Педагогіка вищої школи - Туркот Т.I. - Механізми формування особистого іміджу

Доцільно зазначити, що особистий імідж викладача - це форма професійної життєдіяльності особистості, завдяки якій "на люди" виставляються сильнодіючі особистісно-ділові характеристики конкретної людини. Безперечно, далеко не всім педагогічним працівникам ці риси притаманні, їх необхідно "створювати", формуючи позитивний особистісний імідж. У процесі зміни себе до бажаного образу Д.Г. Скотт виокремлює три головні стадії і пропонує технологію їх упровадження (рис.36):

Рис. 36. Схема формування привабливого іміджу особистості

На першому етапі слід визначити, що ви хочете в собі змінити І яким стати. На цій стадії бажано для визначення самооцінки особистості скористатися відомою формулою У. Джеймса:

На основі самооцінки слід зробити висновки, які риси свого характеру людина б хотіла вилучити, а які розвивати. Наприклад, ви б хотіли бути більш дружелюбним і динамічним, впевненішим у собі та ін. Отже, саме на ці риси слід звернути увагу при "зануренні' в новий образ.

Далі слід скласти план дій, сценарій, щоб уявити себе в образі нового "Я". Готуйте себе до нової ролі: знову і знову в думці випробовуйте цю роль, аби закріпити реальність створеного вами образу, в якому ви намагаєтесь досягти таких результатів як: зовнішній вигляд, рівень ерудиції, професійна компетентність, загальна культура, ораторське мистецтво та ін.

У подальшому необхідно апробувати та впровадити нове "Я" у професійну діяльність, організувати своє життя в узгодженні з новим образом "Я". Випробовуйте свою нову роль в діяльності, в реальних ситуаціях. На даному етапі слід здійснювати порівняння запланованих результатів з тими, які реально досягнуті вами. Необхідно розуміти, що створення привабливого іміджу - довготривалий, багатогранний процес, у якому немає дрібниць.

Важливе місце у діяльності викладача вищого навчального закладу посідає презентація результатів педагогічної, науково-педагогічної та науково-дослідної діяльності, яка здійснюється у виступах на засіданнях кафедри, наукових радах, семінарах, наукових конференціях тощо.

Можна бути компетентним фахівцем, справжнім професіоналом своєї справи, гарним лектором у студентській аудиторії, але в той же час можна не володіти вмінням справити враження, доводити свою позицію, чітко формулювати думку, робити обгрунтування і захоплювати своїми ідеями членів наукового співтовариства. Тому для викладача ВНЗ, який є лектором, оратором, лід час виступу на науковій конференції, семінарі чи засіданні кафедри особливо важливого значення набуває вміння впливати на слухачів засобами публічного виступу, риторичного мистецтва. Зупинимося на цій проблемі детальніше.

Для відповіді на запитання "Як можна оволодіти мистецтвом ділової риторики?" проаналізуємо історичний приклад. Одного разу до Наполеона звернулися з проханням визначити найважливіші складові успіху публічного виступу. Наполеон, майже не замислюючись, дуже швидко відповів: "Практика! Практика! Практика!". Таким чином, слід чітко зрозуміти, що успіх залежатиме від вашого бажання, зусиль та попередньої підготовки. У науково-педагогічній діяльності існує декілька видів публічного виступу (виступ на науковій конференції, семінарі, виробничій нараді, прес-конференції, тематичний виступ на засіданні кафедри чи наукової ради, виступ-науковий звіт і т.п.), кожен з яких має свої особливості. Однак, є загальні психологічні закономірності ораторської майстерності, які слід ураховувати.

При підготовці до виступу поставте перед собою декілька запитань і сформулюйте на кожне з них чіткі відповіді:

o Яка тема і мета мого виступу?

o Хто, яка аудиторія буде мене слухати?

o Хто буде виступати переді мною?

o Який я повинен мати зовнішній вигляд?

o Який план мого виступу?

При підготовці тексту виступу рекомендуємо науковцям-початківцям апробовану практикою традиційну схему професійного - виступу (рис.37).

Схема професійного виступу науковця

Рис.37. Схема професійного виступу науковця

o Одним з найважливіших етапів наукової доповіді є початок, адже ще Горацій стверджував: "Той, хто добре розпочав, може вважати свою справу виконаною наполовину". Першою фразою виступу повинне бути привітання, супроводжуване привітною посмішкою, інформацією про бажання обговорення актуальних наукових проблем тощо. Психологічною помилкою вважається вибачення оратора за свою неготовність до виступу, обіцянка надовго не затримувати увагу присутніх і т.п. Краще розпочати виступ з яскравого прикладу* загострення уваги слухачів на актуальності наукової проблеми, її практичній значущості тощо.

Як втримати увагу аудиторії в процесі виступу?

Викладаючи свою точку зору на шляхи вирішення конкретної наукової проблеми, дуже важливо звертатися до досвіду своїх слухачів, установити з ними особистісний (візуальний, емоційний) контакт. Наприклад, Гамільтон рекомендував оратору: "Налаштуйся на своїх слухачів. Подумай про те, що найбільше приваблює їх увагу!"

Слід пам'ятати, що важливими умовами підтримки уваги до виступу є його змістовність, доступність викладу, урахування особливостей аудитори (студенти, колеги, широка громадськість). Текст, який сприймається на слух, повинен мати 2-3 ідеї, складатися з коротких речень, мати небагато, але досить вагомих фактів, цифр, глибоке наукове обґрунтування. При виступі необхідний помірний темп мовлення, щоб слухачі встигали обдумувати, а при необхідності і записувати сказане. Вчасно сказаний жарт, прислів'я, цікава історія здатні посилити враження від виступу.

Пам'ятайте, що виступаючи, не слід:

- говорити монотонно;

- говорити звинувачувальним тоном;

- вживати вирази типу: "Ви повинні", "Ви зобов'язані" і т.п.. Краще звучатимуть фрази типу: "Ми з Вами тільки вигадаємо, якщо зробимо...";

- використовувати мовні штампи, занадто красиві, "книжні" або, навпаки, нелітературні вирази та фрази;

- читати всю доповідь від початку до кінця. Краще вільно викладати матеріали своїми словами, імпровізувати;

- відповідати на запитання "менторським тоном".

Як завершити виступ?

Завершення виступу слід підготувати заздалегідь. Воно повинно бути мажорним, відповідати основній ідеї та темі виступу, мати аргументовані пропозиції щодо шляхів вирішення наукової проблеми або подальших напрямів дослідження.

Слід пам'ятати, що останнє враження є найяскравішим. Досвідчені оратори вважають, що краще закінчити виступ на хвилину раніше, ніж на хвилину пізніше запланованого часу. Так, при надмірно довгій доповіді італійці починають потирати бороду, жартома показуючи, що час виступу вже вичерпано, адже "борода виросла". Найчастіше виступ закінчується подякою доповідача аудиторії за увагу та його пропозицією відповісти на запитання, які виникли у слухачів.

Як краще відповісти на запитання, що виникли після виступу?

Бажано, щоб ваша відповідь була змістовною, лаконічною і логічною. Небажані репліки такого типу: "Я вже про це говорив!", "Як же ви цього не розумієте?" і т.п. На кожне запитання, навіть іронічне чи дуже гостре, повинна бути відповідь, але завжди слід зберігати витримку та почуття гумору. Слід бути готовим до наукової полеміки, в процесі якої і народжується істина.

Як бачимо, в структурі особистого іміджу, як в "мистецтві керувати враженнями" (Е. Гофман), важливе місце посідає ораторська культура, уміння впливати на людей засобами комунікації, тому ці аспекти поряд із підвищенням рівня наукової та методичної підготовки повинні завжди бути в центрі самоосвіти та самовиховання викладача вищого навчального закладу.

Міні-модуль 5.6. Професійний стрес та професійне "вигорання" у педагогічній діяльності. Засоби їх запобігання
Поняття професійного стресу. Особливості його перебігу
Засоби саморегуляції поведінки в умовах професійно-педагогічного стресу
Симптом професійного "вигорання": особливості виникнення і засоби подолання
Поради майбутнім педагогам щодо попередження професійного стресу та "вигорання"





© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2018
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru