Педагогіка вищої школи - Туркот Т.I. -
Навчальна книга в структурі професійної підготовки: зміст, функції та критерії якості

Зміст освіти, що визначається навчальними планами і програмами, конкретизується в монографіях, підручниках, навчальних посібниках, методичних вказівках та інших навчально-методичних матеріалах (робочих зошитах, збірниках текстових завдань, інструкціях тощо).

Підручники та навчальні посібники є одним з основних джерел знань для студента. У зв'язку з цим слід згадати думку І. Франка, висловлену чітко і лаконічно:

Книги - морська глибина.

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

Підручник - книга, в якій викладається система знань з конкретної навчальної дисципліни на рівні сучасних наукових досягнень у відповідності з цілями навчання, визначеними навчальною програмою і психолого-педагогічними вимогами. Він повинен відповідати сучасному рівню розвитку науки і практики, бути написаним доступно, красивою літературною мовою з чітко сформульованими визначеннями, правилами, законами, ідеями, містити за необхідністю ілюстрації, схеми, малюнки. Суттєве значення має художнє та естетичне оформлення підручника.

Навчальний посібник - книга, матеріал якої висвітлює окремі розділи навчальної програми, розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші та довідкові відомості.

У навчальному процесі вищої школи використовуються монографії (від грец. моно- один, графо - пишу) - книги, в яких відображено одноосібну або колективну наукову працю з висвітлення однієї проблеми. Для монографій характерна наявність розгорнутої концепції, велика кількість фактичного матеріалу.

Збірник наукових статей є колективною роботою дослідників з певної теми або проблеми. Збірники поділяються на такі типи:

- тематичні збірники (розпочинаються зі статей, які теоретично

осмислюють тему; інші статті конкретизують її аспекти);

- праці наукових з'їздів, конференцій, нарад, симпозіумів;

- праці найавторитетніших учених.

Вихід у світ неперіодичних видань (збірники) не підлягає чітко встановленому графіку, а зумовлюється готовністю наукового матеріалу для оприлюднення та ін.

Періодичні видання виходять друком регулярно через певні проміжки часу. До них відносять:

- серійні видання. Серію можуть формувати найрізноманітніші твори, об'єднані певною загальною ознакою (тематикою, предметом, ідейною схожістю тощо);

- серійні збірники праць з певного профілю науки або наукової теми науково-дослідних установ чи навчальних закладів;

- газети, часописи (журнали). Ці видання публікуються регулярно згідно зі встановленою їх засновниками періодичністю. Періодичні видання можуть бути центральними органами однієї або декількох державних, наукових, громадських організацій, мати постійну редакційну колегію та редактора. Наукові журнали, як правило, тематичні, відображають наукові досягнення, проблеми в певній га­лузі знань.

Створюючи підручник чи навчальний посібник, викладач ВНЗ повинен враховувати наступне:

- навчальна книга повинна мати високий науково-методичний рівень, містити необхідний довідковий апарат (ключові слова, глосарій, предметний показник, бібліографічний список);

- текст повинен бути викладений у доступній формі, теоретичний матеріал необхідно пов'язувати з практичними знаннями;

- у книзі повинні ураховуватися міжпредметні зв'язки з іншими дисциплінами, які вивчає студент;

- достатня увага повинна приділятися питанням професійної спрямованості.

У найбільш загальному вигляді структуру навчальної книги можна подати у наступному вигляді (рис. 11):

Структура навчальної книги

Методичні вказівки (методичні рекомендації) - це навчальні видання, метою яких є роз'яснення з певної теми, розділу або групи питань навчальної дисципліни, поради студентам щодо організації навчальної діяльності по їх засвоєнню. Готуючи "Методичні рекомендації" викладачеві слід урахувати, що вони повинні відповідати наступним вимогам:

- змістовно і лаконічно розкривати методи пізнавальної діяльності студентів;

- конкретизувати обсяг і зміст навчального матеріалу, який слід засвоїти;

- пропонувати зразки та методики виконання завдань, ілюстрації, таблиці, графіки, матеріали експериментальних робіт, джерела інформації, які дозволять краще засвоїти тему.

У зв'язку з упровадженням технології дистанційної освіти все більшого поширення набувають електронні посібники (ЕП) - навчально-методичні засоби, що призначені для допомоги студентам у самостійній роботі щодо засвоєння навчальної дисципліни або окремих її розділів з використанням комп'ютерних технологій.

У "Тлумачному словнику термінів інформаційної освіти", підготовленому Інститутом інформатизації освіти РАО, запропоноване наступне означення: "Електронний підручник - це інформаційна система (програмна реалізація) комплексного призначення, яка за допомогою єдиної комп'ютерної програми, без звертання до паперових носіїв інформації, забезпечує реалізацію дидактичних можливостей засобів інформаційно-комунікативних технологій у всіх ланках дидактичного циклу процесу навчання:

- постановку пізнавального завдання;

- подання змісту навчального матеріалу;

- організацію застосування первинно отриманих знань;

- зворотний зв'язок, контроль діяльності учнів;

- організацію підготовки до подальшої навчальної діяльності. При цьому електронний підручник, забезпечуючи безперервність і повноту дидактичного циклу процесу навчання, надає теоретичний

матеріал, організовує тренувальну навчальну діяльність і контроль рівня знань, інформаційно-пошукову діяльність, математичне та імітаційне моделювання з комп'ютерною візуалізацією і сервісні функції .

Критерії якості електронного підручника можна умовно поділити на декілька груп:

1. Ефективність (економія часу студента, кількість інформації, модернізація змісту навчальної дисципліни, можливість виходу в суміжні галузі знань та ін.).

2. Методичні властивості (відсутність мовних помилок, простота використання програми, відповідність стандартним вимогам до інтерфейсу, можливість розширення кола вирішуваних завдань).

3. Якість екранного дизайну (лаконічність, академічний стиль; оптимальність кількості інформації на екрані; обгрунтованість вибору кольорів, розміру шрифту, елементів оформлення кадру у відповідності до вимог медико-ергономічних та психолого-педагогічних наук).

4. Економічна обгрунтованість (коло можливих користувачів, конкурентоспроможність; відкритість для модифікацій іншими версіями і розробками).

Спираючись на принципи дидактичного конструювання навчальної книги (підручника, навчального посібника, робочого зошита тощо) в електронному вигляді, запропоновані Д.В. Чернилевським та іншими авторами, вважаємо, що її оптимальною структурою може бути наступна:

1. Вступ до навчальної дисципліни (актуальність, предмет, таксономії цілей вивчення дисципліни, анотація, визначення місця дисципліни в системі науково-професійної підготовки фахівця, її зв'язки з іншими навчальними дисциплінами).

2. Робочий план і робоча програма вивчення дисципліни.

3. Мультимедійне відтворення змісту навчальної дисципліни, структуроване за модулями чи міні-модулями (розділами і параграфами): електронні конспекти, структурно-логічні схеми тощо. Мультимедійне відтворення змісту має поєднувати звукове та відеовідтворення: дикторський текст, коментарі, відеосюжети, допомогу. Бажано, щоб кожен модуль мав такі компоненти:

- теоретичне ядро;

- приклади;

- завдання і вправи для самостійного опрацювання;

- довідку (Help);

- історичний коментар (за необхідності);

- запитання для самоконтролю (з відповідями);

- контрольні запитання з теорії;

- контрольну роботу.

4. Методичні вказівки до самостійного вивчення курсу.

5. Тренувальні і творчі вправи, завдання для самостійної роботи, завдання для самоконтролю (за параграфами, розділами, модулями), які повинні супроводжуватися відповідями на запитання з метою забезпечення дієвого'самоаналізу студентами якості набутих знань.

6. Тематика науково-дослідних робіт (есе, рефератів, самостійних спостережень та ін.), спрямованих на поглиблення і розширення знань, окреслених навчальною програмою.

7. Завдання для контролю навчальних досягнень. Завдання можуть бути диференційованими (рівня А, В-С, Д-Е). Право вибору рівня має надаватися студенту.

8. Глосарій (термінологічний словник ключових термінів та базових понять). У цьому розділі може пропонуватися також іменний покажчик відомих вчених, чиї ідеї використовувалися в електронному посібнику.

9. Довідкова система (можливий список скорочень, абревіатур та ін).

10. Список джерел інформації (основних та додаткових - для поглиблення знань).

Ми виклали зміст основних елементів електронного посібника. У практичній діяльності його можна поповнити ілюстративними матеріалами, наприклад, опорними конспектами, "листами основного змісту теми", структурно-логічними схемами теми чи модуля. Якщо викладач вважає за необхідне мінімізувати звернення студентів до

додаткових джерел інформації, то має сенс розміщення у посібнику дайджесту з дисципліни, який містить хрестоматійні матеріали: витримки з інших підручників, монографій, наукових статей, методики діагностування особистих якостей майбутніх фахівців, методики і методи спостережень та вивчення виробничих процесів, інших навчальних матеріалів за тематикою дисципліни.

Організовуючи роботу студентів із джерелами інформації, слід максимально використовувати їх позитивну мотивацію до самоосвіти, спираючись на думку видатного вченого, Нобелівського лауреата А. Ейнштейна: "Нічого не можна навчити, можна тільки навчитися".

Модуль 3. Технології та методи навчання у сучасній вищій школі
Міні-модуль 3.1. Визначення категорії "технологія навчання". Технологія та методика навчання
Зміст та структура освітньої технології
Основні етапи розвитку технологій навчання
Технологія і методика навчання
Традиційне та інноваційне навчання: порівняльний аналіз
Дидактичні можливості нових інформаційних технологій
Критерії ефективності технологій навчання
Міні-модуль 3.2. Традиційні форми та методи навчання у вищій школі
Лекція у вищій школі: технологія і техніка підготовки і проведення