Теорія і методика виховання - Омеляненко В.Л. -
Легенди

Особливе місце серед джерел народної мудрості займають легенди. Легенда (лат. legenda — те, що має бути прочитане) — це жанр фольклору, в основі якого лежить фантастичний сюжет, який сприймається оповідачем і слухачем як достовірний.

У системі виховної роботи легенди мають великий психологічний вплив на особистість людини, особливо на підлітків і юнацтво. У легендах народ закарбовував значимі морально-духовні вчинки людей: мужність, вияв героїзму, гідності, благородства, пожертви в ім'я щастя інших людей та ін. Зміст переважної більшості легенд сприяє формуванню у вихованців глибоких почуттів, які є передумовою формування переконань.

В.О. Сухомлинський радив педагогам широко використовувати надбання народної педагогіки, зокрема легенди. "У день повноліття дівчат, коли їм виповнюється шістнадцять років і кожна з них може стати матір'ю, — ділиться своїм досвідом Василь Олександрович, — я розповідаю їм українську легенду "Хто найкращий майстер на Землі".

Це було дуже давно. В одному селі на Україні дівчата Й жінки вирішили показати свою майстерність. Домовилися, що в неділю всі прийдуть на сільський майдан, і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, полотно, скатерку, одяг.

У призначений день усі дівчата й жінки прийшли на майдан. Принесли безліч дивовижних речей. У стариків і старух, яким громада доручила назвати найкращих майстринь, очі розбіглися: так багато було талановитих жінок і дівчат. Дружини і дочки багатіїв принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мережані занавіски, на яких були вив'язані дивні птахи.

Але переможцем стала дружина бідняка Марина. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережив, хоч все це вміла чудово робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся. А Петрусь приніс жайворонка, якого сам вирізав з дерева. Приклав Петрусь жайворонка до губів — і заспівала, защебетала пташка, як жива. Всі стояли на майдані, не поворухнувшись, усіх зачарувала пісня, і раптом у блакитному небі заспівав справжній, живий жайворонок, якого привабив спів на Землі.

"Хто творить розумну і добру людину, — найкращий майстер," — таке було рішення стариків"1.

Легенда своїм змістом спрямована на піднесення й утвердження культу Матері й Батька, культу родини.

Письменники використовували народні легенди, щоб через них підсилити психологічний вплив на читача.

Народна символіка

Благородну виховну місію в організації виховання людини несе народна символіка. "У народній педагогіці, — зазначає український дослідник М.Г. Стельмахович, — символіка супроводить всі періоди розвитку людини, — починаючи з моменту її народження. Кожний народний символ переважно позначає щось добре, світле, оптимістичне".

Коло української народної символіки досить широке: розмальоване яйце (писанка) — символ весняного пробудження природи, родючості; коса — символ дівочої краси й честі; троянда (рожева) — символ бажаного знайомства, червона — символ кохання, жовта — розлуки, біла — смутку й страждання; перстень — символ довіри, подружньої вірності; гніздо лелеки з дітками — символ сім'ї, її благополуччя. В українській культурі утвердилася низка символів, які пов'язані з одруженням, весіллям, народженням дітей. Наприклад, рушник, на який стають молоді, — символ єдиного життєвого подружнього шляху; віночок на голові нареченої — символ радості, молодості; квіти, що ними прикрашають одяг молодих, — символ численних плодів подружнього життя — дітей; посипання молодих зерном символізує достаток і щасливе подружнє життя. Явір, калина і лелеки в гнізді біля оселі — символи сімейної згоди й радості народження дітей.

Як бачимо, лише невеликий екскурс у безмежне поле народної педагогіки дає підстави стверджувати, що український народ (як і інші народи) впродовж тисячоліть створив цілісну систему виховання молодого покоління. Завдання полягає в тому, щоб відтворити, актуалізувати народну мудрість виховання. Бо лише на цьому може розвиватися система національного виховання.

Народна символіка
1.4. Педагогіка і релігія
З "Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького" про причини поганого виховання у наш час.
Виховання справедливості
Виховання почуття соромливості
Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ
2.1. Сутність людини як об'єкта й суб'єкта виховного процесу
Генетична культура. Спадковість
Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей
Темперамент