Управління персоналом - Виноградський М.Д. -
12.1. Професійна орієнтація

12.1. Професійна орієнтація.

12.2. Професійна підготовка робочих кадрів.

12.3. Перепідготовка та підвищення кваліфікації робочих кадрів.

12.4. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів.

12.5. Професійне навчання персоналу на фірмі.

12.6. Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням.

12.7. Адаптація персоналу.

12.1. Професійна орієнтація

Сучасне виробництво характеризується складною системою розподілу праці з великою кількістю різних професій. Щоб реально орієнтуватись в цих умовах, необхідною перш за все постійно діюча система інформування. Система професійного орієнтування є необхідною як регулятор, який спрямовує індивідуальні здібності на подальший їх розвиток і підготовку висококваліфікованих спеціалістів для народного господарства.

Спеціалісти з менеджменту персоналу вважають, що професійна орієнтація - це комплексна система, складовими частинами якої є:

■ профінформація;

■ профпоради і профконсультування;

■ профвідбір і профдобір;

■ початкове працевлаштування;

■ профадаптація різних груп населення.

Всі ці складові елементи системи (див. рис. 12.1) зорієнтовані на відповідні вікові групи працездатного населення, перш за все - на молодь, і сприяють правильному вибору професії, профілю професійної підготовки, сфери прикладання праці, а також ефективному професійному просуванню.

Головна роль у пропаганді професій повинна належати загальноосвітній школі. До цього часу шкільні програми та позакласні заходи мало уваги приділяють цим питанням. Недостатню роботу з пропаганди здійснюють господарські кадри у державних службах.

Рис. 12.1. Складові елементи комплексної системи професійної орієнтації.

На сучасному етапі необхідно організувати пропаганду системи професійно-технічної освіти серед молоді, пояснювати умови навчання, можливості для випускників училищ щодо подальшого удосконалення набутих професійних знань.

Досвід організації професіональної орієнтації молоді показав, що основний акцент треба робити на підготовку кадрів. Професійне орієнтування молоді вимагає проведення систематичної методичної роботи як у школі, так і на підприємствах. Тому необхідно готувати робітників, які повинні займатися професійною орієнтацією молоді.

Ця робота повинна здійснюватись паралельно по усіх ланках: керівниками підприємств, закладів, директорами шкіл, особами, які безпосередньо займаються роботою з професійного орієнтування і консультування учнів.

У загальноосвітніх школах професійна орієнтація школярів повинна завершуватись видачею рекомендацій, складених під час проходження курсу навчання на основі проведення вчителями школи обстежень, тестувань щодо виявлення інтересів і нахилу школярів. Систематичне спостереження за учнями надає можливість школі виявити і в подальшому розвивати їх здібності, допомогти вибрати професію з урахуванням їх схильностей і можливостей, а також економічних і соціальних потреб суспільства.

Заслуговує на увагу досвід промислово розвинутих країн із профорієнтування населення.

Перші приватні служби професійного орієнтування, а потім численні бюро, кабінети та інститути з'явились у США, Англії, Франції, Німеччині на початку століття. Тепер у США є як приватні агентства, так і спеціальні центри профорієнтації при коледжах і університетах. При міністерстві праці створено 1200 державних центрів профорієнтування і профвідбору. Щорічно через них проходить більш як 1 млн. американських підлітків.

Багаторічний досвід здійснення професійного відбору показує, що ефективність його дуже висока. Так, у США відсів "непридатних" у процесі навчання знижується з 30-40 до 5-8 %, аварійність з вини персоналу зменшується на 40-70 %, надійність систем управління підвищується на 10-25 %, витрати на підготовку спеціалістів знижуються на 30-40 %. За опублікованими даними, кожний долар, витрачений на розробку тестів профвідбору, дає економічний ефект в тисячу доларів. В Англії головним координуючим органом у професійному орієнтуванні є Служба зайнятості молоді, у якій працює 3,5 тис. консультантів. Діють також державні та приватні дослідницькі заклади, які займаються проблемами профорієнтування.

Підготовка спеціалістів у галузі профорієнтування проводиться з 1949 року. Майбутні працівники Служби зайнятості вивчають теорію професійного відбору, теорію консультування і орієнтування, теорію професійної підготовки, професійні та етичні проблеми профорієнтації. Професійна орієнтація і консультування учнів шкіл проводиться на протязі всього періоду навчання.

У Франції профорієнтаційна робота відрізняється чіткою централізацією і регламентуванням і проводиться єдиною державною системою. Відповідальність за організацію профорієнтації покладено на міністерство освіти, яке керує Національною службою інформації про різні види навчання і професій.

Держави Західної Європи вважають, що рівень підготовки випускників загальноосвітніх шкіл є недостатнім для одержання постійної роботи.

Так, у Швеції 90 % випускників шкіл продовжують свою освіту у системі професійної підготовки або навчальних закладах, які підготовляють до вступу у ВУЗ. В цій країні у молодої людини є можливість вибору 25 напрямів продовження навчання з терміном навчання від 2 до 4 років залежно від спеціальності. Обов'язковою виробнича практика не тільки для учнів, а й для викладачів, кожен з яких повинен або відпрацювати три місяці кожного року на виробництві або постійно виконувати виробничі завдання для удосконалення своїх знань і навичок.

У Франції щорічно майже 800 тис. випускників загальноосвітніх шкіл одержують свідоцтва про професійну підготовку. Теоретично вони дають право на влаштування на роботу, але підприємці не беруть їх на роботу тому, що централізовані програми профпідготовки відстають від потреб практики. Для підтвердження і підвищення кваліфікації підприємці укладають з випускниками шкіл кваліфікаційні контракти, які сприяють пристосуванню їх навичок до умов конкретної роботи.

У Німеччині найбільшого поширення набули трирічні програми. Фірми укладають контракт з особами, які поступають на роботу, у якому передбачають умови праці, навчання, оплати, відпочинку та ін. Вимоги до учнів дуже високі: майже 15 % відсіюється протягом першого року навчання. Процес профпідготовки заплановано так, що виробнича робота учнів за другий і третій рік навчання повністю відшкодовує всі витрати на їх підготовку.

Випускників коледжу служби персоналу фірм не беруть на роботу через відсутність практичної підготовки. У зв' язку з цим деякі з них стали запрошувати студентів на роботу в період канікул. Їх заробітна плата встановлюється у процентах від початкових ставок випускників вузів: старшокурсники одержують на 12,5 % менше за випускників, студенти молодших курсів - на 12,5 % менше за старшокурсників, а оклади першокурсників - на 12,5 % менші, ніж у студентів молодших курсів. Відбір студентів здійснюють спеціалісти служби менеджменту персоналу та лінійні менеджери фірм.

Робота студентів організується таким чином, щоб вони якомога краще ознайомились з основними виробничими процесами. Така практика сприяє кращому добору персоналу. За період літньої роботи кожен студент знайомиться зі змістом і характером своєї майбутньої роботи, а також з умовами, на які він може розраховувати при влаштуванні на роботу у дану фірму. Навіть при влаштуванні на роботу в іншу фірму, він має переваги над конкурентами на ринку праці, тому що фірми цінують будь-який виробничий досвід.

Служби працевлаштування багатьох промислово розвинутих країн здійснюють допомогу населенню у професійному переорієнтуванні, спричиненому активізацією процесу зміни робочих місць. Так, у США майже 40 % всіх працівників займають своє місце не більше двох років, у Німеччині і Англії - 25 %. У Франції створено Національну асоціацію професійної підготовки, з якою підприємцям достатньо укласти відповідний контракт. В Англії спеціально призначений представник державної служби працевлаштування відвідує фірми, які будуть реорганізовуватись, і з' ясовує шляхом інтерв' ювання працівників, яка переорієнтація їм потрібна. У ряді країн надається грошова допомога на час перепідготовки: у Німеччині - до 80 % від окладу з останнього місця роботи.

Швидко розвивається професійне консультування. Воно необхідне при переорієнтації робітників та службовців на нові професії.

Розширюється мережа профконсультаційних пунктів і центрів, які проводять роботу з молоддю. Так, у Франції на 1200 учнів налічується один профконсультант, у Швеції - на 300. У США для цього створено державну службу профорієнтування, в Англії - служба зайнятості молоді, яка має у країні понад тисячу відділень.

До професійної інформації належать словники професій, довідник професій, довідник найбільш актуальних професій. Ця інформація постійно перевидається, тому що в ній описуються спеціальності, їх особливості, вимоги, які необхідні працівнику, порядок і вартість професійної підготовки, розмір зарплати, перспективні тенденції зайнятості та ін.

12.2. Професійна підготовка робочих кадрів
12.3. Перепідготовка та підвищення кваліфікації робочих кадрів
12.4. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів
12.5. Професійне навчання персоналу на фірмі
12.6. Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням
Виплата матеріальної допомоги в період професійного навчання за направленням державної служби зайнятості
12.7. Адаптація персоналу
РОЗДІЛ 13. Соціальне партнерство в організації
13.1. Статус профспілок та їх об'єднань
13.2. Легалізація профспілок та їх об'єднань