Теорія і методика виховання - Омеляненко В.Л. -
Ключова роль сім'ї у вихованні дітей

У чому сенс життя людини? Таке запитання ми нерідко ставимо перед собою на різних етапах свого життя. І шукаємо відповіді: щоб здобути освіту, мати свою оселю, одружитися, здобути бажану професію та ін. Це так. Але це не відповідь на основне запитання. Сенс життя людини — у продовженні роду людського, народженні дітей, забезпеченні умов для їх фізичного, психологічного і соціального розвитку. Тому сім'я е провідним соціальним інститутом суспільного розвитку.

У всіх народів споконвіків має місце культ Матері і Батька. У християнській релігії упродовж двох тисячоліть сповідують культ Матері Божої. В одній із біблійних заповідей наголошується: "Шануй батька і матір свою". О.М. Горький, відтворюючи мудрість народів, писав: "Прославимо жінку-Матір, чия любов не знає перепон, чиїми грудьми вигодуваний увесь світ! Усе прекрасне в людині — від проміння сонця і від молока матері, — от що насичує нас любов'ю до життя !., без сонця не квітнуть квіти, без кохання немає щастя, без жінки немає кохання, без Матері — немає ні поета, ні героя!".

Українська народна педагогіка на основі багатовікового досвіду теж завжди підтримувала культ Матері і Батька, культ Сім'ї. Матері та батькові відводилась найвища і найавторитетніша роль. Адже саме від них залежать успіхи у фізичному і соціально-психічному розвитку дітей ("Хороші діти — це честь батька й матері", "Яка хата — такий тин, який батько — такий син", "Молодь багата мудрістю мами й тата", "Тільки у світі правди, що рідний отець та мати"). У прадавні часи, коли ще не було шкіл, системи громадського виховання, батьки несли відповідальність за виховання дітей. І це була відповідальність не лише перед собою, але й перед громадою, суспільством. Тому в народі найвище цінували людей, які виховали порядних дітей. В одній із українських легенд мовиться:

"Сільська громада вирішила влаштувати свято-огляд результатів праці кожної сім'ї. На майдані всі сім'ї мали виставити надбання своєї праці. Оцінювала досягнення рада старійшин. Люди приносили й приводили добре доглянутих корів, волів, коней, власноручно виготовлені вози, ярма, вироби ткацтва, шитва та інше. А бідна вдова, в якої не було ані землі, ані волів, ані реманенту, прийшла на свято з двома дорослими синами-красенями. Всі в громаді знали їх як добре вихованих: працьовиті, ввічливі, турботливі, шляхетні у взаєминах з молодшими та літніми. Старійшини при підтримці громади віддали вдові вінок першості за її найважливішу працю — достойне виховання дітей".

Люди завжди пишалися своїми сім'ями, високо підносили доброчинності кожного члена родини. У своїй пісні "Повів Івасько коня до води" ідеал ставлення до членів родини виражений такими словами:

У мене батенько — ясний місяченько, У мене матінка — ясна зіронька... У мене батенько — яснеє сонечко, У мене сестронька — ясная звіздонька.

Соціальне здоров'я суспільства, держави залежить передусім від виховної діяльності сім'ї. На жаль, з розвитком суспільних відносин у XX ст., коли з'явилась широка мережа дошкільних виховних закладів, загальноосвітніх шкіл, інших інститутів суспільного виховання, роль сім'ї у вихованні дітей значно знизилася. У часи Радянського Союзу з батьків у переважній більшості було знято відповідальність за виховання своїх дітей. У системі казарменого, класово-партійного виховання відбувався процес руйнування сім'ї як провідного соціального інституту виховання дітей. Батьки не мали належних економічних умов для ефективного виховання своїх дітей. Недостатнє матеріальне забезпечення сім'ї, що змушувало батька і матір працювати на виробництві, руйнування народних традицій відповідальності батьків за виховання дітей, психолого-педагогічна неграмотність, спроба перекласти весь процес виховання на казенні інституції — все це породило (і породжує) непрості проблеми в царині сімейного виховання. Суспільство все більше вражається "хворобою аморальності". Спосіб лікування цієї хвороби полягає передусім у відновленні ролі сім'ї як провідного соціального інституту формування особистості. Необхідно розв'язати низку проблем: забезпечення економічних умов діяльності сім'ї, відродження національних традицій відповідальності батьків за виховання своїх дітей, підвищення їхньої психолого-педагогічної культури на засадах народної педагогіки і сучасних досягнень наукової педагогіки, валеології та ін. І загалом — піднесення в суспільстві культу сім'ї і передовсім культу Матері і Батька. Завдання складне, але без його розв'язання суспільство і далі буде морально деградувати, тяжко "хворіти".

Родина, як і будь-яка інша соціальна інституція, має свої функції. Вони складалися на природних і соціальних засадах і наповнювалися певним змістом упродовж усієї історії розвитку людства. Виділяють такі функції сім'ї як соціального утворення: біологічну, соціальну й економічну.

Біологічна функція пов'язана із зародженням, ембріональним розвитком і народженням дитини. На перший погляд виконання цієї функції випливає з природних процесів, фізіологічних взаємовідносин чоловіка та жінки. Російський поет О.С. Грибоєдов устами одного із героїв комедії "Лихо з розуму" писав: "Чтобы иметь детей, кому ума не дocтaвaлo!,,

Однак уже на першому етапі виконання біологічної функції — зародження дитини — потрібна висока відповідальність і генетична обізнаність батьків. Зародження дитини у стані, коли організм батька, матері (чи обох) вражений шкідливими речовинами (алкоголем, тютюном, наркотичними речовинами) і викликає мутацію (зміни) генно-хромосомних систем, які є носіями задатків, може негативно вплинути на подальші процеси фізичного і психічного розвитку малюка. У скарбах народної педагогіки задовго до появи генетики як науки, на основі багаторічного досвіду формувалися і передавалися з покоління в покоління слушні застереження: категорично заборонялося молодим батькам вживати спиртне, матерям палити цигарки та ін.

Ще більше зростає відповідальність батьків за виконання біологічної функції, коли дитина знаходиться у стані ембріонального розвитку. Вона — частина організму матері. Спосіб життя, кожна дія жінки (фізичні навантаження, харчування, психічний стан, уживання ліків, особливості взаємин з оточуючими) так чи інакше відбиваються на розвитку маляти. А це вимагає належної культури поведінки, знань з медицини, валеології, фізіології, здорового способу життя.

Народження дитини — велике і святе таїнство. Перший плач дитини, прикладання її до материних грудей — незамінне джерело розвитку почуттів материнства, які е запорукою подальшого розвитку творіння батьків.

Важливе місце у діяльності сім'ї посідає соціальна функція. Вона реалізується шляхом створення оптимальних умов для соціального розвитку дитини, належної відповідальності батьків за її виховання, створення сприятливих умов для появи морально-духовних джерел соціального успадкування. Адже окрім біологічного успадкування важливим чинником становлення юної особистості є соціальне успадкування: дитина засвоює певні моральні норми поведінки (чесність, справедливість, доброту, щирість, доброзичливість, охайність та ін.). Під впливом оточення формуються її характер, звички. Якраз до 6—7 років у дитини формуються основні моральні якості. Тому батьківська школа любові, добра, порядності, чесності, щирості і багатьох інших доброчинностей — найперший і найголовніший університет становлення особистості дитини, ЇЇ соціального зростання. І відповідальність батьків за належне виконання соціальної функції у цей період особливо висока1.

Важливою в системі сімейного виховання є економічна функція. Вона пов'язана із соціальною і передбачає створення матеріальних умов для достатнього забезпечення своїх дітей помешканням, одягом, харчуванням, необхідними засобами для гри, навчання, розваг. Тут має домінувати, по-перше, почуття відповідальності батьків за створення власною працею належних економічних умов для забезпечення життя своїх дітей, щоб не перекладати це на державу. По-друге, матеріальна забезпеченість дітей має бути співвідносною з конкретними можливостями сім'ї, щоб не сприяти їх розбещенню. До того ж діти з раннього віку мають залучатися до продуктивної обслуговуючої праці, до планування і використання сімейного бюджету. Батьки повинні постійно дбати про формування діяльної і відповідальної особистості і будь-що уникати виникнення споживацьких поглядів.

Оскільки виховання є важливою сферою діяльності старших поколінь, то до батьків обставини життя пред'являють досить вагомі соціально-психологічні і педагогічні вимоги, такі як почуття високої відповідальності перед людьми за виховання дітей в ім'я майбутнього; фізичне здоров'я батьків, що має забезпечити народження здорових нащадків і створити належні умови для розвитку та виховання дітей; генетична грамотність; достатня психолого-педагогічна культура; любов до дітей; володіння справжнім авторитетом; знання надбань народної педагогіки; створення в сім'ї умов для всебічного розвитку особистості; здатність формувати у сім'ї культ Матері і Батька; добре розвинені почуття материнства. Без материнської любові, уваги, ласки й опіки неможливий нормальний розвиток дитини.

Батьківський авторитет у вихованні дітей
Спілкування класного керівника з батьками
Форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів
ПЕРЕДМОВА
Розділ 1. З ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ
Розділ 2. НАУКОВІ ЗАСАДИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
2.1. Сутність навчання, його завдання
2.2. Рушійна сила навчального процесу
2.3. Логіка навчального процесу
2.4. Структура процесу уміння