниками за участю держави.

Соціально-трудові відносини ґрунтуються на таких принципах, як: добровільність і рівноправність сторін; взаємна повага їх позицій.

Регулювання соціально-трудових відносин у підприємстві здійснюється на договірній та адміністративній основах. На договірній основі – через систему колективних договорів, консультацій, переговорів та індивідуальних трудових угод або контрактів. На адміністративній основі – через систему управлінських рішень і методів управління.

Організаційно-нормативним закріпленням соціального партнерства у підприємстві є колективний договір – правовий акт, який регулює трудові, соціально-економічні та професійні відносини між роботодавцями та найманими працівниками підприємств. Його функції полягають не тільки в регулюванні соціально-трудових відносин, а й у пом'якшенні соціальної напруги, вирішенні трудових спорів і протиріч цивілізованим способом.

Колективний договір формується на основі таких принципів як: рівноправність сторін, свобода вибору питань для обговорення, добровільність прийняття обов'язків, гарантія реального виконання обов'язків, проведення систематичного контролю і взаємної відповідальності.

В колективних договорах встановлюються взаємні обов'язки сторін відносно регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Ці обов'язки відносяться до: організації виробництва і праці; нормування і оплати праці; встановлення форм, систем, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій); участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні доходів підприємства, якщо це передбачено Статутом; режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування; організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантії діяльності профспілок або інших представницьких організацій працівників.

Колективний договір вирішує ряд виробничих і соціальних завдань, а саме: деталізація і конкретизація діючого законодавства про працю з максимальним врахуванням специфіки підприємства; розглядання нових питань, поставлених часом і виробництвом, які ще не відрегульовані нормативними документами; стимулювання працівників шляхом встановлення пільгових умов праці, забезпечуючи виконання договірних обов'язків сторін; встановлення конкретної відповідальності господарських і професійних органів за покращення умов праці і безпеки робітників; залучення працівників до управління виробництвом; врегулювання протиріч між роботодавцем і найманими працівниками.

Моделі соціального партнерства у різних країнах відрізняються організаційним механізмом, нормами і правилами регулювання соціально-трудових відносин, ступенем централізації процедури, участі держави в соціальному діалозі. Однак загальним для всіх є те, що більшість питань, які виникають у соціально-трудовій сфері, вирішуються на базовому рівні.

Важливою умовою успішної реалізації соціально-економічних перетворень є соціальне партнерство. В Україні необхідно формувати свідомість працівників у напряму активної позиції щодо переговорного процесу, наполегливо формувати інфраструктуру соціального партнерства, підводити під неї наукову і методичну базу.

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність, функції і напрямки соціального партнерства у підприємстві

2. Назвіть завдання системи соціального партнерства.

3. Висвітліть зміст системи регулювання соціально-трудових відносин у підприємстві.

4. Розкрийте сутність і зміст колективного договору.

5. Охарактеризуйте закордонний досвід соціального партнерства.

Тести для самоконтролю

1. Соціальний захист працівника це –

1. Комплекс заходів по створенню сприятливих умов, охорони та техніки безпеки праці, медичному обслуговуванню, матеріальної допомоги, забезпечення санаторними путівками.

2. Комплекс заходів при допомозі раціонального працевлаштування.

3. Стимулювання продуктивної та високоякісної роботи трудового колективу.

4. Усі перелічені відповіді.

2. Вибори – це засіб конкурсного відбору претендентів на посаду здійснюється з урахуванням думки:

1. Трудового колективу.

2. Конкурсної комісії.

3. Лінійного менеджера,

4. Менеджера з персоналу.

3. Збори трудового колективу по виборам керівника організації вважаються правомірними, якщо в них бере участь від загальної чисельності:

1. Більше 50%.

2. Більше 60 %.

3. Більше 75 %.

4. Більше 80 %.

4. Підведення підсумків вибрів керівника організації шляхом затвердження результатів голосування здійснюється:

1. Органом, який створив конкурсну комісію.

2. Вищим керівництвом.

3. Зборами трудового колективу.

4. Конкурсною комісією.

5. Кадровий консалтинг – це:

1. Послуги з відбору та оцінки персоналу.

2. Рекомендації та інформація з приводу заміщення вакансій.

3. Інтегрована система консультаційних послуг з питань організації, змісту, методології і здійснення програм пошуку, відбору, оцінки, раціонального використання персоналу.

4. Немає вірної відповіді.

6. Взаємопов'язані дії адміністрації, трудового колективу, профспілки, а іноді, і представників держави, спрямовані на підтримку соціальної стабільності у підприємстві, – це:

1. Соціальне партнерство.

2. Стимулювання продуктивної роботи.

3. Кадровий консалтинг.

4. Заходи щодо формування згуртованого колективу.

7. Формами соціального партнерства є:

1. Взаємні консультації, переговори.

2. Досягнення згоди і укладання колективних угод.

3. Кадровий консалтинг, моніторинг персоналу.

4. Ваш варіант відповіді.

8. Правовий акт, що регулює трудові, соціально-економічні і професійні відносини між підприємством і робітниками, – це:

1. Трудовий контракт.

2. Колективне положення.

3. Установчий договір.

4. Колективна угода.

Обов'язкове завдання

Завдання № 1

Охарактеризуйте порядок укладення та реєстрації колективного договору у підприємстві.

Додаткове завдання

Завдання №1

Вивчіть законодавчу базу, що регулює функціонування системи соціального партнерства у підприємствах України.

Тести для самоконтролю
Обов'язкове завдання
Додаткове завдання
Розділ 13. ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА
13.1. Економічна, соціальна і організаційна ефективність управління персоналом підприємства
13.2. Оцінка комплексної ефективності управління персоналом підприємства
Резюме
Контрольні питання
Тести для самоконтролю
Обов'язкове завдання
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru