Управління охороною праці та ризиком за міжнародними стандартами - Гогіташвілі Г.Г. -
6.2.2. Травмонебезпечні виробничі фактори та стан виробничого травматизму

Причини виробничого травматизму такі:

— організаційні — відсутність або низька якість проведення інструктажу, порушення вимог охорони праці, відсутність контролю, невчасний ремонт або заміна несправного обладнана, незабезпечення санітарно-гігієнічних вимог тощо;

— технічні — невідповідність вимогам охорони праці або несправність виробничого обладнання, інструменту і засобів захисту тощо;

— психофізіологічні — помилкові дії внаслідок утоми працюючих, монотонності праці, хвороби, необережності.

Для аналізу травматизму застосовують такі методи аналізу.

Статистичний — вивчення звітів та актів про нещасні випадки за певними ознаками: професіями, робочими місцями, цехами, стажем, віком, причинами травм тощо.

Для оцінки рівня травматизму розраховують показники:

Топографічний — на площі цеху або дільниці позначають місця, де сталися нещасні випадки, що дає змогу наочно визначити небезпечні місця і привернути до них увагу, виявити причини та визначити заходи щодо запобігання їм.

Ці два аналізи роблять там, де вже сталися нещасні випадки для запобігання новим.

Монографічний — обстеження комплексу існуючих умов праці в галузі, об'єднання їх за спільними для них можливими Причинами травматизму і видача рекомендацій щодо їх запобігання.

Економічний — вивчення та аналіз втрат, спричинених травматизмом.

Метод анкетування — опитування працюючих та за результатами його аналізу розроблення методів профілактики травматизму.

Метод експертних оцінок — експертна оцінка умов праці та розроблення заходів запобігання травматизму.

Частіше застосовується монографічний метод аналізу причин травматизму, який враховує динаміку виробничого травматизму і професійних захворювань..

Метод ідентифікації та оцінки виробничого ризику.

Організаційні заходи експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки. Суб'єкт господарської діяльності, який має намір розпочати (продовжити) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі — об'єкт) за переліком, наведенням нижче, чи проводити навчання працівників з питань охорони праці інших суб'єктів господарської діяльності, професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, які залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки (далі — навчання з питань охорони праці), повинен одержати відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці або його територіального органу.

Для одержання дозволу суб'єкт господарської діяльності або уповноважена ним особа подає (надсилає поштою) до Держнаглядохоронпраці або його територіального органу за місцем розташування заяву за встановленим зразком, до якої додаються:

— на початок (продовження) виконання роботи підвищеної небезпеки — висновок експертизи щодо спроможності суб'єкта господарської діяльності забезпечити додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки під час виконання заявленої роботи;

— на експлуатацію об'єкта — висновок експертизи щодо відповідності об'єкта вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (з урахуванням результатів сертифікації у системі УкрСЕПРО в разі її проведення) і спроможності суб'єкта господарської діяльності забезпечити додержання вимог законів під час його експлуатації, а також експлуатаційну документацію (копії інструкцій з експлуатації, паспорт, настанови тощо) українською або, як виняток, російською мовою (для об'єкта, який виготовлено за кордоном);

— на проведення навчання з питань охорони праці — висновок експертизи Головного навчально-методичного центру або експертно-технічного центру Держнаглядохоронпраці щодо спроможності суб'єкта господарської діяльності проводити навчання з питань охорони праці.

Перелік робіт підвищеної небезпеки:

1. Зварювальні, газополуменеві, наплавочні, напалювальні й паяльні роботи. Контроль за зварними з'єднаннями.

2. Роботи в охоронних зонах ліній електропередачі, діючих нафтопроводів, газопроводів, комунікацій газових промислів, а також споруд на них.

3. Роботи в діючих електроустановках.

4. Роботи в зонах дії струму високої частоти, іонізуючого випромінення, електростатичного та електромагнітного полів, а також роботи із застосуванням лазерів.

б. Роботи на повітряних лініях зв'язку, які перетинають лінію електропередачі й контактні дроти.

6. Роботи із застосуванням ручних електронних і пневмо-машин та інструментів.

7. Електропрогрівання бетону та електророзморожування гранітів, розігрівання бітуму і смол.

8. Роботи в термічних цехах і дільницях на електротермічних установках підвищеної та високої частот.

9. Вибухові роботи та роботи, пов'язані з утилізацією зброї, звичайних видів боєприпасів та виробів ракетної техніки.

10. Роботи з небезпечними речовинами та інертними газами тощо.

До організаційних заходів, що забезпечують надійність робіт в електроустановках, належать:

— оформлення роботи нарядом чи розпорядженням;

— допуск до роботи;

— нагляд під час роботи;

— оформлення перерви в роботі, переведення на інше місце, закінчення роботи.

Розпорядження — це завдання, яке містить ті ж пункти, що і наряд, але має разовий характер. Воно може бути усним або письмовим, довільної форми, обов'язково зареєстроване в оперативному журналі.

Наряд — це письмове завдання на роботу, яке оформлене на бланку відповідної форми і визначає місце, час початку й закінчення роботи, умови її безпечного проведення, склад бригади та осіб, що відповідають за безпеку робіт, тощо. Наряд видається оперативному персоналу безпосередньо перед початком робіт у двох примірниках. При передаванні наряду по телефону особою, що видає наряд, він заповнюється у трьох примірниках: один — особою, що видає наряд; два — особою, яка його приймає по телефону (табл. 6.4).

Заходи щодо зменшення втомленості. На втомленість людини дуже впливає монотонність праці. Монотонність — це психічний стан людини, що спричинений одноманітним сприйняттям або працею. Розрізняють монотонність, що виникає через інформаційне перевантаження одних і тих же нервових центрів (наприклад, робота на конвеєрі), і монотонність, що виникає через відсутність нової інформації (наприклад, тривале спостерігання за приладами й очікування важливого сигналу). Унаслідок перевантаження інформацією, так само, як і при її відсутності, людина втрачає інтерес до роботи, з нетерпінням чекає закінчення зміни. Це негативно впливає на рівень уважності працівника.

Для попередження монотонності необхідно при проектуванні технологічних процесів передбачати кожну операцію змістовною. Рекомендується об'єднувати малозмістовні операції у більш складні й різноманітні, переводити робітника з однієї операції на іншу, встановлювати змінний ритм роботи конвеєра, удосконалювати естетичне оформлення, застосовувати функціональну музику.

На сучасному підприємстві багато виробничих процесів пов'язано з напруженою розумовою працею, що супроводжується значним нервово-емоційним навантаженням. Тривала робота в таких умовах може призводити до нервових і серцево-судинних захворювань. Такі захворювання, як кардіосклероз, атеросклероз, частіше трапляються у робітників розумової праці. Заходи профілактики перевтомлювання при розумовій праці такі ж, як і при фізичній.

Для здійснення безпеки праці важливо так організувати виробничі процеси, щоб виключалися стресові ситуації. При стресах різко мобілізуються функції організму: слух, зір, напруження м'язів. Це реакція організму на виникнення надзвичайних, екстремальних ситуацій. Важливо, щоб в аварійних умовах стрес не став причиною неправильних дій людини. Отже, необхідно навчати робітників таким діям в екстремальних та аварійних умовах, які при стресах не зашкодили б їм виконувати свої професійні обов'язки. Для цього доцільно проводити навчання і тренування на тренажерах з імітацією різних аварійних ситуацій, в інструкціях з охорони праці передбачати дії персоналу в таких умовах.

Для безпеки праці важливе значення має швидкість реакції людини на сигнали. У середньому час реакції становить 0,7—0,8 с, що відповідає одержанню та обробленню 1,3—1,4 інформації у секунду. При більшій кількості інформації людина перестає бути надійним ланцюгом у системі "людина—машина". Кількість операцій, що відбувається у сучасних машинах і технологіях, значно перевищує психофізіологічні можливості людини реагувати й контролювати їхню роботу. Такі роботи повинні бути автоматизовані.

Понад 60 % інформації людина отримує через органи зору. Тому дуже важливо правильно вибирати вид, розмір, форму індикаторів. Загальні ергономічні вимоги до пультів управління регламентовані ГОСТ 23000-78.

При конструюванні стрілочних індикаторів необхідно враховувати такі вимоги: індикатори на панелі встановлюються перпендикулярно до лінії зору; цифри наносять на шкали вертикально; значення цифрових показників на круглих шкалах збільшується за годинниковою стрілкою; тло шкали має бути матове, щоб не спричиняло відблисків. Оптимальною формою табло є прямокутна з великою стороною по горизонталі. Рух ока по горизонталі в два рази швидший, ніж по вертикалі. Загальні ергономічні вимоги до органів управління зафіксовані в ГОСТ 21752-76 та ін.

При прийманні робітників на роботу за окремими спеціальностями потрібно проводити їх профорієнтацію і профвідбір. Профорієнтація — це попереднє ознайомлення зі змістом і вимогами до різних професій і спеціальностей. Профвідбір включає оцінку відповідних даних людини (властивості, характеристики) і визначення їх відповідності до професійної діяльності. Розрізняють такі види профвідбору: медичний, психофізіологічний, соціальний, освітній, мета якого — визначення стану здоров'я, індивідуальних властивостей людини (пам'яті, сили м'язів та ін.), придатності людини до тієї або іншої діяльності (ставлення до професії), рівня освіти та ін.

З метою зменшення нервового напруження під час роботи на підприємствах застосовують кімнати психологічного розвантаження. Вони оздоблюються м'якими кріслами, кольоровими панно, відповідним кольоровим пофарбуванням приміщення, вентиляцією, музичним обладнанням. Тривалість відпочинку в таких приміщеннях — до 20 хв.

6.2.3. Естетика на виробництві
6.3. Психологія безпеки праці
6.4. Аудит функціонування СУОПР
6.5. Комп'ютеризація служби охорони праці
6.6. Методика оцінки економічної ефективності СУОПР
6.7. Шляхи підвищення ефективності охорони праці
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ПЕРЕДМОВА
Розділ 1. ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ ТА ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ
Керівництво Цивільної оборони України