Національна безпека України - Ліпкан В.А. - Висновки

1. Україна - європейська держава. Загрози та небезпеки для нашої держави мали місце і раніше як на Заході і Сході, так і на Півдні. Нерідко воєнна небезпека виникала н усередині держави. Зараз, як ніколи раніше, воєнна безпека України, ослабленої в економічних і військових відносинах, в значній мірі залежить від поміркованості політиків. Вимогами до них є здатність:

• проводити всебічний аналіз потенційних воєнних загроз і реальних небезпек;

• ухвалювати рішення, адекватні обстановці, що складається, з прогнозом на майбутнє.

При цьому необхідно пам'ятати про мистецтво вибору союзників і нейтралізації ворогів. На даному етапі розвитку нашої держави саме така політика повинна зіграти головну роль в забезпеченні воєнної безпеки України, яка з одного боку прагне до вступу до НАТО, а з іншого проголошує Росію своїм стратегічним партнером.

У світі не зникли сили і чинники, дія яких може призвести до військових зіткнень: ця наявність міждержавних і інших суперечностей, що раніше традиційно вирішувалися військовою силою, агресивний настрій деяких існуючих політиків світу, які вважають, що основною формою вирішення будь-яких конфліктів є застосування збройної сили.

У цій ситуації Україні, щоб зберегти себе як суверенну і соборну державу, слід, по-перше, використовувати всі можливі мирні засоби. По-друге, і це, має усвідомити нова влада — тримати у постійній готовності до використання для стримування і відбиття можливої агресії силові засоби — Збройні сили.

2. Найважливішим елементом воєнної безпеки є система забезпечення воєнної безпеки держави, під якою розуміється механізм, що перетворює прийняту державою стратегію в області воєнної безпеки на скоординовану діяльність конкретних відомств, організацій, громадських об'єднань і громадян на основі чинного законодавства.

Побудова системи забезпечення воєнної безпеки України, адекватної прогнозованим військовим загрозам її національній безпеці і умовам соціально-економічного розвитку є нині однією з нагальних проблем держави.

Слід зазначити, що її рішення залежить не лише від достатнього і своєчасного фінансування воєнної сфери, а й від створення ефективної системи керівництва військовим будівництвом і управління військовою організацією України, від розробки і вдосконалення в цілому теоретичних і організаційних основ формування і планування розвитку воєнної організації країни, а також механізму реалізації основних напрямів військового будівництва з урахуванням кардинальної зміни характеру збройної боротьби, що відбулася за останні десятиліття, із застосуванням сучасної зброї і технічних засобів.

Наявність структур забезпечення воєнної безпеки не розв'язує всіх проблем воєнної безпеки в країні. Вони можуть бути вирішені лише за умови діяльності цих структур у рамках єдиної органічно функціонуючої системи. Необхідний єдиний підхід до проблем воєнної безпеки, вироблений в масштабах держави, а також не лише наявність відповідного законодавства, а розроблення механізмів його реалізації і впровадження у життя.

Важливу роль в системі забезпечення воєнної безпеки відіграє наявність єдиного органу, що здійснює координацію діяльності елементів системи забезпечення воєнної безпеки.

Координуючим органом у питаннях забезпечення воєнної безпеки і узгодженні діяльності елементів системи воєнної безпеки є Рада Національної безпеки і оборони України.

3. Удосконалення законодавчої бази для забезпечення воєнної безпеки держави та діяльності призначеної для цього системи має бути спрямовано на:

• визначення порядку розробки, узгодження і затвердження законів і нормативно-правових актів України, пов'язаних із забезпеченням воєнної безпеки держави;

• розроблення програми розвитку законодавства у сфері забезпечення воєнної безпеки;

• істотне підвищення якості законів і нормативних правових актів України;

• державну зацікавленість і юридичну відповідальність урядових органів у першочерговому фінансовому забезпеченні ефективного функціонування законів, що приймаються, і нормативних правових актів, що стосуються сфери воєнної безпеки України.

4. Структура, чисельність і оснащення Збройних сил України мають відповідати рівню існуючих і потенційних військових загроз і небезпек національній безпеці Україні, а не стандартам Європейського Союзу. Збройні сили мають бути здатні вирішувати задачі по захисту національних інтересів України у регіональній війні та готовим до ведення війн шостого покоління.

б. Важливим компонентом майбутнього незалежності є реформування Збройних сил України, яке не є тотожним їх знищенню і скороченню, що відбувається зараз. Реформування це процес, спрямований на формування оптимальної структури Збройних сил, здатної ефективно вирішувати завдання щодо забезпечення національної безпеки. Скорочення армії, зменшення строку навчання офіцерів стратегічного і тактичного рівнів призведе до фатальних наслідків — відсутності воєнної еліти, здатної вирішувати завдання щодо забезпечення національної безпеки України.

6. З урахуванням тимчасової економічної неспроможності держави формувати системні Збройні сили, в яких би всі роди військ були однаково добре підготовлені, постає потреба в окресленні пріоритетів розвитку Збройних сил України. Такими, на наше переконання, є сили повітряно-космічної оборони, а також сили ядерного стримування.

Держава має готувати Збройні сили не до тих воєн і не проти таких супротивників, які загрожували нам у минулому або загрожують нам у далекому майбутньому, а вже завтра і навіть сьогодні. Відмову від завдання готовності до кругової оборони, безумовно, слід вітати, але будівництво Збройних сил країни в плані їх здатності до відбиття агресії на одному напрямі є лише напівзаходом, що не відображає реалій збройного протиборства сучасності. Для того, щоб поставити ту або іншу країну "на коліна" разом з вторгненням угрупувань сухопутних сил (традиційний спосіб), буває також досить могутньої безконтактної дії на ключові державні і військові об'єкти. Причому дія здійснюється в основному силами і засобами повітряно-космічного нападу, засобів сторони, що обороняється, що все частіше знаходяться поза зоною дії. Очевидно, що виникає завдання пошуку асиметричних засобів протидії агресору у разі даного сценарію подій і при цьому засоби повітряно-космічної оборони країни покликані зіграти одну з вирішальних ролей.

Головною особливістю збройного протиборства сучасності є те, що відбувся перерозподіл ролі різних сфер в його ході, а саме — хід і результат збройної боротьби переважно визначатиметься результатами протиборства в повітряно-космічній сфері, а угрупування сухопутних військ і військово-морських сил покликані закріпити досягнутий військовий успіх і своїми діями забезпечити досягнення політичної мети війни (озброєного конфлікту).

Відтак, Україна має реформувати Збройні сили якісно, створюючи такі роди військ, котрі могли б забезпечити національну безпеку у XXI столітті. До таких військ, окрім сухопутних і військово-морських сил, а також сил швидкого реагування, належать сили повітряно-космічної оборони, а також сили ядерного стримування. Саме дані сили у майбутньому і вирішуватимуть завдання геополітичних лідерів у разі застосування силових компонентів. Сила держави полягає у її впевненості в майбутньому, яка ґрунтується на повазі інших до неї.

7. Потребує докорінної зміни як Закон України "Про основи національної безпеки України", так і Воєнна Доктрина, в яких по суті відображений пасивний стан України (недопущення, унеможливлений тощо). Формування потужної держави передусім передбачає формування системи активних заходів, зміст яких має відповідати проголошеним національним інтересам, і меті розвитку українського суспільства.

Контрольні запитання для самоперевірки

1. Поняття та зміст воєнної небезпеки, її відмінність від воєнної загрози.

2. Окресліть чинники, що впливають на ступінь воєнної безпеки.

3. Визначте основні загрози воєнній безпеці на сучасному етапі розвитку України.

4. Призначення системи забезпечення воєнної безпеки.

5. Правові основи забезпечення воєнної безпеки.

6. Окресліть складові елементи системи воєнної безпеки.

7. Окресліть сучасний стан воєнної безпеки України.

8. Які основні напрями реформування Збройних сил України.

Завдання для самопідготовки

1. Поняття та зміст війни.

2. Модель ЗС України на сучасному етапі розвитку.

3. Класифікація війн.

4. Концептуальні можливості Збройних Сил України щодо ведення війн шостого покоління.

5. Перспективи.формування повітряно-космічних України.