Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами - Гогіташвілі Г.Г. -
4.6. Основні поняття і терміни

Система (від лат. system — ціле, що складається з частин, сполучень) — це сукупність елементів, котрі взаємопов'язані між собою і взаємодіють для досягнення визначеної мети.

Виробнича система — цілеспрямований процес створення корисної продукції завдяки взаємодії різних технологічних і організаційних підсистем (характерна послідовність: витрати — перетворення — випуск).

Організаційна система — формалізована ієрархічна сукупність взаємопов'язаних управлінських і виробничих функцій, яка сприяє ефективному досягненню визначеної мети.

Технологічна система — сукупність взаємопов'язаних ліній обладнання і технологічних процесів, які взаємодіють у межах виробничої системи з метою виготовлення продукту. Технологічні системи визначають, в основному, технічний і працеохоронний рівень та потенціал виробничих систем.

Системна методологія — сукупність системних методів та послідовності дії щодо їх застосування, які дають цілісне уявлення про мету діяльності та шляхи її досягнення.

Мета — якісна категорія діяльності управління, що дає уявлення про бажаний кінцевий результат діяльності.

Системне мислення — наявність інтелектуальних здібностей для застосування системного підходу, аналізу; здатність мислити системними категоріями.

Системний підхід — управлінський чи інший підхід до вирішення проблеми або досягнення цілей, що базується на системній методології і системному мисленні. У плануванні розглядається як "нормативна методологія" прийняття рішень.

Планування — визначення шляхів, етапів та обмежень досягнення цілей і оцінка засобів реалізації можливих варіантів.

Управління — сукупність нормативних знань та профілактичного досвіду, які забезпечують уміння організовувати діяльність людей та використовувати наявні ресурси для досягнення визначених цілей, результатів. Атрибутами управління є загальні й спеціальні управлінські функції, організаційна структура, зв'язок тощо. З технологічної точки зору — це процес підготовки, прийняття і реалізації рішень, що спрямовані на досягнення поставлених завдань, цілей з використанням різних засобів, методів, інформаційних технологій, ієрархічних структур управління.

Організація управління системами — розподіл завдань і функцій управління між ієрархічними рівнями, підрозділами, органами і засобами управління.

Альтернативи — існуючі напрями дій, які оцінюються з точки зору їх відносного вкладу в досягнення цілей.

Структура — множина частин або форм, які взаємопов'язані в специфічному порядку для здійснення функцій.

Функції — зовнішній прояв властивостей, діяльності, обов'язків певного об'єкта у даній системі. Призначення функцій — утримання системи в збалансованому, стійкому робочому стані. Одна й та ж функція може здійснюватися декількома різними шляхами.

Політика — цілі й завдання, що їх ставлять перед собою органи державної влади, організації та окремі групи населення у своїх інтересах. Політика може бути інвестиційна, соціальна та інша як загальнодержавного, так і корпоративного рівнів.

Стратегія — загальний напрям, який визначає шляхи досягнення цілей.

Програма — сукупність заходів, що здійснюються згідно з визначеними пріоритетами для реалізації стратегії і досягнення цілей з використанням необхідних ресурсів.

Проект — комплекс обґрунтованих рішень, які спрямовані на здійснення програмних заходів.

Концепція — система поглядів, відповідне розуміння явищ, процесів (1); єдиний визначальний задум (2).

Пріоритетність — послідовність здійснення заходів, рішень, які визначаються значущістю впливу на досягнення кінцевого результату, ефективності, першорядності в часі при здійсненні будь-якої діяльності.

Проблема — складне нерозв'язне чи практичне завдання або можлива ціль, для досягнення якої ще не знайдені способи чи можливості ресурсного забезпечення.

Генеральна ціль — загальна стратегія, що зв'язує воєдино види діяльності організації; системоутворювальна ціль.

Цілі — переважні наслідки, результати, які можуть бути досягнені, протягом визначеного періоду часу; бажані граничні значення, яких сподіваються досягти.

Завдання — конкретні результати, яких організація має намір досягти в ході реалізації своїх цілей (генеральної, системних, програмних, індивідуальних).

Ефективність — взаємозв'язок між результатами і цілями, ступінь відповідності результатів цілям.

Ефект — характеристика ефективності досягнення результатів, цілей (економічна, екологічна, соціальна).

Показники — у ланцюгу "цілі — завдання — показники" характеризують кількісні та якісні значення завдань, орієнтири результатів (витрати, терміни, ефект).

Модель — опис, імітація певного явища, процесу, об'єкта. Абстрактна подоба реальності, що використовується для прогнозування наслідків реально здійснюваних дій або стратегій.

Ієрархія (цілей, систем) — розміщення частин або елементів цілого в порядку від вищого до нижчого. Виникає, коли система, котра функціонує як ціле на одному рівні, функціонує як частина системи більш високого рівня і стає підсистемою цієї системи.

Організація — може розглядатися як:

— об'єкт, система, що функціонує для досягнення цілей, здійснення стратегій;

— процес створення об'єкта, системи для виконання завдань, вирішення проблем;

— організаційна структура управління з визначеною ієрархією і функціями.

Структура — це сукупність частин або форм, які взаємодіють у специфічному порядку для здійснення функцій.

Методологія — учення про структуру логічної організації методів і засобів діяльності; система законів, теоретичних положень і методів, які дозволяють досліджувати і вирішувати проблеми, причини й наслідки явищ.

Метод — спосіб пізнання дійсності та її відтворення; сукупність способів, принципів і операцій теоретичних або практичних дій для досягнення певної мети, вирішення завдання.

Ідентифікація небезпек — процес визначення існування небезпеки і з'ясування п характеристик.

Оцінка ризику — процес аналізу ризику і визначення його ймовірності.

Працеохоронний аудит — системне незалежне вивчення діяльності підприємства з охорони праці щодо досягнення вимог нормативно-правових актів, планових завдань і працеохоронної політики з метою запобігання травматизму і професійним захворюванням.

Працеохоронний моніторинг — спостереження стану умов захисту працівників та організації охорони праці, а також ідентифікація небезпек, вимірювання рівня небезпечних і шкідливих чинників, оцінка виробничого ризику, аналіз причин нещасних випадків і професійних захворювань.

На підприємстві необхідно реєструвати Й зберігати документацію щодо стеження за умовами та охороною праці, утримувати в робочому стані відкалібровані вимірювальні прилади, а також вести протоколи результатів моніторингу і вжитих корегувальних та запобіжних заходів. Ці заходи здійснюються у такій послідовності:

— технічні засоби, що усувають або обмежують небезпеки та їх джерела;

— засоби колективного захисту;

— організаційні заходи;

— процедурні заходи (інструкція з охорони праці);

— засоби індивідуального захисту;

— аналіз і подальше вдосконалення СУОПП.

За результатами моніторингу, аудиту й аналізу керівництво підприємства актуалізує політику, цілі та інші елементи СУОПП.

Працеохоронна програма — система задокументованих і затверджених урядом, адміністрацією напрямів дій з визначеними пріоритетами досягнення працеохоронних цілей і організаційно-правовим та економічним механізмом забезпечення програмних напрямів і заходів.

Працеохоронна експертиза — комплексний аналіз технологій, устаткування, техніки, матеріалів, проектів іншої документації з метою визначення відповідності чинним нормативно-правовим актам, розроблення конструктивних працеохоронних пропозицій.

Працеохоронний інжиніринг — проміжний етап між аудитом і реалізацією працеохоронної програми; інженерно-економічна діяльність щодо обґрунтування рекомендацій аудиту, програм і проектів. Він охоплює:

— маркетингові дослідження попиту і пропозицій у системі працеохоронної модернізації виробництва, сучасні безпечні технології;

— пілотні дослідження безпечної технології;

— розроблення пропозицій щодо працеохоронної модернізації виробництва.

4.7. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04 (витяг)
4.8. Типове положення про службу охорони праці НПАОП 0.00-4.35-04
1. Загальні положення
2. Основні завдання служби охорони праці
3. Функції служби охорони праці
4. Права працівників служби охорони праці
5. Організація роботи служби охорони праці
Розділ 5. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ
5.1. Структура державного управління охороною праці
5.2. Комплексне управління охороною праці