Психологічні джерела виховної майстерності - Бех І.Д. - Короткий термінологічний словник

Адаптація (лаг. adaptatio - пристосовувати) в психології особистості - пристосування особистості до існування в соціумі згідно з його нормами і вимогами, а також з власними потребами, прагненнями, мотивами та інтересами.

Альтруїзм (франц. altruisme - інший) - безкорисливе піклування особистості про благо інших і готовність жертвувати власними інтересами.

Вередування - виявлення невдоволення, демонстрація примх. За стану вередування особистість стає надто вибагливою чи навіть знущається над іншою.

Вимога - веління, імператив, директива, яка формулюється як певний мовленнєвий конструкт і в такій формі пропонується для виконання.

Виправдання - зворотна дія одного суб'єкта на звинувачення іншого.

Виховання - цілеспрямоване створення соціальних умов (матеріальних, духовних, організаційних) для розвитку особистості, оволодіння сучасною культурою.

Виховна взаємодія - процес спрямованого впливу суб'єктів один на одного (педагога на вихованця, дорослого на дитину, ровесника на ровесника); їхній взаємозв'язок, взаємозумовленість, взаємний обмін тощо.

Виховна ситуація - реальні обставини, які викликають у вихованця необхідність діяти певним чином (суспільно схвально або суспільно деструктивно).

Виховні правила - науково-обгрунтовані орієнтири для доцільної побудови дій педагога. Знижують ступінь вірогідності виховного процесу, підвищують його керованість, а отже, загальну результативність.

Відповідальність - усвідомлення особистістю власної повинності, власних обов'язків і розумне їх виконання.

Вікові новоутворення - основні інтелектуально-особистісні здобутки, властиві певному віку.

Воля - функція людської психіки, яка полягає у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки; прагнення досягти своєї мети.

Вчинкова вибірковість - явище, яке не пов'язане з такими вчинковими ситуаціями, коли моральне діяння вихованця залежить від міри його емоційної прихильності до людини як об'єкта, на ЯКИЙ спрямовується це діяння (рідні, близькі, товариші чи ровесники).

Вчинок - одиничний акт людської поведінки, діяльності. У структурі вчинку виділяють суб'єктивний мотив, суспільно значущий результат, зовнішні умови переходу мотиву в результат.

Гідність - усвідомлення і переживання особистістю самої себе у сукупності духовно-моральних характеристик, що викликають повагу оточення.

Гнів - емоційне реагування людини на фізичні і психологічні перепони щодо поставленої мети.

Дія асоціальна - дія суб'єкта, яка не відповідає прийнятим у суспільстві моральним нормам і вимогам.

Догоджання - висловлювання, вчинок, які своїм змістом не суперечать іншим і не зачіпають їх амбіцій.

Дратівливість - стан нервового збудження, за якого суб'єкт ображається.

Дружба - моральне почуття, сутність якого полягає в потребі у спілкуванні, прагненні до спільних форм діяльності, співпереживанні тощо.

Духовна безпечність - психічний стан особистості, який характеризується безтурботністю, пасивністю, недбалим ставленням до діяльності, відсутністю старанності, необхідної психічної напруженості.

Духовна напруженість - психічний стан, проявами якого є ретельність, уважність, дбайливість людини у її духовно-моральній діяльності.

Духовність - система усвідомлених і осмислених найвищих нематеріальних цінностей; пов'язаність людини у своїх найвищих прагненнях з моральністю суспільства і з Богом. Несумісна з жорстокістю, егоїзмом, орієнтацією на непомірні матеріальні вигоди.

Его-заперечення - реагування вихованця на рішення педагога вербально оформленим негативним емоційним переживанням.

Емоції (лат. етоvео - хвилюю, збуджую) - психічні стани людини, в яких реалізується безпосереднє ситуативне переживання (задоволення, радість, страх).

Емоційна ригідність (відсутність гнучкості) - стан, за якого у суб'єкта не формується досвід трансформації протилежних емоційних переживань (наприклад, мстивість - терпіння, злість - благодушність) стосовно одного і того самого об'єкта (іншої людини).

Емоційна цінність - утворення емоційних комплексів у внутрішньому світі вихованця, які по-різному відображаються на емоційно-моральному розвитку.

Емоційні комплекси - комбінації двох або декількох фундаментальних емоцій, які за певних умов можуть проявлятися одночасно або в одній і тій самій послідовності і які, взаємодіючи, впливають на індивіда і його поведінку.

Емпатія (англ. empathy - співчуття, співпереживання) - здатність особистості відгукуватися на емоційне переживання інших.

Естетика (грец. aisthetikos - чуттєво сприйманий) - наука про прекрасне та його роль у житті суспільства.

Етика (лат. ethica - звичай) - наука про мораль, її структуру і природу, особливості її походження і розвитку, про закони морального прогресу суспільства й особистості.

Ефект іррадіації - поширення виховного впливу, який спрямовують на конкретного вихованця, на присутніх при цьому ровесників.

Заздрість - емоційна реакція людини на переваги іншої людини, які стосуються її матеріальних цінностей, особистісних якостей, здібностей, статусу.

Захисний механізм - неусвідомлена реакція, що захищає суб'єкта від таких неприємних емоцій, як тривога і почуття провини.

Зневага - почуття презирства, відсутність поваги, турботи, піклування, байдужість; навмисне приниження чиєї-небудь гідності.

Зухвалість - спосіб поведінки, що характеризується грубістю, зневажливістю, пихатістю вихованця.

Культура гідності - життя особистості за вищими духовними пріоритетами, які виступають підґрунтям її самоцінності.

Механізм опору - суто емоційне утворення, що проявляється як наміри чи бажання.

Механізм пізнання - вивчення індивідуальних особливостей ровесника, його розвивальних можливостей та рівня вихованості, стилю поведінки тощо.

Милість - доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь.

Міжособистісне примирення - процес подолання негативних особистісних стосунків і утвердження товаристськості, дружби.

Моральна асиміляція (лат. assimilatio - уподібнення) - здатність до засвоєння людиною внутрішніх моральних надбань іншої людини.

Моральна мужність - готовність особистості рішуче діяти у несприятливих для себе обставинах, відстоюючи свою моральну позицію.

Моральна самооцінка - цінність, якою наділяє себе вихованець на основі власних морально-духовних надбань.

Моральна свідомість - єдність моральних знань і почуттів, раціонального та емоційного.

Моральна цілісність - гармонійний розвиток у суб'єкта сфер "Я - Інші". "Я - Культура", "Я - Природа", "Я - Особистість".

Моральне рішення - особистісна дія, у якій суб'єкт свідомо враховує різні за значущістю моральні позиці? і на цій основі робить власний вибір.

Моральний конфлікт - ситуація, у якій суб'єкт діяльності поставлений перед необхідністю зробити вибір однієї з двох протилежних форм поведінки, однієї з двох моральних цінностей.

Мотив - спонукальна причина дій та вчинків людини, зумовлених об'єктивними потребами.

Мотиваційне Его-зміщення - явище підміни вихованцем суспільно значущої мотивації вчинку мотивацією утилітарної спрямованості.

Наслідування - дія людини, що спонукається якимось прикладом, взірцем; може бути мимовільним і довільним.

Об'єктна рефлексія - мислення, що виокремлює певну цінність з низки інших і перетворює її на безпосередній предмет осмислення.

Обов'язок - певна вимога, яку має прийняти вихованець у певних часових і якісно-змістових межах.

Опору механізм - емоційне утворення, яке проявляється як намір або бажання.

Особистість - сукупність соціально значущих психічних властивостей, відносин і дій індивіда, що склалися в процесі онтогенезу і визначають його поведінку як поведінку свідомого суб'єкта діяльності та спілкування.

Педагогічна емоціокорекція - зміна негативних емоцій вихованця (збентеженості, розгубленості, журби) на позитивні (задоволення, радості), які активізують сутнісні сили вихованця.

Педагогічне умовляння - метод, спрямований на емоційну сферу особистості з метою подальшого свідомого прийняття певної моральної вимоги.

Персоналізація - морально-духовне представлення себе в життєдіяльності інших людей.

Підозра - спотворене інтерпретування моральної дії іншої людини.

Післявчинкова аура - колективний стан потрясіння, який може бути позитивним чи негативним залежно від мотиваційної спрямованості вчинку.

Поведінка - сукупність вчинків людини чи групи людей; поведінка завжди соціально обумовлена і має свідомий цілеспрямований характер.

Презирство - почуття зверхності надлюдиною чи групою людей.

Привабливість - природно задана характеристика суб'єкта, що стабілізує його соціальне функціонування, створюючи необхідний психологічний комфорт.

Приниження - міжособистісне явище, коли особистість ставлять у принизливе становище, ображають, применшують її роль.

Психологічний бар'єр - наслідок невідповідності зовнішніх впливів внутрішньому Я (інтересам, потребам, спрямованості особистості тощо), що зумовлює формування негативного ставлення до цих впливів, прагнення захиститися від них.

Психосоціальна криза - критичний період у житті індивідуума, обумовлений фізіологічним дозріванням і соціальними вимогами; може завершитися позитивно або негативно.

Рефлексивне заперечення - аргументи вихованця стосовно власних глибинних переживань, актуального суб'єктивного стану, зовнішніх обставин, які не врахував педагог у своєму моральному рішенні.

Розголос - спонтанна вербальна комунікація, що обмежується виховною групою (класом).

Розгорнутість попередження - єдність педагогічної констанції суспільно несхвального діяння вихованця і трансляції можливої санкції.

Розуміння - акт усвідомлення, опосередкований аналітико-синтетичним процесом, який передбачає виокремлення основних елементів матеріалу та об'єднання їх у єдине ціле.

Самоактуалізація - процес набуття особистістю внутрішніх сил (якостей, смисло-ціннісних орієнтацій, здібностей), які виступають спонуками до її усвідомленої діяльності та поведінки.

Самовиховання - свідома систематична діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних моральних якостей.

Самовпевненість - негативна моральна риса, що поєднує в собі гордовитість, пихатість, зневажливість.

Самозадоволеність - узагальнене позитивне емоційне переживання особистістю своїх суспільно-значущих якостей, які трансформувалися у компоненти її морального Я-образу завдяки багаторазовому втіленню у відповідних вчинках як їхні реальнодіючі мотиви.

Самоконтроль - виховання впевненості в собі.

Самооцінка - цінність, якою суб'єкт наділяє себе загалом і окремі сторони своєї особистості, діяльності, поведінки.

Самоприйняття - безумовне позитивне ставлення суб'єкта до власних особистісних надбань незалежно від їх оцінки оточуючими людьми.

Самопрогнозування - механізм, за допомогою якого особистість визначає можливості свого розвитку, виокремлює вимоги, на які необхідно орієнтуватися.

Самореалізація - процес предметного втілення особистістю базових інтелектуально-особистісних утворень, набутих на етапі самоактуалізації.

Саморозвиток - самозміна суб'єкта у напрямі свого Я-ідеального, яке виникає під впливом зовнішніх і внутрішніх причин.

Самосвідомість - вищий рівень розвитку свідомості, який є основою формування розумової активності та самостійності особистості в її судженнях і діях.

Свобода - незалежність суб'єкта; свідоме визначення суб'єктом власних цілей поза впливом зовнішнього авторитету.

Сила волі - психосоціальна якість, завдяки якій особистість вчиться робити вільний вибір і обмежувати себе.

Сором - емоція, яка виникає у суб'єкта внаслідок усвідомлення ним невідповідності своїх вчинків прийнятим у суспільстві нормам чи

Соціальне розслідування - намагання вихованця розвідати певні особистісні вади ровесника.

Соціальний статус - становище вихованця у системі міжособистісних взаємин, з яким пов'язані його права, обов'язки і привілеї.

Соціально-рольове зміщення - ситуація, за якої особистість через невідповідність основній ролі займає позицію споглядача, коментатора тощо.

Страждання - емоційна реакція людини на будь-яку втрату, невдачу, розчарування.

Удавання - неправдива мотивація своєї активності.

Хизування - намагання людини виставити себе на показ з метою вразити, шокувати інших.

Ціль - суб'єктивний образ майбутнього результату.

Ціннісна одностайність - форма вияву групових міжособистісних стосунків, які формуються за допомогою соціально-педагогічного впливу на процес групової взаємодії.

Ціннісні орієнтації - ідеологічні, політичні, моральні, естетичні засади оцінювання суб'єктом дійсності та орієнтації в ній, що формуються при засвоєнні соціального досвіду і виявляються у цілях, ідеалах, переконаннях, інтересах особистості.

Честь - моральне ставлення особистості до світу людей і світу речей, яке пов'язане з відповідністю складових Я-образу особистості та її професійних здібностей вимогам певної суспільної діяльності, яка набуває ознак смисло-життєвого устремління.

Чуття міри - розуміння особистістю допустимих параметрів різновікової соціальної взаємодії, яких вона вільно дотримується у спілкуванні та поведінці у певному віковому періоді.

Я-ідеальне - те, яким суб'єкт, на його думку, повинен бути, орієнтуючись на суспільні моральні норми.

Я-концепція - цілісний погляд людини на себе. Містить у собі когнітивний (пізнавальний) компонент, Я-образ, емоційний компонент (самоповага, любов до себе), оцінно-вольовий компонент (прагнення підвищити самооцінку, завоювати повагу).

Я-образ - самоусвідомлення суб'єктом своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значущості, внаслідок якого виникають первинні самопереживання.

Я-обурюване - психологічне утворення особистості, яке істотно гальмує її духовний розвиток; наслідок підсвідомого тяжіння особистості до першості й незалежності скрізь і у всьому.

Література









© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru