Соціальна педагогіка - Пальчевський С.С. -
Стратегія соціально-педагогічної роботи з клієнтами у світлі теорії діяльності О.М.Леонтьєва та поняття особистості

Особистість у теорії С.Л.Рубінштейна (1899 = 1960) розглядається у контексті розроблених ним принципів детермінізму та єдності свідомості й діяльності, виступаючи як взаємопов'язана сукупність внутрішніх умов, через які заломлюються всі зовнішні діяння. Значущість її зумовлюється ступенем представлення в індивідуальному заломленні загального, суспільного. Основне місце серед особистісних властивостей посідають система мотивів і завдань, поставлених перед собою самою людиною, а також властивості характеру, що роблять її здатною до виконання поставлених завдань. Особистість проявляється і формується у взаємодії з навколишнім середовищем, тому для розуміння особистості велике значення має її діяльність.

Для соціального педагога теорія особистості С.Л.Рубінштейна важлива з огляду на те, що дозволяє вивчати клієнта, з одного боку, в світлі концепції середовища яка виховує, а з іншого, розглядати внутрішній світ підопічного крізь призму повсякденної діяльності. Ступінь соціалізації в цих випадках вимірюється ступенем заломлення в індивідуальному внутрішньому світі суспільного, що певним чином відображається в діяльності людини. За такої умови стратегія діяльності соціального педагога спрямовується в двох напрямах: 1) поліпшення середовища, яке виховує; 2) сприяння клієнту в прилученні до, з одного боку, складніших, а з іншого боку, до суспільно значиміших видів діяльності.

Стратегія соціально-педагогічної роботи з клієнтами у світлі теорії діяльності О.М.Леонтьєва та поняття особистості

У теорії О.М.Леонтьєва (19031979) особистість виступає як результат інтеграції процесів, що здійснюють життєві відношення суб'єкта до об'єктивної дійсності. Такі відношення передбачають наявність свідомості та самосвідомості суб'єкта. Характеризують особистість лише ті психічні процеси та особливості людини, які сприяють здійсненню її діяльностей, ієрархія яких і утворює ядро особистості. Остання ж відзначається основними трьома параметрами: широтою зв'язків зі світом, ступінню їхньої ієрархізованості, загальною структурою. Таким чином, особистість породжує та сприяє розвитку багатства зв'язків індивіда зі світом. А її "психологічний профіль" характеризують внутрішні співвідношення головних мотиваційних ліній у сукупності діяльностей людини. Визначальною передумовою розвитку особистості, на думку О.М.Леонтьєва, є не діяльність у межах задоволення людських потреб, а безмежна творчість.

Для соціального педагога в рамках цієї теорії важливими у соціально-педагогічній роботі є дві вихідні позиції: 1) необхідність розширення зв'язків індивіда зі світом у процесі породження особистості та її розвитку; 2) залучення до процесів творчості, в яких би формах вона не виступала. Як перше, так і друге передбачено у розроблених нами психолого-педагогічних основах соціалізації особистості з метою гармонізації власно-особистісних та загальносуспільних інтересів. Перше пов'язується з пошуком нових референтних груп для оцінки в них рівня досягнень та отримання визнання, друге - з появою нових завдань та перспектив у творчій діяльності.

До чого призводить відмова від згаданої першої позиції з одночасним послабленням другої видно на прикладах графоманства. Воно стосується тих випадків, коли не тільки молоді люди, а й люди зрілого віку починають відчужено займатися написанням віршів чи прозових художніх творів. Відмова від "виходу в люди", пошуків референтних груп, де б можна було отримати об'єктивну оцінку досягнутого, вдосконалити та розвинути власні задатки і на основі цього зміцнити рефлекс цілі, гальмує творчий розвиток людини і нерідко призводить до сумних наслідків. Оскільки зростання кількості написаних у цьому випадку творів не призводить до помітного вдосконалення літературно-художньої майстерності, а виявляє себе в рості домагань на особливу роль у житті суспільства. Невідповідність таких претензій та реального стану справ може породити відомий екзистенційний вакуум, а на його базі - нусогенний невроз.

Для допомоги клієнту на початковому етапі творчої діяльності соціальний педагог може використати методики, стратегії й тактики творчої діяльності, які здатні зрушити творчий пошук з місця і певний час підтримувати його. А допомога у виході клієнта на первинні, вторинні та чергові референтні групи у кожному окремому випадку залежить від характеру творчої діяльності та умов її здійснення.

Стратегія соціально-педагогічної роботи з клієнтами відповідно до поглядів Б.Г.Ананьєва на особистість
Стратегія соціально-педагогічної роботи з клієнтами у світлі концепції особистості Г.С.Костюка (1899 -1982)
2.2. Стратегії, методики і тактики соціально-педагогічної роботи з клієнтами у кризові періоди їх життя
Тактики запобігання суїцидам
2.3. Робота соціального педагога з молодим подружжям та дітьми раннього дитячого і дошкільного віку
Технологія роботи соціального педагога в сім'ї
2.4. Робота соціального педагога в загальноосвітніх навчальних закладах
Стратегія зовнішньої соціально-педагогічної діяльності загальноосвітнього навчального закладу
Стратегія управління соціально-педагогічною діяльністю загальноосвітнього навчального закладу
Методика планування діяльності соціального педагога в загальноосвітньому навчальному закладі