Національна безпека України - Ліпкан В.А. - 3.3. У сфері зовнішньої політики

Найбільш важливими об'єктами недержавного управління національною безпекою у сфері внутрішньої політики є:

• конституційні права і свободи людини і громадянина;

• конституційний лад, національна злагода, стабільність державної влади, суверенітет і територіальна цілісність України.

Найбільшу небезпеку в сфері внутрішньої політики становлять наступні загрози національній безпеці:

• посягання на конституційний лад і державний суверенітет України;

• порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні та за її межами;

• недостатнє правове регулювання відносин в області прав різних політичних сил на використання засобів масової інформації для пропаганди своїх ідей;

• розповсюдження дезінформації про діяльність недержавної системи забезпечення національної безпеки, події, що відбуваються в країні та за її межами;

• наявність сепаратистських, реінтеграційних та іредентських тенденцій в окремих регіонах та в діяльності певних політичних сил в Україні;

• діяльність громадських об'єднань, спрямована на насильницьке повалення конституційного ладу і порушення територіальної цілісності України, розпалення соціальної, расової, національної і релігійної ворожнечі, розповсюдження цих ідей серед підприємств недержавної форми власності, що надають послуги в сфері забезпечення безпеки;

• можливість виникнення конфліктів у сфері міжетнічних і міжконфесійних відносин, радикалізації та проявів екстремізму в діяльності деяких об'єднань національних меншин і релігійних громад;

• недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конституції України і виконання законів України;

• несформованість вітчизняної політичної еліти, її суперечливі геополітичні, економічні та інші орієнтації.

Основними заходами забезпечення національної безпеки України у сфері внутрішньої політики є:

• запобігання і сприяння органам державної влади відповідно до законодавства у відверненні посягань на її державний суверенітет і територіальну цілісність;

• створення дійових механізмів захисту прав громадян України незалежно від місця перебування;

• створення системи протидії монополізації вітчизни ними і зарубіжними структурами складових інфраструктури національної безпеки, включаючи ринок безпеки і засоби її забезпечення;

• активізація контрпропагандистської роботи, спрямованої на формування позитивного іміджу недержавної системи забезпечення національної безпеки, попередження негативних наслідків розповсюдження дезінформації про внутрішню політику України;

• участь у забезпеченні неухильного додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист конституційного устрою, вдосконалення системи політичної влади;

• забезпечення міжконфесійної стабільності та запобігання конфліктним загостренням на релігійній основі, недопущення протистояння різних церков, у тому числі щодо розподілу сфер впливу на території України;

• сприяння у створенні дійових, у тому числі судових, механізмів захисту конституційних прав людини і основних свобод.

3.3. У сфері зовнішньої політики

До найбільш важливих об'єктів недержавного управління національною безпекою України в сфері зовнішньої політики вилежать :

• ресурси підприємств будь-якої форми власності, які реалізують зовнішню політику України, українських представництв і організацій за кордоном, представництв України при міжнародних організаціях;

• ресурси підприємств державної і недержавної форм власності, які реалізують зовнішню політику України на її території;

• блокування діяльності українських підприємств, що надають послуги у сфері забезпечення особистої та суспільної безпеки.

Серед зовнішніх загроз національній безпеці України у сфері зовнішньої політики найбільшу небезпеку становлять:

• вплив іноземних економічних, політичних та інформаційних структур на розроблення та реалізацію стратегії зовнішньої політики України;

- розповсюдження за кордоном дезінформації про зовнішню політику України;

• порушення прав українських громадян і юридичних осіб за кордоном;

- посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність, територіальні претензії з боку інших держав;

• спроби втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;

• воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в різних регіонах світу, насамперед поблизу кордонів України

• спроби доступу та чинення впливу на інфраструктуру національної безпеки, українських представництв за кордоном, представництв України при міжнародних організаціях.

Серед внутрішніх загроз національній безпеці України у сфері зовнішньої політики найбільшу небезпеку становлять:

• порушення встановленого порядку збору, оброблення, збереження та передачі інформації у структурах недержавної форми власності, які реалізують або сприяють у реалізації органами державної влади зовнішньої політики;

• інформаційно-пропагандистська діяльність політичних сил, громадських об'єднань, засобів масової інформації і окремих громадян, яка викривлює стратегію і політику зовнішньої політичної діяльності України;

• недостатня інформованість населення про зовнішньополітичну діяльність України.

Основними заходами із забезпечення національної безпеки України у сфері зовнішньої політики є:

• участь у розробленні основних напрямів державної політики в сфері удосконалення системного забезпечення зовнішньополітичного курсу України;

• розроблення і реалізація відповідно до чинного законодавства комплексу заходів щодо посилення безпеки інфраструктури недержавної системи забезпечення національної безпеки, які сприяють у реалізації зовнішньої політики України, українських представництв і організацій за кордоном, представництв України при міжнародних організаціях;

• створення українським представництвам і організаціям за кордоном умови для роботи з нейтралізації можливих загроз і небезпек зовнішній політиці України;

" запобігання і сприяння органам державної влади відповідно до законодавства у відверненні посягань на її державний суверенітет і територіальну цілісність з боку інших держав;

• удосконалення системного забезпечення по протидії порушення прав і свобод українських громадян та юридичних осіб, які перебувають за кордоном;

• сприяння усуненню конфліктів, насамперед у регіонах, що межують з Україною;

• удосконалення системного забезпечення суб'єктів України з питань зовнішньої політичної діяльності, що входять до їх компетенції.