Технологія і техніка шкільного уроку - Кузьмінський А.І. -
ПЕРЕДМОВА

Людина — геніальний витвір природи. Від природи кожна людина одержує величезні можливості для свого фізичного, психічного й соціального розвитку. Генофонд людини є важливою передумовою соціального розвитку не лише конкретного індивіда, а й суспільства загалом. Людина — це суб'єкт суспільно-історичного процесу, розвитку матеріальної й духовної культури земної цивілізації. Вона є біосоціальною істотою, тісно пов'язаною з іншими біологічними формами життя, але такою, що зуміла виділитися з них завдяки здатності займатися продуктивною працею, створювати знаряддя праці, володіти свідомістю і мовою.

Сенс життя кожної людини, як і всіх живих істот, — продовження свого роду. І не лише фізично, а й соціально. Невипадково український філософ Г.С. Сковорода наголошував, що для кожної людини є "благо народити і благо навчити". Старше покоління має постійно дбати про забезпечення оптимальних умов для всебічного гармонійного розвитку подальших поколінь. Спочатку цю функцію має виконувати сім'я. А коли дитині виповнюється 6—7 років, на допомогу сім'ї приходить школа, професійні освітні заклади. Мільйони дітей сідають за шкільні парти, щоб пройти складний і тривалий шлях до соціальної зрілості.

Основною формою навчання в загальноосвітніх навчально-виховних закладах є урок. Український педагог В.О. Сухомлинський наголошував: "Урок — основна ділянка навчально-виховного процесу, на якій учитель щоденно здійснює освіту, виховання і всебічний розвиток учнів. Від якості уроку залежить не тільки міцність, глибина знань, а й виховання науково-матеріалістичного світогляду..., любові до знань і науки, поваги до духовних багатств, створених людством. На уроці розвиваються пізнавальні і творчі сили учнів, формуються уміння наукового мислення, виховується любов до книги. Урок є тією головною сферою інтелектуального життя вихованців, у якій повсякденно відбувається духовне спілкування навченого життям наставника і його вихованців, які вступають на перші щаблі життя".

Упродовж багатьох століть людство шукало оптимальні форми організації навчання дітей. У результаті таких пошуків ось уже понад три століття в загальноосвітніх навчально-виховних закладах світу провідне місце займає така форма навчання, як урок. Причому постійно на різних етапах розвитку шкільництва і педагогіки відбувався й відбувається творчий процес удосконалення уроку. Внаслідок чого педагогічна практика і теорія накопичили великий багаж знань щодо удосконалення навчально-виховного процесу на уроці.

Кожен урок — це унікальне педагогічне дійство за участю вчителя-вихователя й учнів. Освітньо-виховна ефективність цього дійства залежить від багатьох чинників і передусім від наукових засад його побудови.

Батьки, посилаючи дитину до школи, сподіваються, що в неї буде хороший учитель, і кожен урок приноситиме їй задоволення, стане маленькою сходинкою на довгому шляху її соціального становлення. Упродовж навчання в загальноосвітній школі кожен учень відповідно до навчального плану має відвідати понад 11 тисяч уроків. Від їх ефективності залежить, власне, особиста доля вихованців, майбутніх громадян і, врешті-решт, країни й суспільства. У процесі багаторічної участі кожної юної особистості в навчально-виховному процесі на уроках відбувається процес накопичення інтелектуального й духовного багатства як окремого вихованця, так і суспільства загалом. Як писав В.О. Сухомлинський, "урок — перше вогнище, зігрівшись біля якого, людина прагне стати мислителем. Я вбачаю найважливішу виховну мету уроку в тому, щоб запалити в маленької людини вогник жадоби пізнання"1. Щоб цей животворний вогонь не згасав, учитель повинен постійно підтримувати його креативною енергією власного розуму, який має спиратися на наукові надбання в царині організації навчально-виховного процесу в школі.

К.Д. Ушинський називав педагогіку мистецтвом, але таким мистецтвом, яке опирається на науку. У педагогічній, зокрема в навчальній діяльності, беруть участь: 1) учитель, який здійснює навчання; 2) предмет його праці — учні; 3) засоби навчання. Ці три категорії подібні до інших видів трудової діяльності людини, а в основі будь-якої трудової діяльності має бути надійний науковий фундамент. У житті важливо не лише що робити, але і як робити. Тут велику роль відіграє володіння технологією праці. Як і будь-яка інша, педагогічна праця має здійснюватися, якщо дбати про її ефективність, на основі науково обґрунтованих технологій. Важливе місце в діяльності вчителя, у формуванні його майстерності посідають уміння в галузі педагогічної техніки. Це той інструмент, який допомагає вчителеві ефективно реалізовувати певні компоненти педагогічних технологій.

У пропонованій книзі розкриваються такі аспекти педагогічної діяльності вчителя в контексті організації навчально-виховного процесу на уроці: наукові засади навчально-виховного процесу; загально педагогічні вимоги до уроку; педагогічні технології в системі моделювання навчально-виховного процесу на уроці; педагогічна техніка як передумова вияву майстерності вчителя на уроці.

Організація навчального процесу в школі, зокрема підготовка до уроків та їх проведення, — складний і багатогранний процес. Він вимагає від учителя великого напруження фізичних і психічних сил. Особливо це відчувають молоді вчителі, які роблять перші кроки на освітній ниві. Автори адресують цю книгу передусім молодим учителям. Проте читач не знайде тут готових рецептів на всі випадки життя. Матеріал книги має слугувати розвиткові творчого мислення вчителя-вихователя. Адже відома істина, що в педагогічній діяльності важливий не сам метод, а ідея, виведена з нього, яка має допомогти молодому вчителеві шляхом використання системи творчих пошуків віднайти "свій метод", який можна застосувати в конкретній ситуації стосовно конкретної дитини чи конкретного учнівського колективу.

Автори сподіваються, що книга буде корисною для вчителів, керівників шкіл, методистів, студентів педагогічних навчальних закладів.

Розділ 1. З ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ
Розділ 2. НАУКОВІ ЗАСАДИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
2.1. Сутність навчання, його завдання
2.2. Рушійна сила навчального процесу
2.3. Логіка навчального процесу
2.4. Структура процесу уміння
2.5. Типи навчання, їх сутність
2.6. Мотиви навчання
2.7. Оптимізація та інтенсифікація навчання
2.8. Принципи навчання