Теорія і методика виховання - Омеляненко В.Л. -
З "Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького" про причини поганого виховання у наш час.

У наш час звідусіль лунають скарги на те, що більша частина нашого юнацтва погано вихована. Самі батьки часто ремствують на невихованість своїх дітей... Але для успішного лікування будь-якої хвороби передовсім треба з'ясувати, де ця хвороба зосереджується, де причина цього поганого виховання, хто в цьому винен. А й насправді, хто винен у поганому вихованні нашого сучасного юнацтва?

Відповідаючи на поставлене запитання, треба сказати: батьки винні найбільше в тому, що їхні діти погано виховані. Деякі з батьків, безсумнівно, будуть з цим згодні, але багато й таких, котрі думають і говорять, що вони бездоганно виконували свої батьківські обов'язки. Так кому ж ви, християнські батьки, які так говорите, хочете приписати причину того, що ваші діти виявляються вихованими не так, як належить?

Може ви хотіли б у цьому випадку звалити все на Бога і йому приписати цю вину? Але хіба не для того Бог Отець ще в раю узаконив нерозлучність шлюбу, щоб дати можливість батькам краще виконувати свій обов'язок щодо виховання своїх дітей? Чи не для того Син Божий Ісус Христос підніс шлюб до ступеня таїнства і закарбував його благословенням Святої церкви, щоб утих, хто вступає в шлюб, не було недостатку в необхідній благодаті і допомозі зверху при виконанні ними обов'язків шлюбного стану, з-поміж яких найважливіший — виховання дітей? А Дух Святий чи не для того освятив і очистив душі ваших дітей ще в святому хрещенні, щоб ослабити погані потяги їхнього серця і зробити його здатним до добродійності, так що вам залишається тільки продовжити те, для чого Він сам уже поклав основу і підготував ґрунт, зробивши його доволі сприйнятливим?

Але може-в поганому вихованні ваших дітей винні Пастирі і вчителі, покликані разом з вами до цієї справи? Я відповім вам словами давнього, не християнського вчителя (Квінтіліана): "Діти не зі школи вперше виносять погані звички, вони приносять їх із собою в школу. Вони переймають їх у своїх батьків, які подають їм поганий приклад..." Так міркує язичницький мудрець. На жаль, ці його слова годяться і до наших часів. Дуже багато дітей приходять у школу вже зовсім зіпсованими і приносять із собою різні пороки і погані схильності, такі як неправда, обман, самолюбство, непокірність, впертість і подібні звички, нажиті ними у вуличному товаристві...

Але може ви бажали б вбачати причину невихованості дітей у них самих? Немає заперечень, що серце людини, а значить і дитини, зіпсоване спадковим первородним гріхом, від самого народження воно схильне більше до зла, ніж до добра. Але все ж таки дитя, за вченням нашої православної церкви, не настільки зіпсоване, щоб воно зовсім не було сприйнятливе для добра і щоб його не можна було розумним вихованням із самого раннього віку спрямувати до доброчесності.., але ти, може, скажеш: "Мої діти були цілком чесними, вихованими і моральними, але на вулиці і в школі вони сходяться із зіпсованими й аморальними дітьми, під впливом яких вони грубішають, псуються, стають злими, переймають різні пороки?" Я запитаю тебе, християнський батьку, чи не твій священний обов'язок зі всією суворістю слідкувати за тим, щоб діти твої не спілкувалися з поганими товаришами, від яких вони можуть псуватися і розбещуватися? Чи не знаєш ти того горя, яке Господь насилає на тих пастирів, що не піклуються про стадо, яке розбрелося, і не захищають його від хижих звірів? Отже, бачите, християнські батьки, що й посиланням на погане товариство вам не можна вибачити недоліки у вихованні дітей ваших.

Подивимось тепер, чи не лежить причина аморальності нашого юнацтва головним чином у зіпсованості духу нашого часу? багато батьків так дійсно думають... Це недобрий дух часу спричиняє свій розтлінний вплив переважно на дітей і на молоде покоління, це — факт очевидний і не підлягає ані найменшому сумніву. Чи не варто батькам через це знімати з себе будь-яку вину в поганому вихованні дітей своїх? Невже немає ніякого засобу йти проти цього духу часу і відсторонювати від дітей його згубний вплив? І чи не в цьому й полягає завдання домашнього виховання? Звичайно, якщо батьки й матері, особливо батьки, самі думають, що не можна пливти проти течі?, то, зрозуміло, вони не зможуть захистити від шкідливого впливу і дітей своїх.

Якщо батько сам захоплений новомодною просвітою і так званим "прогресом", якщо він сам недбало ставиться до своїх релігійних обов'язків, сам рідко відвідує храм Божий, сам дозволяє собі легковажно і 3 насмішкою говорити про релігійні предмети при своїх дітях, то чи може він очікувати від них шани і поваги до віри? Бо якщо батьки не шанують Бога і Його Церкву, то як діти можуть відчувати страх і повагу до свого батька і до своє? матері?

Або, якщо батьки при дітях дозволяють собі погано говорити про духовну і світську владу, їхні розпорядження, тоді й діти втратять повагу до батьківської влади, ось чому, якщо хочете ви, християнські батьки, щоб розтлінний дух часу не торкався ваших дітей, то викорінюйте його спочатку самі в собі, тримайтесь тієї доброї моральності, яку містять християнство і православна Церква Христа.

Отже, бачите, браття, що більша частина вини у невихованості дітей ваших лягає на вас самих, і ви не можете перекладати цю вину ні на Бога, ні на вчителів і законовчителів, ні на самих дітей, ні, зрештою, на поганий дух часу.

...Покайтесь перед Богом у своїй вині і в глибокому розкаянні прийміть рішучість краще виконувати ваш обов'язок у вихованні дітей.

Виховання справедливості
Виховання почуття соромливості
Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ
2.1. Сутність людини як об'єкта й суб'єкта виховного процесу
Генетична культура. Спадковість
Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей
Темперамент
Холерик.
Сангвінік.
Флегматик.