Соціально-правові основи інформаційної безпеки - Петрик В.М. - 7.5.1. Інформаційна робота

7.5.1. Інформаційна робота

Інформаційна робота: сутність змісту; інформація та її якість; форми, процес інформаційної роботи; відбір, накопичення, зберігання, обробка, видача інформації; засоби відбору, межі пошуку, обробка інформації; відбір і обробка інформації по темі дослідження. Документування, інформаційна справа.

Інформаційна робота у правоохоронних органах, спецслужбах, зовнішньополітичних відомствах, у структурах суб'єктів господарювання, особливо тих, що мають відношення до оборонного комплексу і зовнішньоекономічної спрямованості, здійснюється спеціально створеними для цього інформаційно-аналітичними підрозділами.

Незалежно від напряму діяльності інформаційно-аналітична робота охоплює такі загальні операційні процедури:

o збір і первинну оцінку інформації на рівень достовірності та відносності;

o обробку і накопичення інформаційних одиниць;

o оцінку, аналіз, узагальнення інформації та інформаційних даних;

o підготовку інформаційних повідомлень у межах поточного інформування по "сигнальній" первинній інформації;

o підготовку аналітичних "сигнальних" повідомлень у межах запланованих інформаційно-аналітичних розробок проблем або ініціативне інформування з актуальних питань зацікавлених замовників;

o розсилка інформаційних повідомлень, аналітичних довідок, доповідей, звітів замовникам інформаційно-аналітичних розробок та іншим зацікавленим споживачам для обслуговування всіх видів діяльності держави, інших суб'єктів господарювання і міжнародно-правових відносин, у тому числі й для підготовки, прийняття і реалізації рішень у галузі проведення заходів правоохоронної, політико-дипломатичної, розвідувальної і контррозвідувальної діяльності, для вдосконалення розвідувальної системи.

Суб'єкти інформаційного забезпечення підрозділяються на тих, що: 1) створюють відповідні інформаційні ресурси, 2) здійснюють їх обробку і систематизацію, 3) здійснюють інформаційно-довідкову функцію, забезпечуючи інформаційні потреби замовників.

До першої категорії суб'єктів належать в основному керівники правоохоронних відомств, спецслужб та їх оперативних підрозділів, а також посадові особи цих підрозділів, яким надано право на здійснення агентурно-оперативної (контррозвідувальної і розвідувальної) та оперативно-розшукової діяльності. Крім того, з урахуванням компетенції як такі суб'єкти певною мірою можна розглядати й керівників та посадових осіб неоперативних служб і підрозділів органів внутрішніх справ, спецслужб.

Відповідно до законодавства України, а також відомчих і міжвідомчих нормативних правових актів, керівники органів внутрішніх справ, спецслужб, дипломатичних відомств, особливо їх оперативних, оперативно-розшукових та операційних підрозділів визначають інформаційні потреби підлеглих їм апаратів і (з урахуванням можливостей інших суб'єктів політико-дипломатичної, розвідувальної, контррозвідувальної, оперативно-розшукової діяльності) конкретну структуру інформаційної взаємодії. Крім того, у рамках вирішення завдань у сфері оперативної, оперативно-розшукової і політико-дипломатичної роботи ці керівники визначають форми взаємодії з іншими державними І недержавними структурами для одержання від них необхідних інформаційних даних.

При розгляді другої категорії суб'єктів інформаційного забезпечення варто особливо виділити спеціалізовані аналітичні підрозділи (групи) МВС, податкової та митної служб, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Міністерства оборони (насамперед Головного управління розвідки МО), РНБО, Кабінету Міністрів, Секретаріату Президента України.

Наступним елементом поняття інформаційного забезпечення є система оперативної і оперативно-розшукової інформації, основу якої складає інтегрований банк даних оперативного і оперативно-розшукового призначення. При цьому доцільно розглядати цю інформацію, одержану суб'єктом розвідувальної, контррозвідувальної і оперативно-розшукової діяльності за допомогою агентурно-оперативних і оперативно-розшукових заходів як фактичні дані, що містять у собі знання, необхідні та придатні для використання їх оперативними підрозділами у повсякденній діяльності з метою захисту життя, здоров'я, прав і свобод людини та громадянина, власності, забезпечення громадської, державної і національної безпеки, викриття та попередження ризиків і небезпек, припинення викликів і загроз життєво-важливим інтересам суспільства та держави.

Зміст інформаційної роботи складається із: 1. Отримання (збір, добування, придбання) первинної інформації від сил і засобів, зокрема, оперативних підрозділів кримінальної, податкової міліції, інших оперативно-розшукових підрозділів правоохоронних органів, контррозвідки, розвідки, прикордонних, митних та інших спеціальних служб, функціональних структур МЗС, інших організацій, опосередковано задіяних у певних правоохоронних заходах і діючих у зовнішньополітичній сфері, у галузі безпеки та оборони.

A) Збір інформації - відносно самостійний, дозволений законом України або держави перебування метод організації отримання інформації безпосередньо з відкритих джерел (так званої "легальної розвідки"), у рамках якого необхідні інформаційні зведення отримують вільно, без подолання будь-яких захисних систем чи заходів. Іншими словами - вільне збирання носіїв інформації - процедура безперешкодного оволодіння певними предметами, виробами, зразками чи пробами (речовин, товарів, ґрунту, води, повітря, фауни і флори). Збір інформації здійснюється в межах норм існуючого законодавства "Про інформацію" шляхом ознайомлення з науково-технічною, політико-дипломатичною, соціально-політичною, військовою, економічною, фінансовою та іншою інформацією, що розповсюджується каналами ЗМІ, бібліотечними та архівними закладами, мережею Інтернет, інформаційними агенціями тощо.

Б) Добування - прихована, конспіративна процедура таємного вилучення носія конфіденційної, секретної та іншої важливої інформації, тобто незаконне заволодіння, викрадення.

B) Придбання - процедура одержання конфіденційної, секретної та іншої важливої Інформації або її носія від конкретної фізичної чи юридичної особи в тимчасове чи постійне користування за визначену винагороду. Приміром, оперативні співробітники спецслужб використовують сукупність "відкритої", тобто доступної для всіх інформації, та "закритих" відомостей, тобто інформації обмеженого користування, отриманої упродовж конфіденційних контактів Із джерелами. Головним є те, що оперативні співробітники спецслужб для отримання первинних оперативних даних мають можливість використовувати поряд із людськими інші "закриті" джерела за кордоном на об'єктах розвідувального проникнення, тобто недоступних для всіх, а саме:

o картотеки спецслужб, поліції, органів юстиції, прокуратури та інших правоохоронних структур;

o досьє податкової, митної, прикордонної служб;

o бази даних ЕОМ державних банківських органів або приватних структур;

o бази даних цивільних державних органів влади та управління, неурядових національних чи транснаціональних організацій.

Крім того, оперативні підрозділи спецслужб використовують спеціальні, так звані "маргінальні" засоби: 1) підслуховування, 2) прослуховування дротових, радіорелейних і сотових телефонних переговорів, 4) перлюстрації, 5) перехоплення факсів, телексних і телеграфних повідомлень; 6) негласні обшуки приміщень та особистих речей, 6) зовнішнє спостереження, 7) вивідування, опитування, анкетування тощо.

Підрозділи технічної розвідки займаються перехопленням радіоелектронних і електричних каналів зв'язку. Зі свого боку, інформаційно-аналітичні підрозділи спецслужб мають доступ до аналогічних "закритих" джерел у власній державі на режимних об'єктах контррозвіду вального захисту. "Закриті" відомості, отримані із зазначених джерел, мають різний рівень довіри та дозволу посилання на них у повідомленнях зацікавленим особам чи структурам, що знижує ефективність та точність висновків, а також їх доказовість у вихідних документах.

2. Відбір необхідної інформації для потреб правоохоронних, оборонних, зовнішньополітичних відомств, спецслужб, інших органів влади та управління держави у цілому з інших відкритих джерел. Мається на увазі, що, зокрема, 90% даних інформаційні підрозділи спецслужб отримують із відкритих джерел, доступних широкому загалові, а саме, із: 1) журналів, газет, інших джерел ЗМІ, оглядів, політичних дискусій, спеціалізованої літератури; 2) офіційних матеріалів владних, урядових та інших структур держави-об'єкту спрямувань (комісій, комітетів, рахункових, промислово-торговельних палат, рад із контрою за курсом валюти, інформаційних бюро та економічного прогнозування); 3) регіональних агентств наукової та технічної інформації; матеріалів колоквіумів, нарад, виставок, ярмарок; 4) доповідей за підсумками візитів державно-партійних та неурядових делегацій тощо; 5) з мережі Інтернет.

3. Обробка, накопичення первинної інформації та інших даних - це розклад інформаційних одиниць за відповідними класифікаціями та кодувальними словниками, зокрема: 1) по об'єктах спрямувань (проблемах) та проникнення (організаціях та особах); 2) по фактах, подіях і діях; 3) формалізація; 4) кодування і введення до відповідних баз накопичення і зберігання.

Процедура обробки інформації у вигляді класифікації, анотування, реферування, індексування, кодування - це підготовчий етап роботи з інформацією та її носіями перед введенням інформації до бази даних інформаційних систем (БДЮ).

Фіксація інформації - система заходів для реалізації змісту етапу операції збору і відбору: дії щодо конкретної "матеріалізації" отриманого інформаційного результату (продукту).

Процедура обробки інформації у вигляді формалізації та введення інформаційних одиниць в базу даних Ю - це надання інформації відповідної форми та безпосереднє її введення до БДІС для: 1) тривалого збереження у великій кількості, тобто закріплення ЇЇ на відповідному носії (нині - на електронних носіях) та 2) швидкого пошуку потрібної інформації в масі накопиченого матеріалу та її видачі замовникам; 3) проведення за відповідними модельними математичними програмами аналітичних досліджень інформаційних масивів з проблемних пошукових запитів з метою визначення тенденцій та взаємозв'язків між особами, організаціями, діями та подіями.

Нині проблема не у відсутності потрібних інформаційних даних, а у здатності інформаційних підрозділів навіть фізично обробляти інформаційні потоки, а також знаходити необхідну інформацію в базах даних.

Зазначені функції здійснюються за допомогою спеціальних сил І засобів, які використовують певні загальні для всіх спецслужб та інформаційних структур правила відбору, накопичення і реалізації інформації, тобто це певний персонал та технічні засоби, що здійснюють необхідні технологічні операції, а також комплекс прийомів та методів, які застосовуються в різних інформаційних процесах, створюють систему інформаційного обслуговування.

Основним технічним засобом у системі інформаційного обслуговування є інформаційно-пошукові системи, котрі за характером інформації, що обробляється, розподіляються на документографічні та фактографічні.

Документографічні інформаційно-пошукові системи видають споживачам Із маси інформації документи, що зберігаються, чи копії з них, відомості про факти, події та їх учасників (осіб та організації). Наприклад, інформаційно-пошукові системи широко використовуються іноземними розвідками для отримання адресів і характеристик на зацікавлених осіб, відомостей на організації та заклади, даних про ті чи інші сторони потенціалу об'єкта розвідувальних спрямувань (держави, іншого суб'єкта міжнародних правовідносин).

Реалізація накопиченої інформації здійснюється на основі запитів чи положення про обов'язковість інформаційних органів доводити до відома відповідних інстанцій (голови держави, уряду, парламенту тощо) інформацію певної категорії в міру її надходження. Використання для збереження оперативної інформації ПЕОМ дає змогу створювати великі інформаційні масиви та забезпечувати швидку видачу інформації. Таким чином:

Інформація (для ІАЗ) - це зведення про значимі факти (осіб, організації, дії, події), що є основою для прийняття рішень щодо проведення адміністративних, організаційних заходів, а також для підготовки пропозицій і рекомендацій. У філософському розумінні інформація забезпечує зменшення чи зняття невизначеності наших уявлень про досліджувані явища (процеси) в результаті одержання повідомлення (певного знака).

Інформаційні дані - задокументована інформація, інформація у вигляді відповідних офіційних документів, інформація на відповідних носіях.

Носії інформації - люди, речі; зразки пристроїв, приладів, техніки, зброї, боєприпасів; папір та його замінники; ксерокопії, магнітофонна, відео- чи кіноплівка, дискета, компакт-диск СО/ОМО, мікрограма тощо, - все те, що несе в собі інформацію.

Інформаційна робота - діяльність щодо забезпечення посадових осіб відомостями, необхідними для вирішення покладених на них завдань.

Засоби інформаційної роботи - сукупність документальних, технічних та інших пристроїв, призначених для накопичення, обробки, систематизації, збереження і видачі інформації.

Форми інформаційної роботи - особливості документування, накопичення, зберігання, формалізації та введення інформаційних даних до різних ланок системи управління з метою раціонального та ефективного здійснення організаційно-управлінської діяльності.

Процес інформаційної роботи - це послідовна сукупність операцій, процедур, процесів (реєстрація, передача, обробка, накопичення, збереження, видача інформації), що дає змогу швидко знайти в повному обсязі потрібні відомості на запит конкретного споживача.

Якість інформації - це ступінь розвиненості властивостей інформації, який визначає її практичну придатність для дослідження і практичного використання. Якість інформації залежить від таких характеристик: 1) відповідність; 2) достовірність; 3) актуальність; 4) своєчасність; 5) повнота; 6) важливість, 7) відкритість чи закритість (рівень доступу, таємність).

Відбір інформації - процес перегляду інформаційних одиниць, матеріалів і документів, уточнення ступеня актуальності, відносності, ідентифікації, формалізації інформації за різними критеріями відповідних класифікаторів (каталогів).

Обробка інформації- процес перетворення інформаційних одиниць (ідентифікація, сортування, групування, збагачення, порівняння, прив'язки до іншої відомої інформації і т. ін.) у форми, зручні для накопичення, зберігання та роботи в інформаційних масивах і базах даних.

Накопичення Інформації - це процедура поповнення інформаційними одиницями інформаційних масивів і банків даних в результаті ідентифікації, формалізації, систематизації, уточнення, обліку та введення до відповідних баз даних для зберігання інформації у певних інформаційних системах на підставі класифікаторів чи каталогів.

Збереження інформації - це розміщення на тривалий час інформаційних одиниць в інформаційних масивах і банках даних, підтримання їх в актуальному режимі для можливості проведення пошуку, ідентифікації, переведення на носії та видачі на запити інформації.

Видача інформації - це пошук, ідентифікація, переведення на носи і передача інформації на відповідних носіях споживачу в режимі сигнального інформування, відповідно до програм або запитів.

Способи відбору і рамки інформаційного пошуку визначаються з урахуванням обліку: 1) структури і змісту досліджуваної проблеми з виділенням конкретних завдань, що підлягають аналізу; 2) наявності суміжних областей, у яких може знаходитися потрібна інформація; 3) глибини ретроспективного пошуку; 4) видів документальних джерел, необхідних для дослідження.

Обробка Інформації - упорядкування зібраних матеріалів шляхом їх систематизації з метою зробити доступними для огляду, компактними, придатними для аналізу, тобто приведення іх до вигляду, коли фактографічні дані починають "говорити".

Відбір і обробка матеріалів по темі дослідження - це підготовчий етап процесу аналітичної роботи, на якому здійснюється пошук інформації в інформаційних масивах і базах даних, перевірка її якісних характеристик, а також її обробка з метою створення умов для правильної оцінки досліджуваних фактів, подій і явищ.

Документування - це форма інформаційної роботи, що застосовується для закріплення результатів, одержуваних у процесі управління діяльністю (довідки, постанови, плани і т. ін.).

Справи - форма інформаційної роботи, призначена для систематизації документальних матеріалів, накопичення документів щодо листування тощо.