Політична економія - Федоренко В.Г. - 11.8.2. Відтворення капіталу підприємства

Відтворення капіталу підприємства - це безперервне його відновлення, яке забезпечує постійне повторення процесу виробництва (рис. 11.4).

Схема індивідуального відтворення капіталу підприємства

У ході відтворення капіталу відновлюються і розвиваються його складові елементи як за натурально-речовою формою, так і за вартістю, змінюється структура капіталу. У ході повторення і відновлення виробництва капітал підприємства перебуває у кругообігу.

Кругообіг капіталу - це безперервний рух капіталу, у процесі якого він послідовно проходить три взаємозалежних стадії, втілюючись на кожній із них у відповідну матеріальну форму: засобів виробництва, готової продукції і грошових коштів.

На першій стадії підприємство купує на ринку засоби виробництва і робочу силу (грошова форма капіталу перетворюється на товарну), на другій - відбувається процес виробництва (продуктивна форма капіталу перетворюється на товарну), на третій - реалізується на товарному ринку вироблений продукт (товарна форма капіталу перетворюється на свою початкову (вихідну) форму - грошову, кругообіг завершений). Від безперебійного кругообігу значною мірою залежить нормальний хід процесу відтворення капіталу підприємства, його ритмічність, надходження кінцевого продукту на потреби особистого і виробничого споживання.

Схему кругообігу капіталу підприємства можна показати так:

I стадія (обігу); II друга стадія (виробництва); III стадія (обігу),

де Г- грошові кошти,

- вартість закуплених засобів виробництва і робочої сили:

- виробництво, у процесі якого вартість спожитих засобів виробництва (ЗВ) переноситься конкретною працею на продукт, що виробляється, створюється нова вартість (ВН);

- готова для реалізації продукція;

- грошові кошти від реалізації продукції;

де Г - авансовані гроші,

ДВ - додаткова вартість.

З формули кругообігу капіталу видно, що грошовий капітал перетворюється на продуктивний (перша стадія), продуктивний - на товарний (друга стадія), товарний - на грошовий (третя стадія). На першій і третій стадіях кругообіг капіталу функціонує у сфері обігу, на другій - у сфері виробництва нової продукції і створенні нової вартості.

На кожній стадії кругообігу капіталу відбуваються різні економічні процеси, і жодну з них не можна абсолютизувати, а потрібно розглядати у діалектичному зв'язку з іншими стадіями.

При аналізі кругообігу капіталу особливої уваги слід надавати проблемі ефективності та якості. Так, від якості засобів виробництва, закуплених на першій стадії кругообігу, значною мірою залежить ефективність процесу в наступних стадіях. Наприклад, у разі використання неякісної сировини підприємство одержить неякісний товар, який не буде реалізуватися. Отже, проблема якості товару - головна. Ефективність на другій стадії пов'язана, зокрема, зі скороченням часу робочого періоду, що вимагає застосування прогресивної техніки та технології, комп'ютеризації виробництва тощо. На третій стадії існують проблеми транспортування, зберігання, реалізації продукції. Раціональне їх розв'язання може у декілька разів збільшити прибуток, зарплату, фонди нагромадження і споживання.

У процесі відтворення капіталу його крогообіг постійно повторюється. Кругообіг як періодично повторюваний процес, а не як окремий акт, у якому авансована вартість повертається до своєї вихідної форми, називається обігом капіталу. Тривалість обігу характеризується часом обігу капіталу. Час обігу капіталу - це період руху вартості від моменту її авансування до моменту її повернення до підприємства у грошовій формі. Тобто, це період від моменту авансування грошових коштів до моменту їх повернення до підприємства.

Швидкість обігу капіталу (17) прийнято визначати кількістю його обігів, які відбулися за певний період, як правило за рік (О), і тривалістю (часом) одного обігу капіталу (О). Залежність між цими показниками можна виразити формулою:

Швидкість обігу капіталу має велике значення для господарської діяльності підприємства. Збільшення швидкості обігу капіталу сприяє зниженню витрат виробництва, підвищенню ефективності діяльності підприємства. На швидкість обігу капіталу впливають час виробництва і час обігу.

Час виробництва - це час, протягом якого продуктивний капітал перебуває у сфері виробництва. Він охоплює час безпосереднього впливу на предмет праці робітника, природних процесів, а також перерви у виробничому процесі, що пов'язані з технологією виробництва, та час перебування капіталу у вигляді виробничих запасів. Щоб прискорити обіг капіталу, підприємці прагнуть скоротити час виробництва, підвищуючи продуктивність й інтенсивність праці, застосовуючи науково-технічні досягнення, сучасну нову техніку і технологію.

Час обігу — це час, протягом якого капітал підприємства перебуває у сфері обігу. У різних галузях і сферах господарської, діяльності він різний і складається з часу транспортування товару від виробника до споживача, часу зберігання товарних запасів на складах, часу продажу готової продукції, часу купівлі чинників виробництва тощо. Скорочення часу обігу і загального обігу капіталу залежить від впровадження у виробництво нової техніки і прогресивних технологій, комерційної інформації, вдосконалення транспорту і засобів зв'язку, менеджменту і маркетингу.

Сьогодні вся маркетингова діяльність підприємства має бути спрямована на скорочення обігу, часу, протягом якого готова продукція знаходиться на складах, терміну транспортування її до споживача, часу реалізації готової продукції, часу, протягом якого відбувається придбання нових засобів виробництва. Все це впливає на продуктивність праці, собівартість, прибутковість.

У процесі кругообігу основний капітал зазнає фізичного (матеріального) і морального зношування.

Фізичне зношування основного капіталу - це матеріальне зношування машин, обладнання, ЕОМ, комп'ютерів, інструментів, будівель і споруд та інших засобів праці в результаті поступової втрати окремими елементами своїх техніко-виробничних властивостей, своєї споживної вартості. Фізичне зношування є наслідком впливу виробничних навантажень, атмосферних умов, змін у будові матеріалу, з якого виготовлені знаряддя праці. В економічному значенні фізичне зношування — це процес перенесення вартості на готовий продукт тією середньою мірою, якою основний капітал втрачає свою споживну вартість.

Крім фізичного зношування, основний капітал зазнає і морального зношування. Моральне зношування - це передчасна втрата засобами праці (машинами, обладнанням, ЕОМ, комп'ютерами, інструментами) частини вартості через конструктивне старіння, винайдення нових засобів праці незалежно від фізичного зношування. Матеріальною основою морального зношування є науково-технічний прогрес. Існують дві форми морального зношування. Перша форма полягає у втраті місткості засобів праці внаслідок підвищення продуктивності праці. Тобто, коли старі засоби праці втрачають частину первісної вартості, бо нові засоби праці такої самої конструкції виробляються дешевше внаслідок зростання суспільної продуктивності праці в галузях, що їх виготовляють. У результаті на готовий продукт переноситься їхня менша вартість.

Друга форма морального зношування спричинена поширенням досконаліших і продуктивніших засобів праці. Це коли у виробництво впроваджуються принципово нові, економічні машини і устаткування, новітня технологія, а старі засоби праці і технології вже не забезпечують досягнутого рівня суспільно необхідної праці на виробництво певної продукції. При цьому на одиницю виробленої продукції переноситься менша величина вартості основних виробничих фондів. Наприклад, якщо за допомогою принципово нової машини виробляється у два рази більше продукції (чи надається послуг), ніж за допомогою застарілої техніки, то на одиницю продукту (послуги) буде переноситися менша кількість вартості застарілих засобів праці. Це скорочує тривалість циклу обігу основного капіталу.

Отже, за другої форми морального зношування відбувається зниження вартості основного капіталу (засобів праці) у результаті науково-технічного прогресу.

11.9. Амортизація основного капіталу підприємства та методи її визначення
Глава 12. ОСОБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМНИЦТВА В АГРАРНІЙ СФЕРІ
12.1. Суб'єкти та об'єкти підприємницької діяльності в аграрній сфері
12.2. Рентні відносини
12.3. Диференціальна та монопольна рента
12.4. Розподіл і використання рентного доходу
12.5. Агропромислова інтеграція та її форми
12.6. Особливості переходу до ринкових відносин в аграрному секторі України
Глава 13. КАПІТАЛ І НАЙМАНА ПРАЦЯ. ЗАРОБІТНА ПЛАТА
13.1. Еволюція та соціально-економічний зміст категорії "капітал"
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru