Теорія і методика виховання - Омеляненко В.Л. -
Думи

Помітне місце в українському епосі посідають думи. В них оспівується героїзм народу, який боронить свою Вітчизну від ворогів. Вони славлять патріотизм, героїзм і звитягу борців за свободу. Такий поетичний матеріал відображає конкретні історичні події, що мали місце в Україні, прославляє героїзм конкретних історичних персонажів — Івана Богу на, Максима Кривоноса, Богдана Хмельницького та багатьох інших.

В окремих думах український народ оспівує велич морально-духовних діянь людей, картає тих, хто виявляє бездушність, ницість, нікчемність у своїх вчинках. Характерною в цьому плані є дума "Бідна вдова і три сини". В ній оспівується, як бідна вдова мала трьох синів, день і ніч тяжко працювала, щоб забезпечити їм добре життя:

Ой у святу неділеньку

Та рано-пораненько,

То не сива зозуля кувала,

Не дрібна птиця щебетала,

А не в борі сосна зашуміла,

Як та бідна вдова

А в своєму домові гомоніла.

Ой та ручками-пучками

А хліб-сіль роздробляла,

Та все синів годувала,

А й у найми не пускала,

Чужим людям на поталу не подавала,

Ой чужим людям на поталу не давала,

Та все Всевишнього Господа-Творця прохала:

— Ой поможи ж мені, Господи,

Синів погодувати,

До розума подоводити,

І дома їм пост роїти, І їх подружити...

Всю силу і любов материнську піддали її доля своїм синам: і виростила, і вивчила, і подружила, і "дома їм построїла". Але сини на старість вигнали її з дому на поталу горю і злидням. Дали притулок старій неньці чужі люди. А на синів її всяка напасть почала нападати: над ними позбиткувалася і природа (погоріли хати, скотина згинула, хліба в полі "хуртовина побила"), і люди:

Не стали люди поважати,

Не стали гості-панове

До їх заїжджати,

До себе зазивати;

Не стали куми-побратими навіщати,

Хоч стало тяжко та важко

На світі проживати.

І тут брати зібралися, почали каятися: старший брат звертається до молодших:

— Ой брате середульший, І брате мій найменший!

Негарно ми всі втрьох та й зробили,

Що ми свою неньку,

Удіву стареньку,

А з свого подвір'я заслали.

Вирішили гуртом неньку просити, щоб повернулася до них жити, за "рідну неньку почитати".

Мати обіллялась дрібними сльозами та й мовила:

— Як-то я вас, сини, годувала, Як камінь голодала,

А чого тепер собі од вас діждала, Що на чужому подвір'ї проживаю? Ой не піду я до вас, сини, проживати, Щоб ваших дітей не оскорбляти, Жінок не зневажати,

Щоб вам не тяжко та не важко було на мене Своїми очима й оскорбляти.

Та материнське серце не камінь: простила вона своїх синів, а сама "на чужому подвір'ї помирала".

Ой то тільки бідної вдови, А прийшла то слава, її пам'ять, Между царями, Между князями,

Между православними християнами, Ой то її слава!

Дума своїм змістом, по-перше, підносить культ Матері, по-друге, викриває помилку вдови, яка всю себе віддала дітям, але не навчила їх зрання працювати, людей шанувати, по-третє, картає невдячних синів.

У думі розглядається складна проблема: батьки і діти, їх виховання. І в сьогоденному житті нерідко трапляються родинні драми і, навіть, трагедії: батьки через педагогічну неграмотність, осліплені фальшивою любов'ю до дітей, усе віддають їм, перетворюючи себе на рабів, слуг власних дітей, не залучають їх до праці з раннього віку. А діти виростають егоїстами, виганяють батьків з дому, вкорочують їм життя, доводять до трагічних вчинків.

Як бачимо, в думах народ-мудрець застерігає батьків від фатальних помилок. Виховний вплив дум-пісень підсилюється ще й тим, що вони виконуються, як правило, кобзарями.

Найбільший масив родинно-побутової лірики займають пісні про кохання. Це свідчить, що народ завжди турбувався про високі й ніжні почуття кохання як про основи чистоти і морально-духовного багатства родини. А при виборі дружини, чоловіка найбільше цінуються чисте кохання і морально-духовні цінності. Про це і йдеться в народній пісні "Чи то, тату, тую брати, що воли — корови":

— Чи то, тату, тую брати, Що воли — корови,

Чи то, тату, тую брати, Що чорнії брови?

— Не питайся, мій синочку. Чи вона багачка,

Тільки ходи, людей питай, Яка з неї швачка.

Не питайся, мій синочку, Чи головка гладка,

Тільки ходи, людей питай, Чи метена хатка.

Не питайся, мій синочку, Брівок на шнурочку, Тільки ходи, людей питай, Чи спряде сорочку.

Не питайся, мій синочку, Яка там на вроду, Тільки ходи, людей питай, Чи чесного роду.

У групі родинно-побутової лірики чільне місце займають жартівливі пісні. Зміст цих пісень, особливості їхнього музичного супроводу свідчать про веселість, дотепність українців. Жартівливі пісні були й залишаються дієвою виховною силою. Вони орієнтують людину на позитивні дії, а головне — висміюють усе, з чим не мириться народне уявлення про людську поведінку, і тим самим утверджують здорові морально-етичні й естетичні погляди.

Легенди
Народна символіка
1.4. Педагогіка і релігія
З "Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького" про причини поганого виховання у наш час.
Виховання справедливості
Виховання почуття соромливості
Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ
2.1. Сутність людини як об'єкта й суб'єкта виховного процесу
Генетична культура. Спадковість
Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей