Політична економія - Ніколенко Ю.В. - Сучасні тенденції розвитку прямих інвестицій

Посилення ролі держави в процесі вивезення капіталу. В розвинених країнах держава не тільки сприяє вивезенню капіталу, а й безпосередньо виступає експортером фінансових ресурсів. Так, у США частка держави у загальному обсязі експорту капіталу складала перед другою світовою війною менше 1%, а на початку 90-х рр. - майже 25%. Вивезення державного капіталу направляється переважно в країни, що розвиваються, у вигляді пільгових кредитів та дарів, які отримали назву "офіційна допомога розвитку", основна ціль якої - забезпечення довгострокових економічних та політичних інтересів капіталістичних держав в країнах, що розвиваються.

Посилення конкуренції на світовому ринку капіталів. За залучення інвестицій на світовому ринку іде гостра боротьба: більше 60% прямих інвестицій іде в розвинені країни, 35-36% - вкладення в країни, що розвиваються, останнє - в країни з перехідною економікою. Основний критерій - сприятливий інвестиційний клімат.

Зростання значення і частки прямих іноземних інвестицій. Якщо перед Другою світовою війною на прямі інвестиції припадало 1/10 частина капіталу, який вивозився, то на початок 90-х рр. - 1/5 всіх інвестицій. Основними спонукальними мотивами є:

o отримання доступу до новітньої технології;

o наближення виробництва до ринків збуту;

o економія на податкових платежах тощо.

Сучасні тенденції розвитку прямих інвестицій

Прямі іноземні інвестиції стають найбільш важливою формою вивезення капіталу у зв'язку із розвитком інтернаціоналізації господарського життя, виробничої і науково-технічної кооперації та діяльності транснаціональних корпорацій: темпи зростання прямих іноземних інвестицій вищі, ніж вивезення капіталу. Прямі інвестиції здійснюються у формі вкладень власного капіталу в закордонні промислові, торговельні та інші підприємства шляхом організації виробництва на території іншої країни. До прямих інвестицій відноситься також реінвестування прибутку, отриманого за кордоном, у виробництво в країні, де вона була отримана.

Основна частка прямих інвестицій припадає на транснаціональні корпорації: 100 найбільших ТНК забезпечують майже третину всіх прямих іноземних інвестицій.

Причини експорту та імпорту прямих іноземних інвестицій обумовлені прагненням розмістити капітал в тій країні та в тій галузі, де він буде приносити максимальний прибуток, скоротити рівень оподаткування та диверсифікувати ризики. За дослідженнями ООН, до основних причин експорту прямих іноземних інвестицій (ПІІ) відносять:

o технологічне лідерство - чим вища частка витрат на НДДКР в обсягу продажів корпорації, тим більший обсяг прямих інвестицій за кордон: корпорації прагнуть утримати контроль над ключовою технологією, яка дає їм конкурентні переваги;

o переваги в кваліфікації робочої сили - чим вищий рівень оплати праці в корпорації, тим більші обсяги експорту прямих інвестицій: економія на кваліфікованій робочій силі;

o переваги в рекламі - відображає накопичений досвід міжнародного маркетингу - чим вища частка витрат на рекламу в продажах корпорації, тим більший ексорт прямих інвестицій;

o економія на масштабі - чим більші обсяги виробництва на внутрішній ринок, тим більший експорт прямих інвестицій: перед експортом інвестицій всі корпорації повністю використовують можливості економії на масштабі на внутрішньому ринку;

o розмір корпорації - чим більший розмір, тим більший обсяг експорту прямих інвестицій;

o рівень концентрації виробництва - чим вищий рівень концентрації виробництва певного товару в межах корпорації, тим більші обсяги експорту прямих інвестицій;

o забезпечення доступу до природних ресурсів - чим більша потреба корпорації в певному ресурсі, тим більші обсяги експорту прямих інвестицій в ту країну, де цей ресурс розташований;

o інші причини - скорочення транспортних витрат на поставку товару споживачеві за рахунок створення підприємств у безпосередній близькості; подолання протекціоністських перешкод за рахунок створення підприємства в країні вивезення тощо.

Капіталовкладення в іноземну економіку - активний засіб стимулювання попиту на вітчизняну продукцію. Це досягається як за рахунок створення за кордоном нових ринків, так і тому, що частина експорту ТНК постійно спрямовується в закордонні філії. Така гарантована частка складає більше 30% експорту Канади, Німеччини, Франції, Швеції, близько 50% експорту США.

Основний обмін прямих іноземних інвестицій здійснюється між промислово розвиненими країнами: в структурі експорту капіталу частка розвинених країн складає більше 90%, в імпорті - більше

60%.

Галузеві пріоритети прямих іноземних інвестицій обумовлені розвитком НТП - основна частка іде в новітні галузі - хімічна промисловість, автомобілебудування, інформаційно-комунікаційна техніка, приладобудування та в цілому машинобудування. Зрозуміло, що країни, які розвиваються, можуть просто не мати потреби в реалізації прямих інвестицій в таких галузях внаслідок їх нерозвиненості.

Лідером як серед експортерів прямих іноземних інвестицій, так і серед імпортерів є США та країни ЄС. Японія активно експортує прямі інвестиції, але не прагне допускати іноземні корпорації на власний ринок. Характерною особливістю іноземного інвестування наприкінці ХХ ст. є активна конкурентна боротьба за залучення прямих іноземних інвестицій, які сприяють впровадженню новітніх технологій.

Міжнародний кредит
Сутність та причини міграції робочої сили
Форми та тенденції розвитку міграції робочої сили
Міграційна політика та соціально-економічні наслідки міжнародної міграції
Сутність та форми міжнародних науково-технічних зв'язків
Торгівля ліцензіями
Міжнародні валютні відносини. Сутність світової валютної системи
Еволюція світової валютної системи
§ 3. ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ У СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО
Особливості зовнішньоекономічного сектору в трансформаційних економіках
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru